
- •1. Об’єкт і предмет макроекономіки. Макроекономічні цілі і засоби їх досягнення.
- •2. Функції макроекономіки.
- •3. Макроекономіка та економічна політика.
- •4. Функціональний метод в макроекономіці.
- •5. Моделювання в макроекономіці: поняття та види моделей.
- •6. Економіко-математичне моделювання: види змінних та засоби їх вимірювання.
- •7. Графічні моделі та їх роль у прийнятті рішень.
- •8. Економічний кругообіг. Схеми кругообігу в закритій, відкритій економіці без державних дій та за участю держави.
- •9. Аналіз економічного кругообігу в закритій економіці: діаграма грошових потоків, система рахунків, матриця кругообігу, система рівнянь для розрахунку макроекономічних показників.
- •11. Умови рівноваги в моделі економічного кругообігу. Модель „ін’єкції – вилучення”.
- •12. Валовий внутрішній продукт та способи його вимірювання.
- •13. Номінальний і реальний валовий внутрішній продукт. Дефлятор ввп.
- •14. Міжгалузеві баланси та система національних рахунків. Принципи побудови снр за стандартами оон. Етапи вдосконалення снр.
- •15. Проблеми втілення системи національних рахунків в Україні.
- •16. Неокласичне трактування макроекономічної рівноваги за умов досконалої конкуренції.
- •17. Принципи та інструменти неокласичної макроекономічної теорії.
- •18. Рівновага на ринку ресурсів (праці) та формування рівноважної ставки заробітної плати.
- •19. Рівновага на ринку грошей в неокласичній теорії.
- •20. Рівновага на ринку позичкових коштів та формування рівноважної ставки відсотку в неокласичній моделі макроекономіки.
- •21. Умови рівноваги на ринку товарів і послуг.
- •2 2. Сукупний попит та фактори, що його визначають. Кількісне рівняння обміну.
- •23. Економічні ефекти, що визначають спадний характер кривої сукупного попиту.
- •24. Фактори сукупного попиту. Рівень цін, нецінові фактори.
- •25. Споживання, заощадження й інвестиції та фактори, що їх визначають (за неокласичним трактуванням).
- •26. Державні закупівлі.
- •27. Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають.
- •28. Крива сукупної пропозиції в довгостроковому та в короткостроковому періодах.
- •29. Рівновага на національному ринку. Модель загальної економічної рівноваги „сукупний попит – сукупна пропозиція”.
- •30. Використання моделі „ad – as” для обґрунтування стабілізаційної політики держави.
- •31. Порівняльна характеристика неокласичної та кейнсіанської моделей макроекономіки.
- •32. Принципи кейнсіанського моделювання макроекономіки.
- •33. Фактори, що визначають динаміку споживання, заощаджень та інвестицій в кейнсіанській моделі макроекономіки.
- •34. Кейнсіанська модель „витрати–випуск” („кейнсіанський хрест”).
- •35. Фактичні та планові видатки, їх структура. Графічна модель сукупних планових видатків.
- •36. Механізм досягнення рівноваги на товарному ринку в кейнсіанській теорії.
- •37. Рівноважна модель „ін’єкції – вилучення” та її використання для обґрунтування фіскальної політики держави.
- •38. Мультиплікатор автономних видатків.
- •39. Коливання рівноважного рівня випуску навколо економічного потенціалу.
- •40. Рецесійний та інфляційний розриви в макроекономіці.
- •41. Взаємозв’язок моделей „сукупний попит – сукупна пропозиція” та „кейнсіанського хреста”.
- •42. Бюджетно-податкова (фіскальна) політика, її засоби.
- •43. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика.
- •44. Бюджетний дефіцит і профіцит. Засоби фінансування бюджетного дефіциту.
- •45. Проблеми зростання податкових надходжень до державного бюджету.
- •46. Неокласична і кейнсіанська теорії попиту на гроші.
- •47. Реальний попит на гроші. Фактори попиту на гроші в кейнсіанській теорії.
- •48. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають в кейнсіанській теорії.
- •49. Пропозиція грошей. Грошові агрегати м1, м2, м3. Грошовий мультиплікатор.
- •50. Рівновага на грошовому ринку та механізм її підтримки. Формування ставки відсотку. Ефект Фішера.
- •51. Кредитно-грошова (монетарна) політика, її мета, види та засоби.
- •52. Модель „is” як модель рівноваги на товарному ринку. Її графічна побудова та алгебраїчне доведення.
- •53. Модель „lm” як модель рівноваги на грошовому ринку, її графічна побудова. Алгебраїчне доведення функції „lm”.
- •54. Модель подвійної рівноваги „is – lm”.
- •55. Взаємодія фіскальної та монетарної політики. Кейнсіанський передавальний механізм.
- •56. Відносна (порівняльна) ефективність фіскальної та монетарної політики при жорстких цінах. Ефект витіснення.
- •57. Графічна модель переходу від моделі „is – lm” до моделі „сукупний попит – сукупна пропозиція”.
- •58. Використання моделі „is – lm” в економічній політиці.
- •59. Вибір моделі макроекономічної політики в Україні.
- •60. Економічні цикли: сутність, структура, види та причини.
- •61. Динаміка макроекономічних показників на фазах економічного циклу.
- •62. Економічний занепад та форми його прояву.
- •63. Безробіття: сутність, структура, вимірювання та соціально-економічні наслідки.
- •64. Закон Оукена.
- •65. Державне регулювання рівня безробіття.
- •66. Політика зайнятості в Україні.
- •67. Інфляція: сутність, причини та вимірювання.
- •68. Види інфляції.
- •69. Шляхи подолання інфляції.
- •70. Антиінфляційна політика держави.
- •71. Взаємозв’язок безробіття та інфляції. Крива Філіпса.
- •72. Стагфляція та її трактування в сучасній неокласичній макроекономіці.
- •73. Шляхи подолання стагфляції.
- •74. Зміст та чинники економічного зростання.
- •75. Екстенсивне та інтенсивне економічне зростання.
- •1. Об’єкт і предмет макроекономіки. Макроекономічні цілі і засоби їх досягнення.
- •2. Функції макроекономіки.
11. Умови рівноваги в моделі економічного кругообігу. Модель „ін’єкції – вилучення”.
Модель „вилучення-ін’єкції” кейнсіанської теорії показує, у якому співвідношенні знаходяться вилучення у формі заощаджень та ін’єкції у формі інвестицій. Модель “Вилучення-ін’єкції” дає можливість представити загальні витрати як безпосередній фактор, який визначає рівні виробництва, зайнятості та доходу. Рівноважний ВВП – це такий ВВП, який забезпечується в умовах рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Це означає, що плани домогосподарств, стосовно заощаджень, збігаються з планами підприємств, стосовно інвестицій. Тому умовою рівноваги на товарному ринку є рівновага між заощадженнями і запланованими інвестиціями, тобто S = In.
12. Валовий внутрішній продукт та способи його вимірювання.
Валовий внутрішній продукт – це сума доданих вартостей (кінцевих продуктів), які вироблені всіма виробниками на території даної країни, незалежно від національної приналежності факторів виробництва.
В повністю закритій економіці ВНП дорівнює ВВП. У відкритій економіці основними відмінами між ВНП та ВВП є діяльність іноземних фірм на національній території (вітчизняних фірм за кордоном), спільних підприємств, зовнішніх позик…
ВВП включає продукцію та послуги, які вироблені резидентами країни протягом року.
Резиденти :
1)фізичні особи країни з постійним місцем проживання в цій країні (в тому числі ті, хто тимчасово знаходяться за її межами);
2)юридичні особи країни з місцезнаходженням у даній країні;
3)підприємства та організації – не юридичні особи, які створенні відповідно до законодавства країни, але знаходяться за її межами;
4)дипломатичні та інші представництва країни за її межами;
5)закордонні філіали і представництва резидентів країни.
ВВП = ВНП –чистий експорт
ВВП можна визначити двома методами:
1)за витратами ВВП = споживчі витрати+валові приватні інвестиції+державні витрати
2)за доходами ВВП = зарплата+рента+%+прибуток+амортизація+ непрямі податки.
13. Номінальний і реальний валовий внутрішній продукт. Дефлятор ввп.
Номінальний ВНП – валовий національний продукт, обчислений у поточних цінах
Реальний ВНП – валовий національний продукт, скоригований на зміну рівня цін.
Дефлятор ВНП – ціновий індекс, який вказує зміни середнього рівня цін у виробничо-промисловому секторі. Розраховується за формулою:
Номінальний ВНП не дозволяє показати, як змінилася реальна ситуація в країні через те, що він не враховує темпів інфляції. Для того, щоб ліквідувати цей недолік, вводять поняття реального ВНП, що обчислюється як відношення номінального ВНП до дефлятора ВНП. Реальний ВНП, таким чином, показує вартість благ, що були вироблені резидентами країни протягом року з урахуванням інфляційних змін.
14. Міжгалузеві баланси та система національних рахунків. Принципи побудови снр за стандартами оон. Етапи вдосконалення снр.
Система національних рахунків (СНР) – система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні і найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, з формуванням національного багатства країни. Принципи побудови: *Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, що приносить доход суб’єктам цієї діяльності. Згідно з СНР, валовий продукт і сукупний доход створюють не тільки галузі матеріального виробництва, а й галузі нематеріального виробництва, такі як торгівля, освіта тощо. *В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту та доходом, одержаним від його продажу. Тобто вартість продукту – сума витрат на фактори виробництва, і вартість продукту – сума доходів від реалізації продукту власниками факторів виробництва. *СНР виходить із того, що економіка знаходиться в стані постійного кругообігу. Кругообіг – безперервний потік „витрати-доходи”. Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат. Етапи вдосконалення СНР: *В. Петті зробив оцінку національного багатства своєї країни. *Розроблені основні принципи і показники – Маршалл, Кейнс, Кузнєц, Стоун, Леонтьєв *Розробка принципів міжнародними економічними організаціями, публікація ООН документу „СНР і допоміжні таблиці” *Запровадження нової редакції СНР.