Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
33
Добавлен:
13.12.2019
Размер:
17.87 Mб
Скачать

Довжину першого шлейфа lш1 вибирають такою, щоб у перерізі АБ ак-

тивна провідність лінії дорівнювала хвильовій (9.121). Довжину другого шлей-

фа lш2 визначають з умови (9.122), тобто його реактивна провідність відрізня-

ється від реактивної провідності лінії у перерізі АБ тільки знаком.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 9.13 – Порядок операцій і довідкові формули для розрахунку

 

 

режиму одношлейфового узгодження лінії з комплексним навантаженням

 

Параметр

 

 

 

 

 

Формула

 

 

 

 

 

 

 

 

Довжина lСД з умови

 

=1 arctg(Yн)

2

1±

(Yн)

4

+ 2[(Bн)

2

(Gн)

2

] +1

l

СД

 

 

 

 

 

 

β

 

 

 

 

 

 

2Bн

 

 

 

 

 

 

 

B (lСД) = 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Активна провідність лінії

 

G(lСД) =

 

 

Gн(1+ tg2 βlСД)

 

 

 

 

 

у перерізі СД

 

+ 2Bнtg βlСД +(Yн)2 tg2 βlСД

 

 

 

 

 

 

1

 

 

Довжина lАБ-CД

 

lАБ-CД

=

1 arctg(±

 

1/ G(lСД) )

 

 

 

 

з умови G(lСД) =1

 

 

 

 

 

β

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реактивна провідність у місці

 

B(lАБ) = ±

1/ G(lСД)[G(lСД) 1]

 

 

 

 

увімкнення шлейфа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реактивна провідність шлейфа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Bш = −B (lАБ) = ±

1/ G (lСД)[1G (lСД)]

Довжина

короткозамкненого

 

 

1

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

шлейфа

 

lш.кз =

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

βarctg ±

 

 

 

 

 

)]

 

 

 

 

 

 

 

 

1/ G

(l

СД

)[1G (l

СД

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

розімкненого

 

lш.хх = 1 arctg{±

1/ G(lСД)[1G(lСД)]}

 

шлейфа

 

 

 

 

 

β

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, внаслідок увімкнення двох паралельних шлейфів лінія буде узгоджена на ділянці від входу до перерізу АБ. На ділянках від перерізу АБ до навантаження спостерігається режим змішаних, а в шлейфах – режим стійних хвиль.

Співвідношення для розрахунку двошлейфового узгоджувального пристрою досить складні. Тому для приблизних оцінок довжин шлейфів застосовують кругову діаграму (підрозд. 9.10), а після виготовлення та увімкнення шлейфів настройку здійснюють, змінюючи розташування перемичок, які замикають шлейфи.

Приклад 9.6. З метою мінімізації побічних електромагнітних випромінювань (як можливого каналу витоку інформації) розрахувати параметри λ/ 4- трансформаторів для узгодження системи з двох послідовно з’єднаних ідеальних си-

метричних двопровідних ліній і навантаження на частоті

f =100 МГц. Перша лінія

має хвильовий опір Rхв.л1 = 200 Ом, а друга – Rхв.л2 =300 Ом. Навантаженням другої

 

 

441

Основи теорії кіл, сигналів та процесів в СТЗІ. Ч.1

 

лінії є комплексний опір Z н = 600 j900 Ом. Побудувати графіки розподілу

амплітуд напруги і струму в лініях і λ/ 4-трансформаторах після узгодження, якщо амплітуда вхідної напруги U m1 = 9 В.

Розв’язання. Складемо схему, яка містить дві лінії, два узгоджувальних λ/ 4- трансформатори та опір навантаження (рис.9.23, а).

Im1

Ж

λ/ 4

Д

 

В λ/ 4

А lR

 

 

 

 

 

Z н

Um1

Rхв.л1

Rхв.тр1

 

Rхв.л2

Rхв.тр2

Rхв.л2

 

З

Е

а

Г

RАБ

 

U m, B

Б

Im, мA

 

I m ( x)

U m ( x)

 

 

 

30

 

 

 

100

 

 

 

 

 

24

 

 

 

 

 

80

18

 

 

 

 

 

60

12

 

 

 

 

 

40

6

 

 

 

 

 

20

0

lЖЗ

lДЕ

б

lВГ

lАБ

x

 

 

 

Рисунок 9.23 – До прикладу9.6:

 

 

 

а – схема;

б – графіки розподілів амплітуд напруги і струму

 

Щоб визначити місце увімкнення другого λ/ 4-трансформатора (відстань lR до перерізу АБ) та його хвильовий опір Rхв.тр2, застосуємо формули (9.113) і (9.114), попередньо обчисливши значення нормованих опорів і коефіцієнта фази:

Zн

=

Zн

=

Rн2 + X н2

=

6002 + 9002

= 3,606;

Rн

=

Rн

=

600

= 2;

Rхв.л1

Rхв.л1

300

Rхв.л1

300

X н

=

 

X

н

=

900

= −3; β =

 

2π

=

2πf

=

2π 108

= 2,094 рад/м;

 

 

 

300

 

 

λ

c

3

108

 

 

 

RВл1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

=

1

 

 

 

3,606

2

1

+ (3,606

2

1)

2

= 0,639 м;

 

R

 

arctg

 

 

 

+1

 

 

 

2,094

 

 

2 (3)

 

 

 

4 (3)2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

442

Ю.О.Коваль, І.О.Милютченко, А.М.Олейніков та ін.

RАБ =

300 2 [1+ tg2 (2,094 0,639)]

= 43,769 Ом.

12 (3) tg(2,094 0,639) +3,6062 tg2 (2,094 0,639)

За формулою (9.112) визначимо хвильові опори λ/ 4-трансформаторів:

Rхв.тр2 = Rхв.л2RАБ = 300 43,769 =114,59 Ом;

Rхв.тр1 = Rхв.л1Rхв.л2 = 200 300 = 244,95 Ом.

Враховуючи задану амплітуду на вході першої лінії, розрахунок розподілу амплітуд напруги та струму виконаємо за координатою x. Перша лінія узгоджена, тому на ділянці 0 x lЖЗ до перерізу ЖЗ

U m ( x) = U m1 = 9 В; Im (x) =

Um1

=

9

 

= 0,045

А = 45 мА.

Rхв.л1

200

 

 

 

 

Щоб визначити розподіли U m ( x)

і

 

I m ( x)

у межах першого

λ/ 4-трансформатора ( lЖЗ x lДЕ ), застосуємо загальні співвідношення з табл.9.6,

враховуючи значення амплітуд напруги та струму на його вході

Um (lЖЗ) = 9 B; Im (lЖЗ) = 45 мА:

U

m

(x) =

U 2

(l

ЖЗ

)cos2

[β(x l

ЖЗ

)]+ I

2

(l

ЖЗ

)R2

sin2 [β(x l

ЖЗ

)];

(9.125)

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

m

 

хв.тр1

 

 

 

 

I

m

(x) =

I 2

(l

ЖЗ

)cos2 [β(x l

ЖЗ

)]+Um2 (lЖЗ)sin2 [β(x lЖЗ)].

(9.126)

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

R2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

хв.тр1

 

 

 

Використовуючи вирази (9.125) і (9.126), побудуємо графіки (рис.9.23, б) і визначимо амплітуди напруги і струму Um (lДЕ); Im (lДЕ) на вході другої лінії, в якій на

ділянці ДЕ–ВГ буде режим біжних хвиль.

У другому λ/ 4-трансформаторі та на ділянці другої лінії від перерізу АБ до навантаження розрахунки проведемо за співвідношеннями, аналогічними виразам (9.125) і (9.126), враховуючи значення відповідних вхідних амплітуд напруги та струму, а також хвильових опорів ( Rхв.тр2 і Rхв.2 відповідно). Підсумкові графіки

зображені на рис.9.23, б, а значення амплітуд напруги і струму в перерізах лінії наведені в табл.9.14.

Приклад 9.7. Визначити параметри трансформуючої лінії (рис.9.21, в) для узгодження комплексного навантаження Z н = 600 j900 Ом з ідеальною симетрич-

ною двопровідною лінією, параметри якої збігаються з параметрами другої лінії у прикладі 9.6 ( Rхв.л= 300 Ом; β = 2,094 рад/м). Перевірити якість узгодження за зна-

ченням вхідного опору трансформатора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язання. Параметри трансформуючої лінії lтр ,

Rхв.тр обчислимо за форму-

лами (9.119) і (9.120):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Rхв.тр = 300

3,6062 2

 

lтр =

1

 

 

995

 

12

 

 

2 1

= 994,987 Ом;

 

arctg

300

 

3

 

= 0,399 м.

2,094

Перевіримо розв’язок за формулою (9.109) для вхідного опору трансформатора:

 

 

 

Основи теорії кіл, сигналів та процесів в СТЗІ. Ч.1

443

Z вх =994,987

600 j900 + j994,987tg(2,094 0,399)

=300 + j0,022 Ом.

994,987 + j(600 j900)tg(2,094 0,399)

 

 

 

 

Отже, розрахунки вірні, оскільки Z вх Rхв.л .

 

 

Таблиця 9.14 – Амплітуди напруги і струму у перерізах лінії

 

 

 

 

 

 

 

 

Переріз

ЖЗ

ДЕ

ВГ

 

АБ

Z н

U m , В

9

11,02

11,02

 

4,21

28,1

I m , мА

45

37

37

 

96

26

Приклад 9.8. Обчислити параметри одношлейфового пристрою (рис.9.22, а) для узгодження лінії з комплексним навантаженням Z н = 600 j900 Ом (параметри лінії наведені у прикладі 9.7: Rхв =300 Ом; β = 2,094 рад/м). Розрахунки виконати

для короткозамкненого і розімкненого шлейфів з тими ж самими параметрами, що й основна лінія.

Розв’язання. Визначимо нормовані провідності навантаження, необхідні для подальших розрахунків за формулами з табл.9.13:

Y н =

Rхв =

300

= 0,154 + j0,231;

600 j900

 

Z н

 

Gн′ = 0,154 ; Bн′ = 0,231; Yн′ = (Gн)2 +(Bн)2 = 0,277 .

Порядок розрахунків та отримані результати зведемо до табл.9.15.

Два варіанти результатів обумовлені багатозначністю формул у табл.9.13. Краще використовувати другий варіант, в якому короткозамкнений шлейф увімкнено найближче до навантаження і він має мінімальну довжину.

Таблиця 9.15 – Одношлейфове узгодження у прикладі 9.8

 

Розрахунок

Результати

 

Варіант 1

Варіант 2

 

 

Довжини lСД

lСД = 0,639 м

lСД = −0,111 м

Активної провідності лінії у перерізі СД

G(lСД) = 6,854

G(lСД) = 0,146

Довжини lАБ-CД

lАБ-CД = 0,174 м

lАБ-CД = 0,576 м

lАБ = lАБ-CД +lСД

lАБ = 0,81 м

lАБ = 0,465 м

Реактивноїпровідності

B(lАБ) = −2,236

B(lАБ) = 2,236

вмісці увімкнення шлейфа

Реактивної провідності шлейфа

Bш = 2,236

Bш = −2,236

Дов-

короткозамкненого шлейфа

lш.кз =1,29 м

lш.кз = 0,201 м

жини

 

 

 

розімкненого шлейфа

lш.хх = 0,549 м

lш.хх = 0,951 м

444

Ю.О.Коваль, І.О.Милютченко, А.М.Олейніков та ін.

9.10 Кругові діаграми ідеальних довгих ліній

Кругові діаграми (КД) – це номограми, які дозволяють графічно виконувати основні розрахунки для усталених гармонічних процесів в ідеальних ДЛ і ДЛМВ. Найбільш поширені КД для опорів і провідностей. Перші праці, пов’язані із застосуванням КД для розрахунку чотириполюсників і ДЛ належать Коваленкову15, Вольперту16 і Сміту17.

9.10.1 Принцип побудови і структура кругової діаграми

Основою КД є подання комплексного коефіцієнта відбиття у довільному перерізі лінії на комплексній площині. При цьому використовують як показникову, так і алгебраїчну форми запису:

ρ = ρe jϕρ = ρRe + jρIm ,

де ρRe , ρIm – відповідно дійсна та уявна частини комплексного ко-

ефіцієнта відбиття.

Вище, розглядаючи комплексний коефіцієнт відбиття, застосовувалася показникова форма запису ρ(x) та ρ( y) . Відповідні формули з використанням

нормованих опорів і координат ( y′ = y / λ; x′ = x / λ) зведено до табл.9.16. Оскільки модуль ρ(x) або ρ( y) при заданому навантаженні Zнє

постійною величиною (див. табл.9.16), траекторія кінця вектора комплексного коефіцієнта відбиття, тобто годограф вектора ρ, при змінюванні відстані

вздовж лінії по x чи y є колом (ρ-коло). Радіус ρ-кола дорівнює модулю ρ. Максимальний радіус ρ-кола (ρ =1) відповідає режиму стійних, мінімальний (ρ = 0 ) – режиму біжних, а інші концентричні ρ-кола – режиму змішаних хвиль

(рис.9.24, а).

15Коваленков Валентин Іванович (1884–1960) – учений в галузі електрозв’язку,

член-кореспондент АН СРСР, генерал-майор. Закінчив Петербурзький електротехнічний інститут (1909) і Петербурзький університет (1911). Головні праці стосуються дротових ліній зв’язку, магнітних кіл і телефонної передачі. Автор кількох винаходів в області електрозв’язку і звукового кіно.

16Вольперт Аміель Рафаїлович (1908–1988) – відомий радянський радіоспеціаліст, доктор технічних наук, професор. Працював у провідних радіотехнічних наукових установах НДІ-9 (Ленінград), ЯРТІ (Москва). Напрями досліджень – антенно-фідерні пристрої та фазова радіолокація. Один з авторів кругових діаграм (Производственнотехнический бюллетень НКЭП. 1940. №2).

17Сміт, Philip H. Smith (1905–1987) – американський інженер-електрик, член технічної ради телефонної лабораторії Бела, автор винаходів у галузі антенної техніки, створив діаграму, названу його ім’ям (1939), за допомогою якої визначають комплексний опір кола.

 

 

 

Основи теорії кіл, сигналів та процесів в СТЗІ. Ч.1

445

Таблиця 9.16 – Співвідношення для комплексного коефіцієнта відбиття

 

та його складових в ідеальній лінії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Параметр

Позначення

 

 

 

 

 

 

 

 

Співвідношення

 

 

 

 

 

 

Комплекс-

ρ

U mвід( y)

 

 

I mвід

( y)

 

 

 

 

Zн

1

 

 

j2βy

 

 

 

jϕρ ( y)

ний

( y)

= −

 

=

e

= ρ( y)e

 

U mпад( y)

I mпад

( y)

 

Z

н

+

1

 

 

 

 

коефіцієнт

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

відбиття

ρ(x)

U mвід(x)

 

= −

I mвід(x)

 

=

 

Zвх 1 ej2βx = ρ(x)e jϕρ ( x)

Модуль

ρ( y)

U mпад(x)

 

 

I mпад(x)

 

 

 

 

Zвх +1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Z н 1

=

 

(Rн′ −1)2 + ( X н)2

– const

 

 

ρ(x)

 

Z н +1

 

(Rн′ +1)2 + ( X н)2

 

 

Z вх 1

 

 

 

 

 

 

1)

2

+

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

=

 

(Rвх

 

( X вх)

 

 

– const

 

 

 

Z вх +1

 

 

 

 

+1)

2

+

 

 

 

2

 

 

 

ϕρ( y)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(Rвх

 

( X вх)

 

 

 

 

 

Аргумент

ϕ

ρ

(0)

β

у

= ϕ

ρ(0)

 

π

, де

y

=

y /

λ

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

2 у

 

 

 

;

 

 

 

 

 

 

ϕρ(0) = arctg

 

 

X н

 

arctg

X н

 

 

 

 

ϕρ(x)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Rн′−1

 

 

 

 

 

Rн′+1

 

 

 

ϕρ(0) + 2βx = ϕρ(0) + 2πx, де x′ = x / λ;

 

 

 

 

 

ϕρ(0) = arctg

 

 

 

 

 

 

 

arctg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

X вх

 

 

X вх

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Rвх

 

 

 

 

 

Rвх +1

 

 

Руху вздовж лінії за координатою y відповідає обертання вектора ρ за го-

динниковою стрілкою, а руху за координатою x – проти годинникової стрілки (рис.9.24). При зміні відстані вздовж лінії по y або x на λ/ 2 вектор ρ( y) або

ρ(x) обертається на кут 2π або 2π , відповідно.

З годографом вектора ρ можна пов’язати нормовані вектори комплексних

амплітуд напруги і струму в довільному перерізі ДЛ (рис.9.24, б). Щоб обгрунтувати цю тезу, достатньо поділити вирази для комплексних амплітуд (табл.9.4 і співвідношення (9.45) і (9.47)) на їхні падаючі складові. Оскільки вирази для y та x однотипні, ці координати в отриманих рівняннях не пишуть, щоб узагальнити запис:

U m =

 

U

m

=1

+

 

U m

від

=1

+ρ;

Im =

I

m

=1

+

I m

від

 

U

 

 

 

 

U

 

 

 

 

 

 

 

 

mпад

 

 

 

mпад

 

 

I mпад

 

I mпад

 

 

 

 

 

 

 

=1ρ.

(9.127)

З рівнянь (9.127) виходить принципове для подальшої побудови КД співвідношення:

Z =

U m

 

Z

 

1+ρ

 

(1Re ) + jρIm

 

 

=

 

=

 

 

=

 

.

(9.128)

I m

Rхв

1ρ

(1−ρRe ) jρIm

446

Ю.О.Коваль, І.О.Милютченко, А.М.Олейніков та ін.

ρ=1

ρ= 0,8

ρ= 0,5

ρ= 0,2

ρ= 0

1

а

–1

ρIm

j

ρ

0

j

ρIm j

U mн

ϕZн

I mн

 

ρ(0)

 

0

 

ρ( y)

U m( y)

I m ( y)

 

 

ϕZ (y)

 

2β

λ

=

4πλ

=

π

 

 

 

 

8

8

2

 

 

 

 

 

λ

 

 

 

 

 

 

, x′= 0,125)

 

 

(x =

8

 

 

 

 

 

 

1 ρRe

λ8 = −4π8λ = −π2

( y = λ, y′= 0,125)

8

1 ρRe

y = 4λπy = 4πy

б

– j

Рисунок 9.24 – Подання комплексного коефіціента відбиття ідеальних ліній на комплексній площині: а ρ-кола і лінії постійних аргументів ρ; б – зв’язок векторів

нормованих комплексних амплітуд напруги і струму з годографом ρ

 

 

 

Основи теорії кіл, сигналів та процесів в СТЗІ. Ч.1

447

У свою чергу, вираз (9.128) дозволяє отримати загальніший, ніж окремі формули у табл.9.16, вираз для комплексного коефіцієнта відбиття:

ρ =

 

Z

=

Z ′−1 .

 

 

 

Rхв

Z +1

Вважаючи у рівнянні (9.128)

ρRe

та ρIm змінними, а Z= R′+ jX

постійними параметрами, можна виконати перетворення, які призводять до двох рівнянь для побудови годографів, що відповідають постійним значенням Rта X . Основні етапи цих перетворень такі:

Z′ = R′+ jX ′ = [(1 + ρRe ) + jρIm ][ (1 ρRe ) + jρIm ]; [(1 ρRe ) jρIm ][(1 ρRe ) + jρIm ]

 

ρRe

 

 

R

 

 

2

Im2 =

 

 

1

 

 

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(R′+1)2

 

 

 

R′+1

 

 

 

 

 

 

(9.129)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

(ρRe 1)

2

 

 

 

 

 

1

 

 

 

1

 

 

 

 

 

+

ρIm

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

X

 

( X )2 .

(9.130)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вирази (9.129) і (9.130) є рівняннями кіл у координатах ρRe та ρIm . Центри кіл постійних нормованих активних опорів (R-кола) відповідно до

рівняння

(9.129)

лежать

на дійсній осі

і мають

координати:

ρRe = R/(R′+1); ρIm = 0 .

Радіуси R-кіл становлять 1/(R′+1) . Граничним зна-

ченням Rвідповідають:

 

 

 

 

1)

значенню R′ = 0

R-коло одиничного радіуса з центром на початку

координат, яке є границею кругової діаграми;

 

 

2) при R′ → ∞

R-коло

перетворюється в

точку з

координатами

ρRe =1;

ρIm = 0.

 

 

 

 

 

Як приклад на рис.9.25, а наведено сукупність R-кіл.

Рівняння (9.130) залежить від параметра X і описує X-кола з радіусами 1/ X та координатами центрів ρRe =1; ρIm =1/ X . Отже, центри X-кіл розта-

шовані на прямій, яка паралельна осі ρIm і проходить через точку ρRe =1.

X-кола побудовані на рис.9.25, б. X-кола індуктивних опорів ( X ′ > 0) розташовані вище, а X-кола ємнісних опорів ( X ′ < 0 ) – нижче дійсної вісі.

Фізичний сенс має тільки та частина кожного X-кола (X-дуга), яка лежить у межах діаграми. X-дуги зображені на рис.9.25, б суцільними лініями. Величині X ′ = 0 відповідає дуга з нескінченно великим радіусом, яка збігається з дійсною віссю (ρRe ). При X ′ → ∞ X-коло вироджується в точку з координатами

ρRe =1; ρIm = 0.

Для зручності користування КД повертають на кут 90ο так, щоб дійсну вісь було розташовано вертикально, а уявну – горизонтально (рис.9.26). При цьому R-кола та X-дуги разом зі шкалами Rта X розміщують у полі діаграми. Шкала для R -кіл нанесена на вертикальній осі діаграми, а шкала X-дуг – поблизу точок перетину дуг з граничним колом діаграми.

448

Ю.О.Коваль, І.О.Милютченко, А.М.Олейніков та ін.

–1

а

X ′ = 0,5

X ′ = 0,25

X ′ = 0

–1

X ′ = −0,25

X ′ = −0,5

б

ρIm

j

0

j

ρImj

0

j

R′ = 0

R′ = 0,25

R′ = 0,5

R′ =1

R′ = 2

R′ = 4

R′ → ∞

1 ρRe

X ′ =1

X ′ = 2

X ′ = 4

X ′ → ∞

1

ρRe

 

X ′ = −4

X ′ = −2

X ′ = −1

Рисунок 9.25 – Кола постійних нормованих опорів на комплексній площині: а – активних; б – реактивних

 

 

 

Основи теорії кіл, сигналів та процесів в СТЗІ. Ч.1

449

Будь-який переріз ДЛ на діаграмі відображується точкою, яка з одного боку є перетином певних R-кіл (з величиною R) та X-дуги (зі значенням X ), а з іншого – належить годографу ρ. Нормований комплексний опір у цьому пе-

рерізі становить: Z= R′+ jX . При переміщенні вздовж лінії від цього перерізу модуль комплексного коефіцієнта відбиття залишається незмінним, а Z, U m та Im змінюються. На рис.9.26 як приклад наведено точки, які відповідають навантаженню лінії ( Z н =1+ j1) та її входу ( Z вх =1 j1), а також побудовано

вектори нормованих напруг (U mн і U mвх) і струмів ( Imн та Imвх) у цих перерізах лінії.

«до навантаження»

–0,25

I 'mн

–0,5

U 'mвх

 

X ′< 0

(B′ > 0)

Y 'н

–1

Z 'вх U 'mн

I 'mвх

–2

–4

0

 

 

R

)

0,25

I 'mвх

(G

0,25

U 'mн

0,5

Y 'вх

1

U 'mвх Z 'н

2

I 'mн

4

4

4πl

ρRe

«до генератора»

0,5

X ′> 0

(B′< 0)

1 ρIm

2

Рисунок 9.26 – Стандартне подання R-кіл та X-дуг на КД ідеальної ДЛ

450

Ю.О.Коваль, І.О.Милютченко, А.М.Олейніков та ін.