- •2. Базові типи політичної культури (г.Алмонд, с. Верба).
- •3. Взаємовідносини держави і громадянського суспільства за різних політичних режимів.
- •4. Виборча система сучасної України.
- •5. Виборчі технології: зміст та сучасні форми.
- •6. Види політичної стабільності.
- •7.Види та напрями політики.
- •8. Визначення тоталітарного режиму його головні риси.
- •9. Ґенеза та еволюція поняття «геополітика».
- •10. Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на політику.
- •11. Головні функції політичних систем.
- •13. Громадянське суспільство: сутність і структурні компоненти.
- •14. Демократичні політичні режими.
- •Типологія демократичних систем
- •15. Джерела і види легітимності влади.
- •16. Засоби боротьби з тероризмом.
- •18. Зовнішньополітичні пріоритети України.
- •19. Інформаційне суспільство.
- •20. Критерії загального виборчого права. Голосування. Цензи.
- •21. Легальність та легітимність політичної влади: сутність і співвідношення.
- •22. Методи вирішення політичних конфліктів та види політичних рішень.
- •23. Модернізація: поняття та теорії модернізації.
- •Теорія глобального суспільства.
- •24. Нації як суб*єкт політики.
- •25. Об’єднання громадян: різновиди, методи впливу на владу.
- •26. Ознаки політичної напруги та політичної кризи
- •27. Основні елементи політичної культури.
- •28. Основні концепції походження держави.
- •29. Основні методологічні підходи до вивчення політики.
- •30. Основні підходи до визначення сутності держави та її ознаки
- •31. Основні суб’єкти політики
- •32. Основні теоретичні моделі політичних систем (Истон, Алмонд, Дойч)
- •33. Основні теорії виникнення тоталітаризму.
- •2.3. Теорія к. Поппера
- •2.4. Теорія Ханни Арендт
- •2.6. Теорія Карла Фрідріха
- •2.7. Теорія Хуана Лінца
- •34. Основні форми правління
- •35.Основні функції політики.
- •36. Особистість як суб’єкт політики.
- •37. Партійний спектр сучасної України
- •38. Політична еліта та політичне лідерство в Україні: стан та особливості розвитку.
- •39. Політична етика: визначення та зміст.
- •40. Політична ідеологія: поняття та типологія.
- •41. Політична поведінка особи, фактори що її визначають
- •42. Політична психологія:визначення, зміст, головні проблеми.
- •Характерні особливості
- •43. Політичний процес: зміст поняття, суб’єкти політичного процесу
- •44. Політичний режим: визначення та сенс поняття.
- •45. Поняття *об’єднання громадян*, *громадська організація*, та *партія* - їх визначення в науці та законодавстві
- •46. Поняття володарюючої еліти, її структура
- •47. Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів.
- •48. Поняття стратегії та тактики.
- •49. Поняття та ознаки партії.
- •50. Поняття та типи політичної участі.
- •51. Предмет політології.
- •52. Принципи правової держави.
- •53. Принципи та умови виникнення сучасного тероризму.
- •54. Проблеми політичної еліти в науці: внесок у вивчення еліти Конфуція, Арістотеля, Платона, Макіавеллі.
- •55. Ресурси політичної влади: різновиди і типологія.
- •56. Реформа, революція, Переворот, трансформація: сенс понять і їх взаємовідношення.
- •57. Рівні політичної культури: загальний груповий, індивідуальний.
- •58. Рівні потреб суспільства за шкалою Маслоу.
- •59. Роль змі в політиці. Їх основні функції.
- •60. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі.
- •62. Соціальне партнерство:зміст і значення.
- •64. Стилі лідерства. Визначення і типологія.
- •65. Структура політичних партій.
- •66. Структура політичної влади.
- •67. Структура і організація політичного процесу.
- •68. Структурні компоненти політичної системи.
- •69. Суб’єкти політичної влади: соціальні, інституціональні і функціональні.
- •70. Суб’єкти та об’єкти політики.
- •71. Суспільно-політичні рухи: визначення, типологія, особливості
- •72. Сутність демократії: цінності, інститути, процедури
- •73. Сутність політики: основні теоретичні підходи.
- •74. Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери
- •75. Сутність соціальної держави.
- •76. Сутність та співвідношення понять геополітика та зовнішня політика.
- •77. Сутність та форми авторитаризму
- •78. Сутність, структура, рівні політичної свідомості.
- •79. Сучасний радикалізм. Прояви, витоки, перспективи розвитку.
- •80. Теорії демократії
- •81. Теорії еліт
- •82. Теорії конфліктів
- •83. Теорії лідерства.
- •84. Теорії походження держави.
- •85. Тероризм як чинник сучасної політики
- •86. Типи виборчих систем у світовій практиці. Переваги та недоліки кожної виборчої системи
- •87. Типи партійних систем, їх характеристика
- •88. Типи політичної культури
- •89. Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів
- •90. Типологія політичних конфліктів.
- •91. Типологія політичних систем.
- •92. Форми демократії.
- •93. Форми державного устрою.
- •94. Форми тоталітарних режимів.
- •95. Функції політичних партій.
- •96. Функції політичного лідера
- •97. Функції політичної влади
- •98.Функції політичної еліти
- •99. Характерні риси багатопартійності в Україні
92. Форми демократії.
Залежно від форм участі народу у здійсненні влади виділяють пряму і представницьку демократію.
1. Пряма демократія. У прямій демократії між волею народу і її втіленням у рішення немає опосередкованих ланок: народ сам бере участь в обговоренні і прийнятті рішень. У подібній формі демократія була реалізована в Афінському полісі, відомо, що народні збори, як правило, збиралися кожні дев'ять років для прийняття важливіших рішень. Подібний варіант самоуправління використовується і сьогодні в організаціях і невеликих територіальних спільнотах (містах, общинах) у формі зборів, у ході яких громадяни обговорюють проблеми управління, фінансування суспільних проектів, соціальних програм. Поширення подібної практики обмежується територіальним фактором і залежить від того, наскільки децентралізований процес прийняття рішень. Іншою формою прямої демократії є сам процес виборів, в ході яких здійснюється волевиявлення народу стосовно своїх представників в органи державної влади.
Законодавство багатьох країн передбачає: безпосередні форми участі громадян у законодавстві - референдум і ініціативні рухи.
Референдум, який інколи називається плебісцитом (що в дослідному перекладі - народне рішення), є прямим голосуванням народу з найважливіших державних питань. Розрізняють два види референдумів. Одні з них є своєрідним опитуванням, за результатами якого закони не приймаються, але влада повинна враховувати його результати. Наприклад, у березні 1991 року був проведений референдум колишнього Радянського Союзу з приводу збереження СРСР в оновленому вигляді, в грудні того року 1991 р. - Український референдум - про незалежність України. Результати референдумів другого виду мають значення закону. З їх допомогою затверджуються конституції або поправки до неї, проекти законів. Світовий досвід показує, що питання, які виносяться на референдум, можуть бути найрізноманітнішими: заміна монархії республікою (Греція, 1974), про незалежність якої-небудь території (провінція Канади Квебек, 1995), дозвіл розлучень і абортів (Італія) тощо.
Ініціатива - це процедура, засобом якої громадяни пропонують обговорити яке-небудь питання, безпосередньо на референдумі, або законодавчими органами. Ініціатива реалізується через збір певної кількості підписів громадян на підтримку проведення референдуму. До інших форм демократичної участі, які дозволяють громадянам впливати на владу, можна віднести демонстрації, мітинги, звернення до владних структур всіх рівнів і до ЗМІ.
2. Представницька (репрезентативна) демократія. У представницькій (репрезентативній) демократії воля народу виражається не прямо, а через інститут посередників, тому її ще називають делегованою демократією. Депутати, політичні лідери, отримавши "мандат довір'я" від народу через процедуру голосування, повинні втілити цю волю в законах і рішеннях, які приймаються. Між народними представниками і тими, кого вони виражають, встановлюються відносини, засновані на повноваженнях і відповідальності влади перед народом.