25. Стадії інноваційного процесу

Інноваційним процесом, як правило, називають підготовку та поступове здійснення інноваційних змін, у процесі яких нововведення перетворюються з ідеї на конкретні результати, втілені у продуктах, технологіях, процесах, методах тощо.

З економічної точки зору, інноваційний процес розпадається на окремі стадії, що матеріалізуються у вигляді функціональних організаційних одиниць, які відокремилися внаслідок розподілу праці.  Як правило, по відношенню до продуктових інновацій, що є найбільш значимими серед інших видів інновацій, виділяють п’ять фаз інноваційного процесу:  - фундаментальні наукові дослідження,  - прикладні дослідження,  - розробка (проектування),  - комерціалізація (виробництво та збут),  - споживання (експлуатація).  Загальним завданням цих етапів є обробка технічної та управлінської інформації з метою реалізації продуктів розумової праці у вигляді нових виробів, технологій, методів. 

26. Інноваційна діяльність і нормативно-правові акти, що її регулюють

Інноваційна діяльність регулюється низкою нормативно-правових актів різної юридичної сили - від законів до локальних нормативно-правових актів.

Нормативно-правові акти вищої юридичної сили: кодекси (Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України).

закони України: "Про інвестиційну діяльність", "Про інноваційну діяльність", "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні"

Крім законів, Верховна Рада України прийняла низку постанов та нормативно-правових актів, які регулюють інноваційні відносини. 

27. Оцінка ефективності інноваційного проекту

Ефективність інноваційного проекту характеризується системою показників, що відображують співвідношення витрат та результатів. Розрізняють такіпоказники ефективності інвестиційних проектів:

- комерційна (фінансова) ефективність, що враховує фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;

- бюджетна ефективність, що характеризує фінансові наслідки здійснення проекту для державного, регіонального або місцевого бюджету;

- економічна ефективність показує ефективність проекту з погляду  інтересів усього народного господарства.

Перший крок при оцінці ефективності інноваційного проекту – оцінка вартості грошей у часі. Для цього застосовують метод зрівняння, або дисконтування, поточних витрат по проекту зі змінами, викликаними інфляцією, процентами по банківських вкладах тощо. Розглядають два випадки: майбутню цінність сьогоднішніх коштів і сьогоднішньої цінності майбутніх надходжень.

Перерахунок поточної і майбутніх сум в еквівалентні вартості шляхом дисконтування дозволяє визначити цінність проекту на підставі поточних і майбутніхвитрат і результатів. Витрати і результати, підраховані за кожний рік життя проекту, дисконтуються, а потім підсумовуються для одержання загального показника цінності проекту.

Порівняння різних варіантів проекту для обґрунтування запропонованих інновацій здійснюють з використанням таких показників: чистого дисконтованого прибутку, або інтегрального ефекту ( ); індексу прибутковості, або індексу рентабельності ( ); внутрішньої норми прибутковості ( ); терміна окупності (_То).