57.Сутність фінансової політики, її складові. Типи фінансової політики.

Фінансова політика — комплекс дій і заходів, що здійснюються державою в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансової діяльності суб’єктів господарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей.

Складові фінансової політики. Фінансова політика розглядається у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона відображає усі сторони функціонування фінансів і охоплює монетарну (грошово-кредитну) та фіскальну політики.

Монетарна політика являє собою комплекс дій та заходів у сфері грошового ринку. Її механізм засновується на пропозиції грошей та їх вартості як фінансових ресурсів.

Фіскальна політика характеризує дії держави щодо централізації частини виробленого ВВП та її суспільного використання. Вона здійснюється шляхом упровадження різноманітних методів мобілізації державних доходів та розподілу цих коштів за окремими напрямами державних видатків. Саме фіскальна політика становить основу фінансової політики у її вузькому розумінні. Водночас ця політика ширша, оскільки включає також політику у сферах фондового і страхового ринків та міжнародних фінансів.

Фіскальну політику дещо умовно можна поділити за двома напрямами — на податкову і бюджетну.

Важливою складовою фінансової політики є боргова політика держави.

Фінансова політика залежно від тривалості періоду, на який вона розрахована, і характеру завдань, що вирішуються, включає фінансову стратегію і фінансову тактику.

Залежно від ступеня законодавчого чи адміністративного регламентування фінансових відносин, який характеризується тією часткою доходу, що розподіляється і споживається відповідно до чинних законів чи адміністративних рішень, розрізняють три типи фінансової політики:

— жорстка регламентація;

— помірна регламентація;

— політика мінімальних обмежень.

Жорстка регламентація полягає у тому, що переважна частина фінансових відносин регулюється державою.

Помірна регламентація здійснюється у законодавчій формі та охоплює обмежену частину фінансових відносин — взаємовідносини з державою, окремі елементи взаємовідносин на кредитному, фондовому, валютному та страховому ринках.

Політика мінімальних обмежень спрямована на формування максимальної заінтересованості суб’єктів підприємницької діяльності та громадян в ефективному господарюванні.

58.Фінансова політика: зміст, завдання. Яким чином фінансова політика пов’язана з економічною політикою держави?

Фінансова політика держави це досить складна сфера діяльності законодавчої і виконавчої влади, яка включає заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Своє кон­кретне вираження фінансова політика знаходить в чинній системі мобілізації фінансових ресурсів та їх використання для задоволення різноманітних потреб держави, підприєм­ницьких структур і населення.

Фінансова політика — явище багатопланове і певною мі­рою інтегроване. Вона включає як самостійні складові части­ни — бюджетну, податкову, кредитну, грошову, валютну, ін­вестиційну політику, так і певні напрямки в галузі страхування, державного боргу, фондового ринку, співробіт­ництва з міжнародними фінансовими організаціями тощо.

Фінансова політика — форма свідомої діяльності відповід­них владних структур, але її принципи й цілі формуються від­повідно до того, яка модель економічної системи прийнята в даній державі і яку кінцеву мету економічної діяльності ви­значено її політичними силами, що перебувають при владі.

У державі, побудованій на демократичних засадах із рин­ковою моделлю економіки, основним завданням фінансової політики є забезпечення фінансової стабільності в державі і на цій основі — досягнення невпинного збільшення темпів еко­номічного розвитку основного джерела підвищення суспільно­го добробуту.

З огляду на це економіка держави повинна бути високо­ефективною. Однак темпи економічного зростання можуть бути досить високими, але багатство держави може навіть зменшу­ватися, населення ставати все біднішим. Тому дуже важливо, з якими затратами досягнуто економічне зростання.

Фінансова політика повинна бути підпорядкована основ­ній меті — досягненню підвищення суспільного добробуту. Але для цього фінансова політика повинна також сприяти зростанню ефективності виробництва і насамперед підвищен­ню продуктивності праці, впровадженню матеріале- та ресур­созберігаючих технологій, побудові раціональної структури економіки тощо. Тому першим принципом фінансової політи­ки є неухильне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнято­сті населення.

Зв'язок фінансової політики з економічною політикою держави випливає з основних складових першої:

Основні складові фін політики держави:

1.Бюджетна політика – діяльність держ органів влади і управління стосовно формування, виконання та регулювання держ бюджету країни з метою забезпечення соц-економ розвитку та стратегічних пріоритетів держави.

2.Податкова політика – х-зує діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грош ресурсів держави. Формуючи свою подат політику держава сприяє зростанню або спаду господарської активності. Створенню сприятливої кон'юктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки тощо.

3.Грошово-кредитна політика – комплекс дій і заходів держави у сфері грошового та кредтного ринків, наприклад, регулювання інфляції і курсу нац грошової одиниці, забезпечення своєчасних рохрахунків шляхом регламентації функціонування банківської сис-ми та стабільності грош обігу через управління емісією, розширення безготівкових форм розрахунків банківських установ з фін особами тощо.

4.Митна політика – держава захищає свої інтереси у сфері розширення чи скорочення експорту або імпорту, застосовуючи сис-му митних платежів або певний митний режим. Форми реалізації – протекціонізм, вільна торгівля.

5.Боргова політика – визначає межі та умови держ запозичення, співвідношення між його формами, кредиторами, а також механізм і порядок погашення боргу.

6.Інвестиційна політика – полягає у створенні привабливого інвест середовища для пожвавлення інвест діяльності та нарощування обсягів інвестицій у нац економіку.