1 Березня 1921 р.

Заслухавши доповідь команд, відправлених загальними збо­рами команди кораблів до м. Петрограда для вияснення справ у Петрограді, постановили:

Внаслідок того, що нинішні ради не виражають волю ро­бітників і селян, негайно зробити перевибори рад таємним голо­суванням, причому перед виборами вільну попередню агітацію всіх робітників і селян.

Свободу слова і друку для робітників і селян, анархістів, лівих соціалістичних партій.

Свободу зборів і професійних спілок і селянських об'єд­нань.

Зібрати не пізніше 10 березня 1921 р. безпартійну конфе­ренцію робітників, червоноармійців і матросів м. Петрограда, Кронштадта і Петроградської губернії.

Звільнити всіх політичних ув’язнених соціалістичних партій, а також усіх робітників і селян, червоноармійців і матросів, ув’яз­нених у зв’язку з робітничими і селянськими рухами.

Вибрати комісію для перегляду справ ув’язнених у тюрмах і концентраційних таборах.

Ліквідувати будь-які політвідділи, позаяк жодна партія не може користуватися привілеями для пропаганди своїх ідей і одержувати від держави кошти для цієї мети. Замість них мають бути засновані вибрані з місць культурно-просвітницькі комісії, для яких кошти повинні відпускатися державою.

Негайно зняти всі загороджувальні загони.

Зрівняти пайок для всіх трудящих, за винятком шкідливих цехів.

Ліквідувати комуністичні бойові загони в усіх військових частинах, а також на фабриках і заводах різні чергування з боку комуністів, а якщо такі чергування або загони знадобляться, то

можна призначати у військових частинах з рот, а на фабриках і заводах на розсуд робітників.

і 1. Дати повне право дії селянам над своєю землею так, як їм бажається, а також мати худобу, яку утримувати повинен і управляти своїми силами, тобто не користуючись найманою працею.

Просимо всі військові частини, а також товаришів військо­вих курсантів приєднатися до нашої резолюції.

Вимагаємо, щоб усі резолюції були широко оприлюднені пресою.

Призначити роз’їзне бюро для контролю.

Дозволити вільне кустарне виробництво власною працею.

Резолюція прийнята бригадними зборами при двох, що утри­матися.

ДОКУМЕНТ 2

В ДОПОВІДІ ДИРЕКТОРА ІНСТИТУТУ КОН’ЮНКТУРИ

проф. М. КОНДРАТЬЄВА В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІЙ СЕКЦІЇ ДЕРЖПЛАНУ ВІД ІМЕНІ ПЛАНОВОЇ КОМІСІЇ НАРКОМАТУ ЗЕМЛЕРОБСТВА

Січень 1924 р.

Ми ведемо мову про аграрну революцію. Значення її потріб­но розглядати з двох точок зору: з точки зору більш тривалого періоду і з точки зору даного короткого періоду. Немає ніякого сумніву, що позитивне значення аграрної революції величезне. Вона знищила ті перешкоди для розвитку виробничих сил, які містилися в земельному режимі. Але з точки зору короткого періо­ду в самому процесі свого здійснення вона безперечно сприяла поглибленню розпаду і деградації сільського господарства, вона викликала масові переділи і дуже сильне вирівнювання і нівелю­вання господарств з загальним пересуванням їх вниз, здрібнення господарств, з одного боку, і зменшення групи без посівних гос­подарств, з іншого...

Всі ці процеси не могли в період їх завершення не викликати, в свою чергу, потрясіння сільського господарства і його тимчасо­вої деградації. З осені 1922 р. виявилася глибока депресія на вну­трішньому ринку продуктів сільського господарства, особливо зернових. Ця депресія коріниться у відносному перевиробництві названих продуктів, яке, в свою чергу, обумовлюється не лише збільшенням сільськогосподарської продукції, але й значною глибиною руйнування індустрії і міст країни і, як наслідок, па­дінням внутрішнього ринку. Вона коріниться також у недостат­ньому розвитку калого експорту. Країна переросла внутрішній ринок сільськогосподарських продукгів. Неп приніс з собою по­чаток відбудови господарства. Відновлення ринку спонукало і оживило стимули до розширення господарства.

Які ж перспективи розвитку ринку і яка та основна лінія впли­ву, який він буде здійснювати на хід розвитку нашого сільсько­го господарства? Навряд чи можна сумніватися, що обсяг рин­кового обігу як всередині країни, так і у зовнішніх зносинах у найближчий час буде розширюватися. Прогресивним, бажаним напрямом розвитку сільського господарства буде те, яке а) підве­де сировинну базу під розвиток промисловості, б) зміцнить екс­портні можливості країни, в) дасть найбільш широке поле для використання праці надлишкового с.-г. населення, г) посилить податково-платіжні сили с. населення, д) дасть найбільшу раціо­нальність і усталеність с.-г. з організаційно-виробничої точки зору Поза задоволенням цих вимог неможливо очікувати підне­сення всього народного господарства... В інтересах відродження ринку для продуктів індустрії слід визнати бажаним і прогресив­ним посилення товарності селянського господарства, залучення їх до процесу суспільного виробництва і ринкових відносин...

Зараз має місце диспропорція мок працею і капіталом у бік надлишку першого відносно останнього. Недостатнє забезпе­чення с.-г. капіталом може стати значною перешкодою прогресу сільського господарства. Щоб ослабити ці перешкоди, потрібно визнати бажаним посилення індустріалізації...

Система заходів сільськогосподарської політики досягне своїх цілей лише у тому випадку, якщо вона буде прагнути максималь­но розбудити господарську ініціативу і самостійність населення: якщо вона дасть міцне русло для господарської організації цієї са­модіяльності, зокрема для кооперативної організації, і якщо вона буде прагнути забезпечити найкращі умови для процесу накопи­чення матеріальних цінностей на селі.

ДОКУМЕНТ З

ПРОЕКТ РЕЗОЛЮЦІЇ ПРО ВЗАЄМОВІДНОСИНИ РСФРР З НЕЗАЛЕЖНИМИ РЕСПУБЛІКАМИ, ЗАПРОПОНОВАНИЙ

Й. СТАЛІНИМ

Не раніше 11 серпня 1922 р.

Визнати доцільним формальний вступ незалежних Союз­них республік: України, Білорусії, Азербайджану, Грузії і Вірме­нії до складу РСФРР, залишивши питання про Бухару, Хорезм і ДСР відкритим і обмежившись прийняттям договорів з ними щодо митної справи, зовнішньої торгівлі, закордонних і військо­вих справ тощо.

Примітка: відповідні зміни в конституціях, згаданих у 1-му пункті республік, зробити після проведення питання в радян­ському порядку.

Визнати доцільним формальне розповсюдження компетен­ції ВЦВК’у, РНК і РПО РСФРР на відповідні центральні радян­ські установи перелічених у п. 1-му республік.

Зовнішні справи (Заксправ, Зовнішторг), військові справи, залізничні, фінансові і пошти та телеграфу, згаданих у п. 1-му незалежних республік об’єднати з такими РСФРР.

Наркомати: продовольства, праці і народного господарства формально підпорядкувати директивам відповідних наркоматів РСФРР

Решту наркоматів згаданих у п. 1-му республік, а саме: юс­тиції, освіти, внутрішніх справ, землеробства, робітничо-селян­ської інспекції, народного здоров’я і соціального забезпечення вважати самостійними.

Примітка: органи боротьби з контрреволюцією у згаданих вище республіках підпорядкувати директивам ДІ1У РСФРР.

Дане рішення, якщо воно буде схвалене ЦК РКП, не публі­кується, а передається національним цека, як циркулярна дирек­тива для його проведення в радянському порядку через ЦВК або з’їзди Рад згаданих вище республік до скликання Всеросійського з’їзду Рад, на якому декларується воно як побажання цих респу­блік.

Член Комісії Й. Сталін Правильно: (Назаретяп)

ДОКУМЕНТ 4

ІЗ ПРОМОВИ Й. СТАЛІНА «ПРО ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЮ І ХЛІБНУ ПРОБЛЕМУ» НА ПЛЕНУМІ ЦК ВКП(б)

липня 1928р.

.. .По цій же лінії, по лінії питання про неп і класову боротьбу в умовах непу, я хотів би відзначити ще один факт. Я маю на увазі заяву одного із товаришів про те, що класова боротьба в умовах непу у зв’язку з хлібозаготівлями має нібито лише третьорядне значення, що вона, ця сама класова боротьба, не має і не може мата нібито скільки-небудь серйозного значення у справі наших труднощів щодо хлібозаготівель.

Я повинен сказати. Товариші, що не можу ніяк погодитися з цією заявою. Я думаю, що у нас немає і не може бути в умовах диктатури пролетаріату жодного скільки-небудь серйозного по­літичного чи економічного факту, який би не відбивав наявнірть класової боротьби у місті чи на селі. Хіба неп відміняє дикта­туру пролетаріату? Звісно, ні! Навпаки, неп є своєрідний вияв і знаряддя диктатури пролетаріату. А хіба диктатура пролетаріа­ту не є продовженням класової боротьби? Як можна після цьо­го говорити, що класова боротьба відіграє третьорядну роль у таких важливих політичних і господарських фактах, як виступ куркульства проти радянської політики під час хлібозаготівель, контрзаходи і наступальні дії Радянської влади проти куркулів і спекулянтів у зв’язку з хлібозаготівлями?

Хіба це не факт, що під час хлібозаготівельної кризи ми мали перший в умовах непу серйозний виступ капіталістичних еле­ментів села проти радянської політики?

Хіба на селі немає більше класів і класової боротьби?

Хіба це не правильно, що гасло Леніна про опору на бідноту, союз із середняком і боротьбу з куркулями є в наших умовах основним гаслом роботи на селі? А що таке це гасло, як не від­биття класової боротьби на селі?

Звичайно. Нашу політику ніяк не можна вважати політикою розпалювання класової боротьби. Чому? Тому, що розпалювання класової боротьби призводить до громадянської війни. Тому, що, якщо вже ми стоїмо при владі, якщо вже ми зміцнили цю владу і командні висоти зосереджені в руках робітничого класу, ми не зацікавлені в тому, щоб класова боротьба набувала форм грома­дянської війни. Але це зовсім не значить, що тим самим відмі­нено класову боротьбу або що вона, ця сама класова боротьба, не буде загострюватися. Це тим більше не значить, що класова боротьба не є нібито вирішальною силою нашого просування вперед. Ні, не значить.

...Ми говоримо часто, що необхідно обмежити експлуата­торські заміряння куркульства на селі, що треба накласти на куркульство високі податки, що треба обмежити право орен­ди, не допускати права виборів куркулів до Рад і т. д., і т п. А що це значить? Це значить, що ми давимо і відтісняємо по­ступово капіталістичні елементи села, доводячи їх інколи до ро­зорення. Чи можна передбачити, що куркулі будуть нам вдячні за це, і що вони не спробують зорганізувати частину бідноти або се­редняків проти політики Радянської влади? Звичайно, не можна.

І чи не зрозуміло, що все наше просування вперед, кожний наш скільки-небудь серйозний успіх в області соціалістичного будівництва є виявом і результатом класової боротьби в нашій країні?

Але з усього цього випливає, що, у міру нашого просуван­ня вперед, опір капіталістичних елементів буде зростати, класо­ва боротьба буде загострюватися, а Радянська влада, сили якої будуть зростати все більше і більше, буде проводити політику ізоляції усіх елементів, політику розкладу ворогів робітничого класу, зрештою, політику придушення опору експлуататорів, створюючи базу для подальшого просування вперед робітничого класу і основних мас селянстза.

...Не було і не буде того, щоб відживаючі класи здавали до­бровільно свої позиції, не намагаючись зорганізувати опір. Не було і не буде того, щоб просування робітничого класу до со­ціалізму за класового суспільства могло обійтися без боротьби і хвилювань. Навпаки, просування до соціалізму не може не вес­ти до опору експлуататорських елементів цьому просуванню, не може не вести до неминучого загострення класової боротьби.

Ось чому не можна присипляти робітничий клас розмовами про другорядну роль класової боротьби.

ДОКУМЕНТ 5 ІЗ СТАТТІ М. КОЛЬЦОВА «ГАРНА РОБОТА» 1926 р.

Ми спостерігаємо плавання одного із кораблів нашого рево­люційного флоту європейськими портами. Здається, ніяка подо­рож ніякої морської ескадри не викликала такого бродіння умів, такого напливу публіки, як один-єдиний «Броненосець Потьом- ісін», що об’їжджає Захід.

...І все ж всупереч усьому, незважаючи ні на що - «Броне­носець Потьомкін» з великим успіхом пливе і пливе все далі і провінціями. Міністри забороняють, пристави закривають, горо­дові розганяють, фашисти б’ють, а картина іде, і публіка валом валить.

Чому?

Найпростіша відповідь:

Гарна робота.

«Броненосець» зроблений так, що його неможливо заборони­ти. Захід, буржуазний Захід, який нас ненавидить, який радий був би не пускати нас ані ногою на поріг, він знає ціну гарній роботі. Схиляється перед нею як переможений.

Деякі маловдумливі люди в СРСР готові розцінити бурхли­вий успіх «Броненосця» як ледве не початок світової революції чи щось подібне.

Але в Берліні на перегляді «Броненосця» був присутній швед­ський король і так аплодував - ледве собі руки не відбив. З цього приводу права «Дейче Альгемейне Цейтунг» у відчаї здіймала руки до неба:

«Якщо вже король аплодував революційній картині - що ро­бити нам? Хіба що кулю собі у лоб пустити?»

Обидва не мають рації. І легковажні радянські фантазери, і німецькі чорносотенці, що прийшли у відчай.

«Потьомкін», звичайно, - революційна картина. Бездоганно революційна. Але вона завоювала Сврогіу не завдяки, а швидше всупереч своїй революційності.

Блискуча зріла майстерність юних режисера і оператора при­вели через усі перешкоди картину до європейського тріумфу. Або, якщо ви любите звичні слова, відмінна якість продукції.

Це - головне, і в цьому великий політичний, навіть економіч­ний урок такої на вигляд скромної події, як успіх радянського агітаційного фільму за кордоном.

Можливо, творці цієї картини створювали картину спеціально для експорту? Ми нічого про це не чули. Навпаки, ті, хто створю­вали картину, були майже твердо переконані, що їй не перескочи­ти через кордон. Вони створювали «просто гарний» радянський фільм. І одержали сюрприз - світове визнання. А тим часом дея­кі картини, які спеціально приготували наші кіно організації для закордонного глядача і які виявилися солоденькою низькопроб­ною нісенітницею на тлі радянського пейзажу, ці картини вже не перший рік припадають пилом на складах.

До гарної роботи Захід охочий. Це він розуміє. Це він пова­жає. З цим він рахується. Цьому він навіть підкоряється.

Якщо навіть революційну руйнівну агітацію буржуазна гро­мадськість змушена, скрегочучи зубами, допустити за її блиску­чу якість - що говорити про інше!

Коли наш льон, наше масло, наш ліс, наша вовна, увесь наш експорт буде гарної якості - ми будемо неприступні. Нездоланні.

Оскільки ми зможемо виготовляти речі і товари не гірше за­кордону закордон нам не страшний...

Успіх «Броненосця Потьомкін» - це аніскільки навіть не по­чаток негайної світової революції. Це успіх радянської гарної роботи...

ДОКУМЕНТ 6

ІЗ ДОПОВІДІ IV УПРАВЛІННЯ ШТАБУ РСЧА «ПРО СПІВРОБІТНИЦТВО ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ І РЕЙХСВЕРУ»