10. Мова і мовлення. Функції мови.

Мова — система одиниць спілкування і правил їх функціону­вання.

Мовлення — конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації.

Мова – це “характерний для людського суспільства специфічний вид знакової діяльності, який полягає у застосуванні історично усталених у певній етнічній спільноті артикуляційно-звукових актів для позначення явищ, об’єктивної дійсності з метою обміну між членами спільноти інформацією”

Формою існування мови є мовлення, тобто різноманітне використання мови в усіх галузях громадського та особистого життя.

Функції мови

1. Інформаційна функція полягає в тому, що мова є засобом пізнання, збирання й оформлення всіх тих знань, які накопичені людьми в процесі їх свідомої діяльності. Різновидами цієї функції є функція збереження інформації, контактна функція, функція оформлення культурних цінностей.

2. Комунікативна функція реалізується у спілкуванні, розмовах, діалогах, полеміці. Вона створює суспільство як соціум. Комунікативна функція може виступати як самовираження особистості.

3. Виражальна (еспресивна, емотивна, модальна) функція Ця функція мови реалізується в художній літературі, ораторському мистецтві, у дискусійному мовленні — суперечці, полеміці, пісні, опері тощо.

4. Когнітивна функція. - підготовка до усних висловлювань і формування письмового тексту, творча діяльність та ін.

5. Естетична функція. Мова – першоджерело культури.

6. Мислетворча функція. Людина мислить мовними формами. Мислити – означає “оперувати мовним матеріалом”.

7. Експресивна функція полягає в тому, що вона є універсальним засобом вираження внутрішнього світу.

8. Гносеологічна функція означає, що мова є своєрідним засобом пізнання стосунків, взаємовідносин. Ця функція полягає в сприйнятті і накопиченні професійного досвіду.

9. Номінативна функція Усе пізнане людиною у виробничій діяльності одержує від неї свою назву і тільки так існує у свідомості. Цей процес називається “омовленням” професійної діяльності. У назвах зафіксовано певні реалії

11. Спілкування і комунікація. Види і форми спілкування.

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного.

Комунікації – це засіб обопільного впливу людей один на одного.

Комунікація виникає тоді, коли одна людина впливає на поводження іншої людини.

Види спілкування

1. Безпосереднє і опосередковане спілкування. Безпосередній контакт партнерів, які бачать і чують одне одного, знаходяться в одному часі і просторі.

2. Реальне і уявне спілкування. Реальне спілкування відбувається між реальними партнерами. Уявне - спілкування з літературними (театральними, кіно-) героями, з фетишами, фотографіями людей (відсутніх або померлих).

3. Залежно від кількості партнерів можна виділити типи спілкування: людина-людина-міжособистісне; особистість-група; внутрішньо групове (між членами групи);

міжгрупове.

4. Офіційне і неофіційне спілкування.

Офіційне (формальне) спілкування регламентується певними офіційними соціальними, посадовими стосунками, кодексами.

Неофіційні (побутові, сімейні, товариські) стосунки не мають таких чітких приписів і здійснюються на більш вільних засадах.