- •1. Роль і значення мови у суспільному житті. Поняття національної мови. Основні етапи розвитку української мови.
- •2. Поняття державної мови. Законодавство України про мову. Тенденції розвитку української мови на сучасному етапі. Українська мова серед інших мов світу.
- •3. Поняття літературної мови. Загальна характеристика сучасної української літературної мови. Поняття мовної норми.
- •Типи норм
- •Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Загальна характеристика мовних стилів.
- •5. Офіційно-діловий стиль (одс) сучасної української літературної мови. Загальна характеристика. Мовні (лексичні, граматичні, синтаксичні) особливості офіційно-ділового стилю.
- •Фразеологія сучасної української мови. Фразеологічні особливості офіційно-ділового та наукового стилів
- •7. Лексичні норми. Синоніми, антоніми у діловому мовленні
- •8. Лексика сучасної української мови з погляду її походження
- •9. Омоніми і пароніми у діловому мовленні. Складні випадки слововживання і типові лексичні помилки.
- •10. Мова і мовлення. Функції мови.
- •Спілкування і комунікація. Види і форми спілкування.
- •Вербальне і невербальне спілкування Типи спілкування
- •Форми спілкування
- •Орфоепічна правильність українського професійного мовлення. Типові випадки неправильного наголошування слів. Засоби милозвучності.
- •14. Граматичні норми сучасної української мови. Типові випадки порушення граматичних норм у діловому мовленні.
- •Словники у професійному мовленні. Типи словників. Особливості термінологічних словників.
- •16. Вербальні і невербальні засоби спілкування. Класифікація невербальних засобів спілкування.
- •17. Кінетичні невербальні засоби спілкування. Загальна характеристика. Національні особливості.
- •Мовний етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •Національні манери вітання
- •Особливості усного спілкування. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Монолог, діалог, Полілог.
- •Форми спілкування
- •1. За способом взаємодії між комунікантами виділяють:
- •20. Публічний виступ. Жанри публічного виступу. Підготовка до публічного виступу.
- •Підготовка до публічного виступу
- •21. Жанри та види публічних виступів
- •Ділова бесіда
- •Етикет телефонної розмови
- •23. Дискусія, методика проведення. Дискусія «мозковий штурм»
- •Основні принципи мозкового штурму
- •Правила проведення мозкового штурму
- •Загальні поради проведення мозкового штурму
- •Правила для учасників
- •26. Офіційно-діловий стиль. Загальна характеристика, специфіка функціонування.
- •27. Лексичні особливості офіційно-ділового стилю. Мовні кліше.
- •28. Поняття про документ. Загальна класифікація документів.
- •29. Поняття реквізиту. Основні види реквізитів та їх розміщення
- •Україна волинська обласна державна адміністрація
- •30. Розпорядчі документи, основні види, загальна характеристика
- •32. Документи з кадрово-контрактних питань, основні види, загальна характеристика.
- •33. Особливості тексту документу. Загальні вимоги. Оформлення сторінки.
- •34. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Загальні вимоги до складання цих документів.
- •35. Заява. Основні реквізити заяви та їх оформлення.
- •36. Службова записка. Види службових записок, їх основні реквізити. Службові записки Доповідна записка
- •Пояснювальна записка
- •Службова записка
- •37. Наказ. Особливості тексту наказу. Загальні реквізити
- •38. Протокол. Особливості тексту протоколу. Загальні реквізити.
- •39. Етикет службового листування. Класифікація листів, реквізити листів та їх оформлювання.
- •40. Науковий стиль. Загальна характеристика, специфіка функціонування.
- •41. Підстилі наукового стилю. Загальні вимоги до тексту наукового стилю.
- •42. Поняття терміну. Особливості термінотворення сучасної української літературної мови.
- •43. Поняття терміносистеми. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія
- •44. Види оброблення науково-технічної інформації (план, тези, конспект) види оброблення науково-технічної інформації
- •45. Реферат. Загальна характеристика.
- •46. Наукова стаття. Загальна характеристика, основні вимоги.
- •47. Рецензія, відгук. Загальна характеристика.
- •48. Курсова, дипломна роботи. Загальні вимоги та оформлення.
- •49. Суть і види перекладу. Особливості перекладу наукових текстів Суть і види перекладу
- •50. Редагування. Особливості редагування наукового тексту
2. Поняття державної мови. Законодавство України про мову. Тенденції розвитку української мови на сучасному етапі. Українська мова серед інших мов світу.
Державна мова — закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики.
Термін державна мова з'явився у часи виникнення національних держав. В однонаціональних державах немає необхідності юридичного закріплення державної мови.
Статус державної мови в багатонаціональних країнах, закріплюється законодавчо (конституцією) як правило, за мовою більшості населення. З другого боку, у деяких країнах статус державних надано двом і більше мовам незалежно від чисельності мовних меншин
У Конституції України у ст.10 записано: “Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання й захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом”.
Новий етап розвитку української літературної мови починається з часу виходу з друку «Енеїди» Котляревського (1798 р.). Нормальному розвиткові української літературної мови довгий час перешкоджали утиски й заборони російського царизму. Негативно позначилося на її розвиткові також роз'єднання українських земель між різними державами. Аж до Великої Жовтневої соціалістичної революції, наприклад, українська мова не мала навіть єдиного правопису. Між орфографією, вживаною в східній і західній частині України, існували значні розбіжності. Та, незважаючи на всі перешкоди, українська мова жила в устах народу, в піснях і думах, оповіданнях і казках, передавалась від покоління до покоління. З кінця XVIII і першої половини XIX століття норми нової української літературної мови починають закріплятися в літературі, а саме: у творах І. П. Котляревського, Є. П. Гребінки, Л. І. Боровиковського та Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. Т. Г. Шевченко підніс українську мову на рівень найрозвиненіших мов світу. У другій половині XIX і початку XX століття українська літературна мова збагачується й розвивається в творчості таких видатних прогресивних письменників, як Марко Вовчок, І. С. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. К. Тобілевич, М. П. Старицький,
Українська мова серед інших мов світу.
Нині вона входить до другого десятка (а вірніше посідає 21 місце) найпоширеніших мов світу, нею розмовляє близько 45 млн. людей. Це мова не лише тих, хто мешкає в Україні, а і мільйонів українців, розпорошених далеко по всіх континентах.
Українська мова, в основі лексичної системи якої лежить давня східнослов'янська лексика ніколи не була відгороджена від інших мов. Найдавніші запозичення можна знайти ще й у праслов'янській мові. Ці запозичення походять з готської або діалектів прагерманської мови (напр. верблюд, віск, дар, капуста, князь, лев, млин, рама, скло, стадо, тин, труба, хліб, хміль, черешня, шолом тощо).
Багато запозичень із латинської мови (напр. алібі, бурса, вакації, гумор, документ, лінгвіст, медицина, оренда, термін, університет, юрист),
грецької мови (напр. абітурієнт, автомат, баня, бібліотека, граматика, догма, кит, левада, мак, миска, озон, океан, політика, схема, театр, телеграма, техніка, утопія тощо),
із західноєвропейських мов пізнішого періоду запозичень найбільше
з англійської мови (напр. автобус, бокс, ескалатор, лідер, менеджер, нокаут, пікнік, спорт, тролейбус тощо);
з голландської (напр. боцман, гавань, дрейф, картуз, лоцман, трап, трос - морська тематика, тощо)
з італійської (напр. бомба, гондола, віолончель, композитор, піаніно, соло тощо)
з німецької (напр. бутерброд, варта, гвинт, ланцюг, марка, слюсар, фарба, цегла, шахта, штраф тощо)
з польської (напр. вельможа, гріш, достаток, перепрошую, реляція, хлопець, хлоп тощо)
з французької (напр. аванс, багаж, інженер, квартира, монтаж, одеколон, партизан, сюжет, рагу, шантаж тощо)
У Великому Литовському князівстві вона була державною мовою; як актова мова використовувалася в Молдавському князівстві; бахчисарайські хани листувалися нею із турецькими султанами. В 1934 р. в Парижі було проведено своєрідний конкурс мов світу, на якому українська мова посіла 3 призове місце після французької та перської. Українську мову вивчають в багатьох університетах світу, наприклад, в Канадському інституті українських досліджень, Гарвардський інститут українознавчих студій, тощо.
