26. Форма правління в Україні згідно з Конституцією 1996 р., її формальні (юридичні) ознаки.

Форма правління — це організація верховної влади в державі, характер і принципи її взаємодії з іншими органами держави, з політичними партіями, класами і соціальними групами. Форми правління залежать від форм демократії, від наявності певної виборчої системи або її відсутності, від наявності виборних органів тощо. За формами правління всі держави поділяються на монархії і республіки, які мають різні види.

За формою державного правління Україна є президентсько-парламентською республікою. Ознаками цього є наступне:

— Президент України обирається всезагальним голосуванням (у цьому її відмінність від парламентської форми правління, де Президент обирається парламентом);

— він має досить вагомі власні прерогативи. які дозволяють йому діяти незалежно від парламенту і уряду; він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод громадин, має право розпустити парламент, призначати і звільняти деяких посадових осіб);

27. Особливості державного устрою в Україні та їх закріплення в Конституції 1996 року.

Діюча Конституція України була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року відповідно до Основного Закону, Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою. C 1 січня 2006 року набрали чинності поправки до Конституції, що уточнили повноваження Президента України, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України. Частина поправок набрала чинності з дня набуття повноважень Верховної Ради України, що обрана у 2006 році.

Принциповим визначенням державного устрою є положення ст. 6: "Державна влада в Україні здійснюється на основі її поділу на законодавчу, виконавчу і судову". Єдиним органом законодавчої влади в Україні Конституція визначає Верховну Раду (ст. 75). Вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (ст. 113). Судочинство здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції (ст. 124, 125). Статус Президента України визначається ст. 102: "Президент України є главою держави і виступає від її імені”.

У 1996 році діюча Конституція України була в цілому позитивно оцінена самою авторитетною в області конституційного законодавства Європейською комісією Ради Європи "Демократія через право", більш відомої, як Венеціанська комісія.

28. Співвідношення політичного режиму з соціальною сутністю й формою держави.

Політичний режим ( від франц. „regime” ) - державний, суспільний устрій, спосіб правління) - це концентрована характеристика системи, що функціонує з позицій конкретно-історичних принципів її легітимності.

Отже, поняття "політичний режим” може означати:

1) процесуальні аспекти інститутів політичної системи, взаємодію суб’єктів політичного процесу в структурі політичної системи;

2) способи і механізми розподілу влади у політичному просторі;

3) характер відносин між політико-владними і політико-невладними суб’єктами;

4) характер відносин між політичними і неполітичними інститутами.

Політичний режим розкриває характер відносин між:

1) державою і громадянами;

2) вищими органами державної влади (главою держави, урядом, парламентом, вищими судовими органами);

3) державою і органами регіонального і місцевого самоврядування, а у федеративних державах – між державою і суб’єктами федерації;

4) державою і партіями;

5) правлячими елітними групами і опозицією;

6) виборчою системою і формою державного правління;

7) партією і групами тиску;

8) ідеологічними і неідеологічними формами політичного процесу.

Сутність політичного режиму визначається тим, що у державі є пріоритетним

правда держави чи права особистості, в якій мірі держава визнає, гарантує або обмежує чи фальсифікує права, передбачені Загальною декларацією прав людини і різноманітними міжнародними конвенціями, що стосуються механізму реалізації всієї сукупності політичних, громадянських, соціально-економічних і соціально-культурних прав, чи існують у державі порушення прав людини (мотиви, форми, масштаби тощо).