5. Офіційно-діловий стиль (одс) сучасної української літературної мови. Загальна характеристика. Мовні (лексичні, граматичні, синтаксичні) особливості офіційно-ділового стилю.
ОДС – це прийоми використання мовних засобів під час документального оформлення актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між окремими державами, організаціями та членами суспільства у їхньому офіційному спілкуванні. Має дві форми: усну і писемну.
ОДС має такі функціональні підстилі:
Адміністративно-канцелярський – використовується в професійно-виробничій сфері, правових відносинах і діловодстві (офіційна кореспонденція (листи), договори, контракти, заяви, автобіографії, характеристики, доручення, розписки. Він обслуговує та регламентує службові (офіційні) відносини між підприємствами одного й різного підпорядкування; між структурними підрозділами одного підпорядкування; між приватною особою та організацією, установою, закладом і навпаки; приватні (неофіційні) відносини між окремими громадянами.
Юридичний – використовується в юриспруденції: акти, позовні заяви, протоколи, постанови, запити, повідомлення. Цей підстиль обслуговує й регламентує правові та конфліктні відносини: між державою та підприємствами й організаціями всіх форм власності; між підприємствами, організаціями та установами; між державою та приватними особами; між підприємствами, організаціями й установами всіх форм власності та приватними особами; між приватними особами.
Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян: конвенції (міжнародні угоди), комюніке (повідомлення), ноти (звернення), протоколи, меморандуми, договори, заяви, ультиматуми.
Законодавчий – використовується в законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними та службовими особами: документи органів державної влади різних рівнів, Конституція, закони, укази, статути, постанови
Фразеологія сучасної української мови. Фразеологічні особливості офіційно-ділового та наукового стилів
Фразеологізм, таким чином, — це надслівна, семантично цілісна, відносно стійка (з допущенням варіантності), відтворювана й переважно експресивна одиниця, яка виконує характеризуючи - номінативну функцію.
Серцевиною фразеологічного складу є ідіоми — переосмислені сполучення слів, як правило, образно мотивовані. Останнє пов'язано з тим, що ми підсвідомо співвідносимо фразеологічне значення з тим образом, який постає з буквального значення. Ідіомою і вухом не вести характеризуємо людину, яка не виконує чийогось наказу, прохання, волі.
Під професійною фразеологією Б. Ларін розуміє стійкі сполучення, які відбивають давні прийоми роботи, спеціальні форми спілкування учасників колективної праці, погляди ремісників або промисловиків на свою працю.
особливості ОДС можна представити так:
Мета мовлення Сфера спілкування Форма Мовні особливості
Регулювання Офіційно-ділові Види творів, у Переважають
офіційно-ділових стосунки яких стиль стилістично нейтральні
стосунків реалізується мовні засоби;
(закони, заяви, стандартна
протоколи, канцелярська лексика,
резюме, заяви, складні речення та
запрошення, ускладнені, відсутні
наказ, лист, мовні елементи тощо.
доручення,
заповіт, контракт
тощо).
Монолог (діалог) .
В офіційно-діловому стилі залежно від конкретної сфери вживання
виділяють кілька підстилів:
дипломатичний;
юридичний;
канцелярсько-діловий (інколи називають – адміністративно-канцелярський).
Отже, обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному і політичному житті.
Проте для всіх текстів ОДС наявні спільні риси :
1.Обов’язкова наявність реквізитів, їх черговість розташування в документах.
2. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловленні. Діловий стиль позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис.
3. Наявність усталених мовних зворотів ( у зв’язку з, відповідно до, незважаючи на) , певна стандартизація початку та закінчення документів. Вживання таких зворотів, як: вжити заходів, визнати за можливе, накласти резолюцію, оголосити подяку, надати слово.
4. Переважає нейтральна лексика, що вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику.
5. Поділ тексту на параграфи, пункти, підпункти дозволяє як чітко організувати текст, так і швидко сприйняти його.
6. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасовості, постійності дії: рішення надсилається, нарада розпочинає роботу.
7. Щодо синтаксису, то вживаються речення прості, але ускладнені, складні речення із сурядним та підрядним зв’язком.
Особливості мови офіційно-ділового стилю
Лексичні та фразеологічні засоби, притаманні офіційно-діловому стилю
Для ділового мовлення багатозначність слова - явище небажане, оскільки провокує неточність, двозначність трактувань. В офіційно-діловому та науковому стилях мови слова використовуються, як правило, в одному термінологічному значенні, яке не обов’язково є первинним.
Лексика української мови складається із слів корінних ( ~ 90%) і запозичених . Питання про використання слів іншомовного походження в українській діловій мові є складним і вирішується неоднозначно. Вживання необхідних запозичених слів не вважають негативним явищем, проте надмірне, неправильне або невиправдане їх застосування однозначно визнається негативно.
Тавтологія – значеннєвий повтор, що виникає у тих випадках, коли в реченні стоять поруч однокореневі слова, близькі за значенням і звучанням: Користь від використання агрегатів
Щодо використання термінів у діловому мовленні треба пам’ятати:
термін мусить бути стандартним, тобто його треба використовувати в тій формі, що зафіксована в словнику: автобіографія, але не життєпис;
термін треба вживати з одним значенням, таким, що зафіксоване в словнику: циркуляр – це лише директивний лист;
якщо термін багатозначний, необхідно включати його до такого контексту, який би висвітлював у ньому тільки одне значення: справа – особова справа, судова справа.
Офіційно-діловому стилю притаманні кліше – мовленнєвий стереотип, готовий зворот, який легко відтворюється в певних умовах і контекстах стандарту: ратифікація угоди, відповідно до постанови міністерства, схвалити пропозицію.
Серед лексичних особливостей офіційно-ділового стилю необхідно зазначити такі, як абревіатури і графічні скорочення (правила щодо скорочення див. у запропонованій літературі).
До мовних особливостей ділових паперів відноситься використання фразеологічних зворотів: добути перемогу, припуститися помилки, скласти подяку, заслуговувати на увагу (бути вартим уваги) та ін.
Фразеологічні особливості наукового стилю
Лексичні, фразеологічні особливості. У ньому широко використовується наукова лексика:
— слова-терміни з різних галузей знань (лінгвістичні, математичні, хімічні, біологічні, суспільно-політичні та ін.): фонетика, асиміляція звуків; синус, множення; атом, молекула; береза, листя; ідея, матеріалізм та ін.;
— загальнонаукові терміни: аналіз, синтез, аналізувати, синтезувати, дослідження, індукція, дедукція, систематизація, класифікація та ін.
Слова, як правило, вживаються в прямому значенні, вкрай обмежено використовуються фразеологізми. У науковому мовленні, що оперує поняттями, кожне з яких здебільшого виражається іменником або сполученням слів із синтаксично незалежним іменником у ньому.
Одна з істотних рис наукового стилю полягає в тому, що кожен мовець має аргументувати свої думки — тези, положення.