Формула зубних рядів (за вооз):

Тимчасові зуби Постійні зуби

55 54 53 52 51 61 62 63 64 65 18 17 16 15 14 13 12 11 21 22 23 24 25 26 27 28

85 84 83 82 81 71 72 73 74 75 48 47 46 45 44 43 42 41 31 32 33 34 35 36 37 38

Міжнародні позначення: перша цифра означає квадрант ротової порожнини, друга – порядковий номер зуба.

Рухливість зубів визначається пінцетом. Зуб має фізіологічну рухливість, яка в нормі майже не помітна. Розрізняють 3 ступені патологічної рухливості: I ступінь - зміщення зуба у вестибулярно-оральному напрямку в межах ширини ріжучого краю (1-2 мм); II ступінь - зміщення у вестибулярно-оральному і бокових напрямках; III ступінь - зміщення у вестибулярно-оральному, бокових напрямках і по осі зуба (у вертикальному напрямку).

Функціональну повноцінність пломб визначають за такими ознаками:

- крайове прилягання і наявність контактного пункту;

- ступінь стирання пломби;

- ознаки вторинного карієсу;

- відповідність кольору зуба і пломби;

Для визначення стану тканин періодонта і пародонта використовується перкусія. Розрізняють вертикальну і горизонтальну перкусії. Пінцетом або ручкою зонда постукують по різальному краю або жувальній поверхні зуба. Розпочинати перкусію слід зі здорового зуба, легким і рівномірним постукуванням. Постукування не повинно викликати різких больових або неприємних відчуттів. В нормі перкусія зуба безболісна.

Зондування за допомогою кутового або прямого зонда використовують для визначення стану твердих тканин зуба і пульпи. Для вивчення стану тканин пародонту застосовують спеціальний пародонтальний зонд.

Важливо звертати увагу на гігієнічний стан порожнини рота, як на чинник ризику розвитку основних стоматологічних захворювань. Обов'язковим етапом стоатологічного обстеження є визначення гігієнічних індексів залежно від віку дитини і патології, з якою звернувся пацієнт.

При стоматологічному обстеженні нерідко використовують додаткові методи обстеження. Умовно їх можна розділити на три групи:

1. Рентгенологічні методи дослідження;

2. Фізичні методи діагностики;

3. Лабораторні методи дослідження.

До першої групи належать такі методи як:

1) внутрішньоротова контактна рентгенографія (плівкова, цифрова): інтерапроксимальна (в прикус), паралельна, ізометрична (кутова);

2) зовнішньоротовая рентгенографія: панорамна, телерентгенографія (ТРГ) і ін.

3) томографія;

4)рентгенографія з використанням контрастних речовин.

До другої групи - електроодонтометрія, реографія, трансілюмінаціний метод, люмінісцентна діагностика, капіляроскопія і інш.

Третя група включає: цитологічний, гістологічний, мікробіологічний методи дослідження, біохімічні показники крові, сечі і слини, методи діагностики алергічних станів.

Під час стоматологічного обстеження слід виявити загальні чинники ризику розвитку стоматологічних захворювань в ході з'ясування анамнезу: токсикоз І і ІІ половини вагітності у матері, штучне вигодовування, ендокринна патологія, захворювання ЖКТ, серцево-судинної системи, часті ОРВІ і т.д., а також місцеві чинники, що мають значення для розвитку карієсу: незадовільний стан порожнини рота, підвищення в'язкості слини, вживання харчових продуктів з великим змістом цукру, скупченість зубів.

Слід пам'ятати, що патологічні процеси в пародонті, що виникають під впливом різних чинників, у дітей перебіг у морфологічно і функціонально незрілих тканинах. Тому пародонт особливо уразливий навіть для незначних подразників: незадовільний гігієнічний стан порожнини рота - зубний наліт, зубний камінь; місцеві подразнюючі чинники - каріозні порожнини, неповноцінні пломби і протези, ортодонтичні апарати; порушення оклюзії і аномалії прикусу; порушення носового дихання; аномалії прикріплення і будови м’яких тканин порожнини рота (передня, вуздечки губ і язика); функціональні пере- або недовантаження жувального апарату.

Раннє виявлення і усунення цих чинників попереджає розвиток стоматологічних захворювань у дітей і дорослих.