15. Історія існування держав — це, як правило, історія зміни їх соціальної сутності. Тому й типи держав є їх історичними типами.

Історичний тип держави — це система суттє­вих рис, притаманних усім державам, економічною основою яких є певний тип виробничих відносин і які виражають соціальна змістовну (зокрема, кла­сову) сутність і соціальне призначення держави.

Основні причини зміни типів держави:

- розвиток продуктивних сил і відповідна зміна виробничих відносин;

- зміна соціальної (зокрема, класової) структу­ри суспільства; зміна панівного, домінуючого в економіці класу або іншої панівної, керівної групи населення, виникнення нового співвідношення класових та інших соціальних сил;

- перехід державної влади до представників ін­шого класу (частини класу, союзу класів) або іншої соціальної групи, а отже, зміна соціальної сутності держави.

При цьому слід пам'ятати, що хоча й має місце залежність держави насамперед від панівної, чи домінуючої, групи (класу) в суспільстві, проте дер­жава є відносно самостійним утворенням.У різні епохи існували наступні історичні типи держави: племінно-бюрократичний, рабовласниць­кий, феодальний, буржуазний. Така класифікація зумовлюється тим, що саме вказані соціально-еко­номічні спільності, класи — племінна бюрократія, рабовласники тощо — були домінуючою частиною населення у тому чи іншому суспільстві на певному етапі його історичного розвитку. Крім зазначених (та деяких інших перехідних) типів держави, вже відомих в історії людства, є підстави прогнозувати утворення у майбутньому держави так званого со­ціально-демократичного типу — держави трудів­ників-власників.

16.Чинники, що визначають тип держави.

Тип держави — сукупність держав, що мають схожі загальні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, ґрунтуванні на однакових економічних (виробничих) відносинах, на однаковому поєднанні загальносоціального і вузькогрупового (класового) аспектів їх сутності, аналогічному рівні культурно-духовного розвитку.

Тип держави характеризується:

• елітою (класом, соціальною групою), що перебуває при владі;

•  системою виробничих відносин і форм власності, на яких ця влада ґрунтується;

•  системою методів і засобів, які застосовує ця влада для захисту виробничих відносин і форм власності;

• реальним (а не декларованим) загальносоціальним змістом політики держави, її справжньою роллю у суспільстві;

• рівнем культурно-духовного розвитку населення держави в цілому і особи зокрема.

17.Формаційний та цивілізаційний підходи при дослідженні та визначенні історичних типів держави

Відповідно до марксистського положення, при формаційному підході класова сутність держави визначається економічним чинником, станом виробничих відносин, способом виробництва в цілому, а сама держава є лише надбудовою над економічним базисом. Інакше кажучи, за формою держава зумовлена економічним ладом суспільства. Вона вторинна, а економіка — первинна. Економічна структура суспільства, як підкреслював Ф. Енгельс, утворює ту реальну основу, якою і пояснюється врешті-решт вся надбудова правових та політичних установ. Звідси — похідний характер держави від соціально-економічного ладу.

Залежно від характеру розвитку продуктивних сил у сучасній західній літературі держави поділяють на доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні (інформаційні)....

Типи держав за формаційним підходом

Рабовласницький тип держави

Феодальний тип держави Закріпачені селяни мали на відміну від рабів певні особисті права, але вони були прикріплені до землі, перебували в прямій залежності юридичній залежності від феодалів. До них з боку останніх широко застосовувався позаекономічний примус. У цей період існувала диференціація на великих і дрібних феодалів

Буржуазний тип держави

Її соціальною базою стають приватні підприємці—власники основних засобів виробництва. Ця соціальна база звужується або розширюється залежно від етапів розвитку буржуазного суспільства, яких було два:

Вільний етап капіталізму

Монополістичний етап капіталізму

Цивілізаційний підхід — покладає в основу класифікації держав поняття «цивілізація», її рівень, досягнутий тими чи іншими народами. Прихильники цивілізаційного підходу (Еллінек, Кельзен, Коркунов, Крюгер, Гелбрейт, Тойнбі) відкидають формаційний підхід як одномірний і співвідносять державу насамперед із духовно-моральними і культурними чинниками суспільного розвитку.

Класифікація цивілізацій за формаційним підходом до типології держави – первинні та вторинні. Первинним цивілізаціям притаманна командно-адміністративна організація державної влади. Держава забезпечує як політичне, так і господарсько-соціальне функціонування суспільства, а не визначається ними. Вторинні цивілізації (держави Нового і Новітнього часу, сучасні держави) виникли на основі відмінності, що позначилася від самого початку, між державною владою і культурно-релігійним комплексом.

18-19.Переваги та недоліки формаційного (цивілізаційного) підходу

Відповідно до формаційного підходу, вирішальну роль у розвитку суспільства відіграють матеріальні (економічні) чинники, оскільки згідно з принципом економічного детермінізму встановлюється причинний зв'язок всіх явищ, врешті-решт, обумовлений рівнем розвитку продуктивних сил. Прихильниками ж цивілізаційного підходу всі чинники суспільно-історичного розвитку визнаються рівнозначними, але з приматом духовних цінностей, які, в ряді випадків, навіть визначають матеріальні умови життя. Так, на думку прихильників формаційного підходу, його переваги полягають в тому, що він дозволяє:

побачити те спільне, що було в історичному розвитку різних народів;

представити історію людського суспільства як єдиний процес;

встановити певні закономірності історичного розвитку суспільства;

запропонувати певну періодизацію всесвітньої історії та історії окремих країн.

Що ж стосується цивілізаційного підходу, то він, на їхню думку, має такі недоліки:

при своєму послідовному застосуванні веде до того, що стає неможливим погляд на всесвітню історію як єдиний процес історичного розвитку людства в цілому;

створює можливість повного заперечення єдності людської історії, ізоляції цілих народів і суспільств;

зводить до мінімуму можливості дослідження закономірностей історичного розвитку людського суспільства.

У свою чергу, прихильники цивілізаційного підходу бачать його переваги в тому, що він:

дозволяє глибоко вивчати історію конкретних товариств і народів в усьому їх різноманітті і специфіці;

орієнтує на вивчення тих аспектів суспільного життя, які зазвичай ігноруються прихильниками формаційного підходу (цінності, національні особливості, духовне життя, психологія та ін);

ставить у центр дослідження людську діяльність і власне людину.

На думку прихильників цивілізаційного підходу, недоліки формаційного підходу полягають в наступному:

багато народів не проходили у своєму розвитку через всі і навіть через більшість формацій;

більшість процесів політичного, духовного, ідейного, культурного порядку не можуть бути без спотворень і спрощень пояснені з суто економічних позицій;

послідовне застосування формаційного підходу неминуче відсуває на другий план значення людського фактору, людську діяльність;

недостатня увага приділяється своєрідності, унікальності, неповторності окремих суспільств і народів.

20.Особистісний підхід до типології держави і права.

См. 18-19.