36. Поняття, сутність і форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами.

Форми взаємодії слідчого з оперативними та експертно-криміналістичними підрозділами визначаються обставинами конкретної розслідуваної справи. Якщо неважко встановити обставини, які підлягають доказуванню, то слідчий взагалі може не контактувати з опера-

тивними працівниками та спеціалістами-криміналістами, вирішуючи всі питання за допомогою слідчих дій. В окремих випадках взаємодія обмежується тим, що слідчий дає окремі доручення та вказівки для подання йому допомоги у виконанні найскладніших слідчих дій (затримання підозрюваного, перевірка та уточнення показань на місці) або для їх самостійного виконання, наприклад доручення про здійснення допиту, обшуку чи виїмки.

У складних справах форми взаємодії різноманітніші. Такими є справи про складні неочевидні злочини й ті, що вчинені організованими злочинними угрупованнями, а також справи, що порушуються внаслідок реалізації оперативних матеріалів. З метою забезпечення тіснішої взаємодії у справах таких категорій створюються слідчо-оперативні групи.

Під час розслідування справ такої категорії взаємодія складається, як правило, з трьох етапів.

Перший етап розпочинається з виїзду на місце події і триває до завершення розшуку злочинця по "гарячих слідах". На цьому етапі слідчий взаємодіє з оперативниками та експертами з метою якнайповнішого вивчення обстановки на місці події, виявлення, фіксації та вилучення речових доказів, отримання вихідної інформації про особу злочинця та переслідування його по "гарячих слідах".

На місці події слідчий керує слідчо-оперативною групою і визначає обов'язки кожного з її членів. Слідчий оглядає місце події та процесуально оформлює результати огляду. Експертові слідчий доручає фотографувати, виявляти, фіксувати та вилучати сліди на місці злочину, речі, мікрооб'єкти із застосуванням пошукової та іншої криміналістичної техніки, складати плани і схеми. На основі виконаних досліджень експерт попередньо може визначити певні дані щодо особи злочинця, його професії, ознак засобів і знарядь, використаних злочинцем, та інших обставин механізму злочину. За слідами рук можна встановити приблизний вік, за слідами взуття — орієнтовний зріст злочинця, а за наявності доріжки слідів — особливості ходи, за слідами транспортних засобів — марку та модель автомашини. Припущення щодо особи злочинця, використаних ним знарядь злочину і транспортних засобів експерт повідомляє слідчому та оперативному працівникові для їх подальшого застосування в розкритті злочину.

Оперативний працівник виявляє можливих свідків злочину й опитує їх, з'ясовує можливі напрями втечі злочинця, його прикмети, переслідує його й затримує. При цьому оперативний працівник вико-

ристовує можливості кінологічної служби, чергові наряди, а також джерела оперативної інформації. Розшук по "гарячих слідах" може тривати кілька днів, тобто до отримання оперативним працівником інформації про можливе місцеперебування злочинця. Якщо злочинця не встановлено й не затримано, розшук по "гарячих слідах" завершується.

На другому етапі слідчий, оперативний працівник і експерт-кри-міналіст разом аналізують отримані на першому етапі дані про подію злочину та можливих його учасників на підставі отриманої кожним із них інформації. На основі такого обміну інформацією розроблюються та висуваються слідчі версії, узгоджуються заходи для їх перевірки, визначаються конкретні виконавці та розроблюється узгоджений план розслідування справи.

Оперативні працівники на цьому етапі перевіряють раніше судимих, які мешкають поблизу місця злочину, осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, а також вивчають і аналізують розкриті й нерозкриті справи про аналогічно вчинені злочини, орієнтують особовий склад суміжних органів внутрішніх справ про вчинений злочин, викрадені речі, отримують інформацію з оперативних джерел і ставлять відповідні завдання перед негласним апаратом.

Експерт зі слів очевидців складає суб'єктивний портрет злочинця, розмножує його та передає в підрозділи органів внутрішніх справ — охорони, службу дільничних інспекторів міліції та ін.; перевіряє за криміналістичними обліками сліди, вилучені на місці події, здійснює експертизи за постановою слідчого та інформує його про їх результати.

Другий етап завершується встановленням особи злочинця.

Завдання третього етапу — отримати докази, що підтверджують або спростовують підозру у вчиненні злочину, встановити всіх учасників злочину, виявити і вилучити викрадене майно, забезпечити можливу конфіскацію майна особи, яка вчинила злочин, отримати додаткові докази, з'ясувати причини та умови вчинення злочину. Усі ці завдання слідчий, експерт і оперативний працівник розв'язують разом.

Найтісніше слідчий взаємодіє з експертом і оперативним працівником у справах, що порушуються внаслідок реалізації оперативних матеріалів. Оперативні працівники, отримавши інформацію про злочини, які готуються чи тривають, вживають заходів зі встановлення

всіх співучасників злочину, можливих свідків, місця переховування майна, здобутого злочинним шляхом, а також здійснюють оперативне стеження та фіксують злочинну діяльність і контакти фігурантів, з'ясовують інші обставини, що мають значення для розслідування справи. Наявну інформацію систематизують і передають слідчому для попередньої оцінки, не розкриваючи всіх джерел її отримання. Слідчий оцінює надані оперативними працівниками попередньо зібрані матеріали з точки зору достатності, достовірності й обгрунтованості і приймає рішення про порушення кримінальної справи чи пропонує оперативним працівникам доопрацювати їх і здобути додаткові дані. У разі прийняття позитивного рішення про порушення справи слідчий обговорює з оперативними працівниками, коли розпочати реалізацію оперативних матеріалів з кожної слідчої дії — затримання, одночасного обшуку за місцем роботи чи проживання підозрюваних, виїмки документів, допитів свідків тощо. Допомога оперативних працівників, які займалися попередньою оперативною розробкою злочинця чи групи злочинців, у виконанні слідчих дій сприяє швидшому та повнішому розкриттю злочину.

Фахівець-криміналіст допомагає слідчому добрати документи, що підлягають вилученню під час обшуку чи виїмки, допомагає в застосуванні пошукової техніки з метою виявлення таємних схованок, застосовує фотографію, аудіо-, відеозапис та іншу криміналістичну техніку.