2.2. Конвенція оон з морського права 1982 року3

Конвенція ООН з морського права 1982 р. (далі Конвенція), прийнята в результаті масштабної й копіткої роботи представників значної кількості держав і авторитетних міжнародних установ, являє собою один з найбільших загальних багатосторонніх договорів за всю історію міжнародних відносин. Конвенція 1982 р. складається з 17 частин, що включають 320 статей і 9 додатків. 16 листопада 1994 р., після закінчення 12 місяців з дати здачі на зберігання шістдесятої ратифікаційної грамоти, Конвенція у відповідності зі ст. 308 набула чинності. Україна ратифікувала Конвенцію Законом від 3 червня1999 р.

Конвенція підтверджує і доповнює ряд положень Женевських конвенцій з морського права 1958 р. і вводить нові норми й інститути, які відбивають сучасні тенденції розвитку в освоєнні Світового океану. Конвенція вперше в договірному порядку встановила гранично припустиму ширину територіального моря 12 миль. Вона підтвердила й деталізувала право мирного проходу іноземних суден через територіальне море. Конвенція ввела новий інститут – архіпелажні води, застосовний до держав-архіпелагів.

Але більшість держав-архіпелагів, включаючи ті, що виступали ініціаторами виділення архіпелажних вод у самостійну категорію водного простору, і ратифікували Конвенцію 1982 р. не привели своє внутрішнє право у відповідність з її нормами. Перш за все щодо права архіпелажного і мирного проходів іноземних суден в архіпелажних та територіальних водах. Так, Філіппіни при ратифікації Конвенції визначили свою міжнародно-правову позицію таким чином: «Концепція архіпелажних вод є аналогічною концепції внутрішніх вод за Конституцією Філіппін і виключає право іноземних суден на транзитний прохід з метою міжнародного судноплавства через протоки, що з’єднують ці води з економічною зоною або відкритим морем».⁴ Ряд інших держав-архіпелагів навіть не згадують у своєму внутрішньому праві про архіпелажні води, розглядаючи їх як свої внутрішні води, не надаючи права мирного та архіпелажного проходу іноземним суднам. До таких належать Тонга, Фіджи та ін.

На думку О.М. Шемякіна, право мирного проходу через архіпелажні води, визнане Конвенцією ООН 1982 р., за своєю сутністю і правовою природою аналогічне праву мирного проходу суден через територіальне море прибережної держави. У той же час для шляхів, які є звичайними для міжнародного судноплавства і знаходяться у межах архіпелажних вод і територіального моря держави-архіпелагу, Конвенція встановлює режим архіпелажного проходу, який за своєю правовою природою відповідає режиму транзитного проходу в протоках, що використовуються для міжнародного судноплавства. Однак через географічні особливості цих вод і принципові відмінності в їх призначенні ці правила повинні застосовуватися mutatis mutandis⁵.

У Конвенції зафіксовані правила транзитного проходу через міжнародні протоки, що дають можливість здійснювати свободу судноплавства і польотів через них. Зовсім новим є інститут виключної економічної зони, у межах якої прибережній державі надаються суверенні права відносно розвідки, розробки і збереження природних ресурсів, що перебувають на дні, в її надрах, в покриваючих водах, і управлінні ними, а також відносно інших видів економічної діяльності. Конвенція підтвердила основні норми відносно континентального шельфу і внесла уточнення в цей інститут, зокрема, чітко визначила зовнішню межу континентального шельфу.

Уперше в договірній практиці був визначений статус величезної території – району морського дна за межами континентального шельфу («Району»). Визначено порядок регулювання діяльності з дослідження і використання його ресурсів.

Конвенція істотно розширила перелік свобод відкритого моря, включивши в нього поряд із традиційними свободами судноплавства, рибальства, польотів, прокладки кабелів і трубопроводів, також свободу зводити штучні острови, установки й споруди, що допускаються відповідно до міжнародного права, здійснювати морські наукові дослідження. У Конвенції є блок норм, що регламентують порядок проведення морських наукових досліджень, а також група норм, спрямованих на забезпечення захисту і збереження морського середовища.

Конвенція містить детально розроблений механізм урегулювання суперечок, пов’язаних із тлумаченням і застосуванням її норм.

Важливим положенням Конвенції в справі забезпечення загального миру й безпеки є резервування відкритого моря для мирних цілей.

У зв’язку з тим, що Конвенція кодифікувала ряд звичаєвих норм, ці норми продовжують діяти для держав, що не беруть участь у ній.

У цілому можна констатувати, що Конвенція ООН з морського права 1982 р. – це важливий історичний етап у кодифікації і прогресивному розвитку міжнародного права, що має на меті стабільний розвиток міжнародних відносин у зв’язку з діяльністю суб’єктів міжнародного права у Світовому океані.