- •1. Поняття, завдання, об’єкт, предмет і система криміналістики. Методи криміналістики.
- •2. Поняття, об’єкти, види, форми і суб’єкти криміналістичної ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки та їх класифікація.
- •3. Поняття, завдання та значення криміналістичного моделювання. Види криміналістичних моделей.
- •4. Поняття і значення криміналістичної діагностики.
- •5. Поняття і напрямки криміналістичного прогнозування в розслідуванні злочинів.
- •6. Поняття і галузі криміналістичної техніки.
- •7. Техніко-криміналістичні засоби: види і призначення.
- •8. Поняття судової фотографії і відеозапису, їх значення та процесуальне оформлення застосування у розслідуванні.
- •9. Поняття та значення судово-дослідницької фотографії.
- •10. Об’єкти, методи і прийоми фотографування при виконанні слідчих дій.
- •11. Поняття та значення трасології в розслідуванні злочинів.
- •12. Науково-технічні засоби збирання слідів, цілі їх попереднього й експертного дослідження.
- •13. Загальні правила виявлення, огляду, фіксації, вилучення та оцінки слідів.
- •14. Сліди людини: види, методи й прийоми виявлення, фіксації і вилучення, шляхи використання в доказуванні по справі.
- •15. Сліди рук. Типи папілярних візерунків і їх окремі ознаки.
- •16. Криміналістична класифікація слідів ніг людини і їх доказове значення.
- •17. Сліди знарядь злому, інструментів і транспортних засобів: виявлення, огляд, фіксація, доказове значення.
- •18. Поняття і завдання судової балістики. Об’єкти дослідження.
- •19. Слідчий огляд зброї та слідів її дії. Встановлення обставин її застосування.
- •20. Холодна зброя: поняття, слідчий огляд, напрями дослідження.
- •21. Поняття і завдання криміналістичного документознавства.
- •22. Поняття і завдання техніко-криміналістичного дослідження документів.
- •23. Типові способи і ознаки підробки відбитків печаток (штампів).
- •24. Змістовні і авторські особливості письма. Дослідження почерку виконавця.
- •25. Способи підробки підписів, ознаки їх встановлення.
- •26. Особливості огляду і дослідження електронних документів та технічного обладнання, пристроїв з їх виготовлення.
- •27. Поняття і можливості криміналістичної фоноскопії.
- •28. Мікрооб’єкти: поняття, значення, виявлення, дослідження.
- •29. Призначення й джерела інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів.
- •30. Поняття і завдання криміналістичної тактики, її джерела та співвідношення з кримінальним процесом.
- •31. Поняття, значення та класифікація криміналістичних версії. Принципи їх побудови та перевірка.
- •32. Тактичний прийом як центральний елемент криміналістичної тактики.
- •33. Тактика і технологія проведення слідчих дій.
- •34. Засади планування розслідування у кримінальному провадженні, види планів.
- •35. Форми і методи використання допомоги громадськості та змі.
- •36. Поняття, сутність і форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами.
- •37. Поняття слідчого огляду, його види, завдання.
- •38. Сутність, мета і завдання огляду місця події.
- •39. Підготовка до огляду місця події, його стадії, методи й прийоми.
- •40. Тактика проведення огляду місця події.
- •41. Тактика огляду трупа на місці його знаходження.
- •42. Тактика слідчого огляду живої особи (освідування).
- •43. Огляд предметів і документів.
- •44. Поняття і завдання обшуку, його види та учасники.
- •45. Тактика проведення обшуку у приміщеннях, на відкритій місцевості. Підготовка, тактичні й психологічні прийоми.
- •46. Поняття, форми і завдання слідчого експерименту.
- •47. Психологічний процес формування показань.
- •48. Поняття, значення і види допиту.
- •49. Тактичні прийоми допиту і фактори їх вибору та застосування.
- •50. Тактичні особливості допиту потерпілих.
- •51. Тактичні особливості допиту свідків.
- •52. Тактика допиту підозрюваного.
- •53. Особливості тактики допиту неповнолітніх.
- •54. Поняття, завдання, види і об’єкти пред’явлення для впізнання.
- •55. Підготовка і тактичні правила пред’явлення для впізнання живих осіб, трупів, предметів та інших об’єктів.
- •56. Тактика пред’явлення для упізнання за фото-, відео-, кіно матеріалами, за голосом та функціональними ознаками.
- •57. Поняття спеціальних знань та форми їх використання в розслідуванні злочинів.
- •58. Застосування спеціальних знань при підготовці і проведенні слідчих дій.
- •59. Система судово-експертних установ України.
- •60. Підготовка, призначення і проведення судових експертиз. Оцінка висновку експерта.
- •61. Завдання судових експертиз, їх значення і класифікація.
- •62. Особливості призначення та проведення трасологічної експертизи.
- •63. Особливості призначення та проведення судово-балістичної експертизи.
- •64. Задачі та компетенція пожежно-технічної експертизи.
- •65. Задачі та компетенція вибухово-технічної експертизи.
- •66. Особливості призначення та проведення портретно-криміналістичної експертизи.
- •67. Поняття методики розслідування, її завдання і принципи розробки.
- •68. Класифікація окремих методик розслідування.
- •69. Структура методик розслідування окремих видів злочинів.
- •70. Криміналістична характеристика окремих категорій злочинів: поняття, склад, значення для розслідування.
- •71. Криміналістичні технології у розслідуванні злочинів.
- •72. Негативні обставини: поняття, значення та методи виявлення.
- •73. Криміналістична класифікація і характеристика вбивств.
- •74. Обставини, що підлягають встановленню у справах про вбивства.
- •75. Вихідні слідчі ситуації, тактичні завдання і напрямки розслідування вбивств.
- •76. Сучасні можливості встановлення особи невідомого потерпілого по трупу.
- •77. Початковий етап розслідування вбивства в ситуації раптового зникнення певної особи.
- •78. Особливості розслідування вбивств на замовлення.
- •79. Особливості розслідування вбивств на сексуальному підґрунті.
- •80. Особливості розслідування замаскованих вбивств.
- •81. Особливості розслідування вбивств з використанням вогнепальної зброї.
- •82. Особливості розслідування вбивства новонародженої дитини.
- •83. Особливості розслідування раніше не розкритих вбивств.
- •84. Особливості розслідування серійних насильницьких злочинів.
- •85. Криміналістична класифікація і характеристика статевих злочинів.
- •86. Обставини, що підлягають встановленню і доказуванню у справах про зґвалтування, типові слідчі ситуації та версії.
- •87. Типові слідчі ситуації і первісні слідчі дії при розслідуванні зґвалтувань.
- •88. Судові експертизи у справах про насильницькі злочини.
- •89. Криміналістична характеристика вимагання і характеристика крадіжок.
- •90. Типові ситуації, версії та завдання на початковому і подальшому етапах розслідування крадіжок.
- •91. Вихідні типові слідчі ситуації, версії, тактичні завдання при розслідуванні нападів з корисливих мотивів.
- •92. Особливості розслідування нападів на водіїв транспортних засобів.
- •93. Криміналістична характеристика вимагання.
- •94. Особливості розслідування вимагань, пов’язаних з викраденням певної особи.
- •95. Класифікація і криміналістична характеристика шахрайства.
- •96. Типові слідчі ситуації, завдання та засоби їх вирішення на початковому етапі розслідування шахрайства.
- •97. Особливості розслідування шахрайства у сфері обігу житла.
- •98. Особливості розслідування шахрайства у банківській сфері.
- •99. Особливості розслідування шахрайства у кредитній сфері.
- •100. Особливості розслідування шахрайства у бюджетній сфері.
- •101. Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів у сфері господарської діяльності.
- •102. Криміналістична характеристика хабарництва.
- •103. Особливості розслідування хабарництва.
- •104. Загальна криміналістична характеристика розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем.
- •105. Типові слідчі ситуації, слідчі версії, тактичні завдання при розслідуванні розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим становищем.
- •106. Тактичні особливості провадження слідчих дій та використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань.
- •107. Способи ухилення від сплати податків.
- •108. Особливості організації розслідування злочинів в сфері комп’ютерної інформації і тактики проведення слідчих дій.
- •109. Експертизи, які призначаються при розслідуванні комп’ютерних злочинів: об’єкти та завдання дослідження.
- •110. Поняття контрабанди та способи її виконання.
- •111. Класифікація і криміналістична характеристика контрабанди.
- •112. Криміналістична характеристика кримінальних пожеж.
- •113. Вихідні слідчі ситуації, версії, тактичні завдання при розслідуванні кримінальних пожеж. Первісні слідчі дії.
- •114. Криміналістична класифікація і характеристика дтп. Обставини, що підлягають встановленню.
- •115. Типові слідчі ситуації, версії і тактичні завдання при розслідуванні дтп.
- •116. Судові експертизи у розслідуванні дтп.
- •117. Криміналістична класифікація і характеристика екологічних злочинів.
- •118. Типові слідчі ситуації, версії і тактичні завдання при розслідуванні злочинів проти довкілля.
- •119. Тактичні особливості провадження слідчих дій при розслідуванні екологічних злочинів.
- •120. Призначення судових експертиз при розслідуванні злочинів, пов’язаних з забрудненням довкілля.
2. Поняття, об’єкти, види, форми і суб’єкти криміналістичної ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки та їх класифікація.
При расследовании преступлений часто возникает необходимость по следам и иным отображением определить связь человека, предмета или иного объекта с расследуемым событием. Например, по следам рук установить, кто оставил эти следы; по следам транспортного средства разыскать автомобиль и т.д.
Криминалистическая идентификация (от позднелат. identifiсо -отождествляю) означает установление тождества объекта или личности по совокупности общих и частных признаков.
Идентифицировать (отождествить) объект — значит, путем сравнительного исследования по отображениям или фрагментам установить его тождественность самому себе, в разные моменты времени и в разных его состояниях.
Сравнение — один из методов познания; изучение двух или нескольких объектов исследования с целью выявления как общего, объединяющего, так и имеющихся различий. Изменения, вызывающие различия, могут быть закономерно вытекающими из действий какого-либо фактора (например, возрастные изменения признаков почерка) и возникшими под действием не связанных с признаками объекта причин; существенными (свидетельствующими о серьезных качественных изменениях в корне изменивших объект) и несущественных (вызвавших изменением лишь некоторых свойств предмета, оставшегося по сути прежним).
Выявление и оценку различий между объектами, принадлежащими к одной или разным группам (родам), в криминалистике и судебной экспертизе называют различением или дифференциацией. Если положительный результат идентификации означает установление тождества, то дифференциации — его отсутствие. Дифференциация может выступать и как самостоятельная задача.
Термин «криминалистическая идентификация» употребляется в трех значениях:
• цель (задача) и результат самого исследования;
• процесс исследования как система действий, выполняемых в определенной последовательности для решения задачи отождествления;
• теоретическая концепция (теория) об общих принципах и приемах отождествления материальных объектов как способа установления истины в процессе (уголовном, административном, гражданском, арбитражном).
Идентичность или тождественность объекта означает, в первую очередь, его неповторимость, индивидуальность, отличие от других подобных ему объектов. В основе теории криминалистической идентификации лежит учение о диалектическом тождестве, которое исходит из признанияиндивидуальности, неповторимости объектов материального мира. Можно говорить о наличии сходных объектов, которые объединяются по признаку сходства в классы, роды, виды, но не может быть двух совершенно тождественных объектов, совпадающих целиком. Криминалистическаяидентификация — одно из средств, способствующих установлению истины в судопроизводстве.
Поисково-идентификационная деятельность осуществляется уполномоченными на то лицами с целью раскрытия и расследования преступления надлежащим образом. Она направлена на установление неизвестных материальных объектов по их следам и выяснение связи этих объектов связи с расследуемым событием.
Идентифицируемыми объектами, т.е. объектами, отождествление которых составляет задачу процесса идентификации, являются:
• люди (обвиняемые, подозреваемые, потерпевшие и пр.);
• различные материальные предметы (обувь, одежда, орудия преступления, транспортные средства и др.);
• животные, растения;
• участки местности, помещения и т.п.
В качестве идентифицирующих объектов, т.е. объектов, с помощью которых решается задача идентификации, изучают:
• следы рук, ног, зубов и других частей тела человека, предметов его одежды, обуви, орудий взлома, частей оружия на пулях и гильзах;
• копии этих следов в виде слепков, отпечатков, фотоснимков;
• документы, где производится отождествление печатей и штампов по оттиску, лиц — по почерку, пишущих машинок — по печатному тексту и пр.;
• участки местности — по мысленному образу, путем их предъявления в натуре, по фотоснимкам или видеоматериалам;
• части каких-то предметов для установления их принадлежности единому целому.
Субъектами идентификации являются лица, решающие идентификационные задачи в ходе судебного исследования и предотвращения преступлений: эксперт, следователь, судья, специалист, любой иной участник процесса.
Следователь и судья осуществляют идентификацию как в процессуальной, так и в не процессуальной форме. Например, для того, чтобы убедиться то ли лицо вызвано на допрос, изъять при обыске вещь, описание которой имеется (вывод может и не иметь доказательственного значения, а использоваться просто для приобщения вещи к делу). Эксперт осуществляет идентификацию только в процессуальной форме при производстве экспертизы.
В теории и практике криминалистической идентификации различают две формы отражения:
• материально-фиксированную, когда признаки запечатляются в материальных объектах (следах, фотоснимках, чертежах, описаниях и пр.);
• психофизиологическую — мысленный образ предмета запечатлен в памяти конкретного человека. Субъектом идентификации, т.е. лицом, которое может осуществить отождествление, может быть только этот конкретный человек — свидетель, потерпевший, обвиняемый (например, свидетель видел преступника, запомнил его внешний облик и может опознать по мысленному образу; в отличие от этого идентификацию по материально-фиксированному отображению может произвести и иное лицо, например, следователь, судья, эксперт).
Выделяют четыре вида идентификации:
1. Идентификация по материально-фиксированному отображению, например, отождествление человека по следам его рук, фотографиям, рентгеновским снимкам, почерку.
2. Идентификация по признакам общего происхождения (целое по части), например, фарный рассеиватель автомобиля по его осколку. Причем целое трактуется расширительно и под ним понимаются не только предметы и изделия монолитного строения, но и биологические объекты (растения, куски древесины), механизмы и агрегаты, комплекты вещей (костюм: брюки, жилет, пиджак; нож и ножны). Разделение целого на части может иметь место как до совершения преступления, так и во время него.
3. Идентификация по описанию признаков, например отождествление человека по розыскной ориентировке, отождествление вещи по описанию, данному в учетной карточке.
4.Идентификация по мысленному образу. Например, обвиняемый идентифицируется потерпевшим в ходе предъявления для опознания.
Идентификационный признак — признак, присущий данному объекту, выражающий его свойства, характеризующий объект определенным образом ииспользуемый в целях идентификации. Идентификационные признаки могут отражать форму, размеры, материал объекта; его внешнее и внутреннее строение, состав, структуру, функции; какие-то присущие объекту свойства.
Для успешного осуществления идентификации в качестве идентификационных должны выбираться признаки, отвечающие ряду условий:
• оригинальность, избирательность (чем оригинальнее признак, тем более неопровержимо он подтверждает тождество объекта, например, родимое пятно; заплата на рукаве);
• воспроизводимость признака, т.е. его способность к неоднократному отображению (например, рисунок папиллярных линий в отпечатке пальца);
• выраженность признака, отсутствие сомнений в его наличии (близко посаженые глаза, редкие зубы);
• простота обнаружения;
• относительная устойчивость, поскольку все объекты материального мира подвержены изменениям.
У объекта может быть несколько различных признаков, выражающих одно и то же его качественное свойство (например, одни и те же признаки износа подошвенной части обуви могут отобразиться в следе по-разному — при стоянии, медленной ходьбе, беге). В этом случае говорят овариационности признака.
Классификация идентификационных признаков:
1. общие, отражающие наиболее существенные, постоянные свойства объектов или группы объектов — форму, размер, цвет, функциональную принадлежность (например, по составу бумаги установить фабрику - изготовитель), и частные — специфические свойства объекта позволяют выделить конкретный объект из группы однородных объектов и идентифицировать его;
2. качественные (атрибутивные) определяются качественными характеристиками (например, петлевой папиллярный узор) и количественныеопределяются числом (например, число нарезов в канале ствола, размер следа);
3. необходимые, в которых проявляется сущность объекта, без них он не был бы самим собой (например, признаки, характеризующие пистолет как огнестрельное оружие: калибр; детали, позволяющие вести автоматическую стрельбу и т.п.), и случайные, которые не затрагивают сущности самого предмета, носят случайный характер, хотя и возникли под влиянием закономерных причин (например, неровности в канале ствола пистолета, оставляющие на пуле следы в виде трасс).
Идентификационный комплекс признаков — совокупность индивидуально-определенных, устойчивых признаков, неповторимых (или обладающих редкой встречаемостью) по их соотношению, местоположению, взаиморасположению и другим особенностям в сравниваемых объектах — составляетидентификационное поле. Главная задача при исследовании идентификационного поля — достаточно полное выявление признаков и оценка их с позиции необходимости и достаточности для решения вопроса о тождестве.
Идентификационный период — временной интервал, позволяющий (с учетом устойчивости и изменяемости признаков отождествляемых объектов)осуществлять процесс идентификации. Определяется условиями хранения и эксплуатации объекта.
Идентификационное исследование включает несколько стадий:
1. раздельное исследование — выделение наибольшего количества идентификационных признаков каждого из сравниваемых объектов, изучение его идентификационного поля.
2. сравнительное исследование — сопоставление выявленных идентификационных признаков, присущих каждому объекту, и установление совпадающих и различающихся.
3. формулирование вывода о наличии или отсутствии тождества.
Результатом криминалистической идентификации может быть:
• установление наличия тождества;
• установление отсутствия тождества;
• вывод о невозможности решить задачу отождествления.
