- •1. Роль і значення мови у суспільному житті. Поняття національної мови. Основні етапи розвитку української мови.
- •2. Поняття державної мови. Законодавство України про мову. Тенденції розвитку української мови на сучасному етапі. Українська мова серед інших мов світу.
- •3. Поняття літературної мови. Загальна характеристика сучасної української літературної мови. Поняття мовної норми.
- •Типи норм
- •Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Загальна характеристика мовних стилів.
- •5. Офіційно-діловий стиль (одс) сучасної української літературної мови. Загальна характеристика. Мовні (лексичні, граматичні, синтаксичні) особливості офіційно-ділового стилю.
- •Фразеологія сучасної української мови. Фразеологічні особливості офіційно-ділового та наукового стилів
- •7. Лексичні норми. Синоніми, антоніми у діловому мовленні
- •8. Лексика сучасної української мови з погляду її походження
- •9. Омоніми і пароніми у діловому мовленні. Складні випадки слововживання і типові лексичні помилки.
- •10. Мова і мовлення. Функції мови.
- •Спілкування і комунікація. Види і форми спілкування.
- •Вербальне і невербальне спілкування Типи спілкування
- •Форми спілкування
- •Орфоепічна правильність українського професійного мовлення. Типові випадки неправильного наголошування слів. Засоби милозвучності.
- •14. Граматичні норми сучасної української мови. Типові випадки порушення граматичних норм у діловому мовленні.
- •Словники у професійному мовленні. Типи словників. Особливості термінологічних словників.
- •16. Вербальні і невербальні засоби спілкування. Класифікація невербальних засобів спілкування.
- •17. Кінетичні невербальні засоби спілкування. Загальна характеристика. Національні особливості.
- •Мовний етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •Національні манери вітання
- •Особливості усного спілкування. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Монолог, діалог, Полілог.
- •Форми спілкування
- •1. За способом взаємодії між комунікантами виділяють:
- •20. Публічний виступ. Жанри публічного виступу. Підготовка до публічного виступу.
- •Підготовка до публічного виступу
- •21. Жанри та види публічних виступів
- •Ділова бесіда
- •Етикет телефонної розмови
- •23. Дискусія, методика проведення. Дискусія «мозковий штурм»
- •Основні принципи мозкового штурму
- •Правила проведення мозкового штурму
- •Загальні поради проведення мозкового штурму
- •Правила для учасників
- •26. Офіційно-діловий стиль. Загальна характеристика, специфіка функціонування.
- •27. Лексичні особливості офіційно-ділового стилю. Мовні кліше.
- •28. Поняття про документ. Загальна класифікація документів.
- •29. Поняття реквізиту. Основні види реквізитів та їх розміщення
- •Україна волинська обласна державна адміністрація
- •30. Розпорядчі документи, основні види, загальна характеристика
- •32. Документи з кадрово-контрактних питань, основні види, загальна характеристика.
- •33. Особливості тексту документу. Загальні вимоги. Оформлення сторінки.
- •34. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Загальні вимоги до складання цих документів.
- •35. Заява. Основні реквізити заяви та їх оформлення.
- •36. Службова записка. Види службових записок, їх основні реквізити. Службові записки Доповідна записка
- •Пояснювальна записка
- •Службова записка
- •37. Наказ. Особливості тексту наказу. Загальні реквізити
- •38. Протокол. Особливості тексту протоколу. Загальні реквізити.
- •39. Етикет службового листування. Класифікація листів, реквізити листів та їх оформлювання.
- •40. Науковий стиль. Загальна характеристика, специфіка функціонування.
- •41. Підстилі наукового стилю. Загальні вимоги до тексту наукового стилю.
- •42. Поняття терміну. Особливості термінотворення сучасної української літературної мови.
- •43. Поняття терміносистеми. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія
- •44. Види оброблення науково-технічної інформації (план, тези, конспект) види оброблення науково-технічної інформації
- •45. Реферат. Загальна характеристика.
- •46. Наукова стаття. Загальна характеристика, основні вимоги.
- •47. Рецензія, відгук. Загальна характеристика.
- •48. Курсова, дипломна роботи. Загальні вимоги та оформлення.
- •49. Суть і види перекладу. Особливості перекладу наукових текстів Суть і види перекладу
- •50. Редагування. Особливості редагування наукового тексту
Етикет телефонної розмови
Телефонна розмова є одним із різновидів усного мовлення, для якого характерні специфічні ознаки, зумовлені екстрамовними причинами:
– співрозмовники не бачать один одного й не можуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомогою міміки, жестів, відповідного виразу обличчя, сигналів очима тощо (відсутність візуального контакту між співрозмовниками);
– обмеженість у часі (телефонна бесіда не може бути надто тривалою);
– наявність технічних перешкод (втручання сторонніх абонентів, погана чутність).
Основою проведення успішної телефонної розмови є компетентність, тактовність, доброзичливість, володіння прийомами ведення бесіди, бажання швидко й ефективно вирішити проблему або надати допомогу для її вирішення.
Ефективність телефонної розмови залежить від емоційного стану людини, від настрою. Під час розмови потрібно вміти зацікавити співрозмовника своєю інформацією. Доцільним є використання методів переконання. Слід говорити нейтрально, стримано, намагатися не перебивати співрозмовника. Якщо Ваш співрозмовник схильний до суперечок, несправедливих звинувачень, частково визнайте його правоту, намагайтеся зрозуміти мотиви його поведінки. Коротко і ясно викладіть свої аргументи. У телефонній розмові не потрібно використовувати професіоналізми, неологізми тощо, якщо Ви не впевнені що вони зрозумілі співрозмовнику.
Не варто телефонувати в особистих справах зі службового телефону, а в службових справах недоречно телефонувати додому тій особі, котра має їх виконати (розв’язати). У разі, якщо вам телефонують на роботу в особистих справах, відповідайте, що ви неодмінно зателефонуєте після роботи.
Перед початком телефонної розмови слід пам’ятати, що її надмірна тривалість негативно впливає на нервову систему; зайві телефонні розмови порушують робочий ритм, заважають вирішенню важливих питань, вимагають часу для глибокого аналізу.
Дзвінок на домашній телефон діловому партнерові, співробітнику для службової розмови може бути виправданий тільки серйозною причиною, кому ви б не телефонували – начальнику чи
підлеглому. Вихована людина не буде дзвонити після десятої години вечора, якщо для цього не має вагомої причини чи попередньої домовленості щодо такої ситуації.
До телефонної розмови слід ретельно готуватися: заздалегідь підбирати всі матеріали, документи, мати під рукою потрібні номери телефонів, адреси організацій, ручку, папір і т. д.; скласти план бесіди, записати питання, які потрібно вирішити або дані, які хочете отримати, продумати, в якому порядку ви запитуватимете співрозмовника. При обговоренні кількох питань повністю завершуйте обговорення одного питання і тільки після цього переходьте до наступного.
Якщо телефонуєте Ви:
– насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а також своє прізвище, ім’я та по батькові. Зазвичай перші слова телефонної розмови сприймаються погано, а тому називайте своє прізвище та ім’я останнім – принаймні це буде почуто;
– якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати прізвище, ім’я та по батькові свого співрозмовника. Можете також повідомити, з ким саме ви хотіли б поговорити;
– якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спочатку, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;
– попередньо напишіть перелік питань, котрі необхідно з’ясувати, і тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди:
– не закінчуйте розмову першим: завжди закінчує розмову той, хто телефонує. Завершуючи розмову, неодмінно попрощайтеся, нетактовно класти слухавку, не дочекавшись останніх слів Вашого співрозмовника;
– у разі досягнення важливих домовленостей згодом надішліть підтвердження листом або факсовим повідомленням.
Якщо телефонують Вам:
– спробуйте якомога швидше зняти слухавку й назвіть організацію, яку Ви представляєте;
– у разі потреби занотуйте ім’я, прізвище та контактний телефон співрозмовника;
– розмовляйте тактовно, ввічливо: демонструйте розуміння сутності проблем того, хто телефонує;
– не кладіть несподівано слухавку, навіть якщо розмова є нецікавою, нудною та надто тривалою для Вас.
