Делімітація морського кордону між Україною та Румунією

«Коріння» цієї проблеми, сягають у шістдесяті роки 20 ст., коли вперше почалися переговори між СРСР і Румунією стосовно делімітації континентального шельфу між двома державами. Суттєву роль у цих переговорах мало питання про острів Зміїний, який перебував під суверенітетом СРСР. Головним предметом обговорення на переговорах було значення, яке надавалося цьому острову у встановленні делімітаційної лінії. Початкова позиція СРСР полягала у тому, що острову Зміїному необхідно надати повного впливу на встановлення еквідистанційної лінії кордону. Але пізніше в ході переговорів СРСР вказав, що з метою досягнення компромісного рішення можлива зміна позиції Радянського Союзу, а саме – острів Зміїний буде частково впливати на встановлення еквідистанційної делімітаційної лінії. Румунія, у свою чергу, не змінила власної позиції, яка полягала у тому, що острів Зміїний не повинен впливати на встановлення еквідистанційної лінії кордону.

Румунія вважала, що острів Зміїний є скелею і відстоювала позицію, яка ґрунтувалася на положеннях п. 3 ст. 121 Конвенції 1982 р., в якому зазначено, що «скелі, не придатні для підтримання життя людини або для самостійної господарської діяльності, не мають ні виключної економічної зони, ні континентального шельфу»²⁶. Основним аргументом є відсутність ресурсів води на острові та неможливість життєдіяльності на острові без морського сполучення з континентом.

Таку ж саму позицію румунська сторона відстоювала на переговорах з Україною щодо розмежування континентального шельфу і виключних економічних зон обох держав у Чорному морі (протягом 1998-2004 рр. відбулося 24 раунди переговорів). Хід переговорного процесу із зазначеної проблеми показав, що сторони не спромоглися дійти згоди щодо впливу острову Зміїний на проходження делімітаційної лінії.

Аналіз геологічної побудови острова Зміїний та його морфологічна структура, про що свідчать матеріали, представлені фахівцями Держкомгеології України, доводять, що острів Зміїний є невід’ємною частиною великого тектонічного блоку Східноєвропейської платформи, притоплена частина якої формує шельф у північно-західній частині Чорного моря.

Згідно з положенням п. 3 ст. 121 Конвенції ООН з морського права, 1982 р., яке взаємопов’язане з питанням про геологічну побудову острова Зміїний, постало питання щодо його придатності для підтримки життя людини та для самостійної господарської діяльності.

У цьому плані слід зазначити, що деякі елементи геологічної характеристики острова Зміїний (наявність 10-метрового покриву четвертинних відкладень, що містять ґрунтовий шар, який забезпечує розвиток тваринного і рослинного світу, а також наявність величезної (до 1 км) товщі осадкових відкладень палеозою (що дає можливість передбачити наявність власних запасів води та інших корисних копалин), дали підстави стверджувати, що острів Зміїний придатний для підтримки життя людини та для самостійної господарської діяльності²⁷. На даний час на території острова Зміїний площею 1,5 кв. км постійно проживає близько 80 осіб – працівники маяка, який працює ще з 19 ст., гідрографи, іхтіологи, геофізики прикордонники, члени їхніх сімей, науковці, обслуга маяка. Верховна Рада України в лютому 2007 р. ухвалила постанову про присвоєння населеному пункту, який знаходиться на острові Зміїний, назви селище Біле.

Питання території біля острова Зміїний стало найбільш актуальним для румунської сторони у 2001 р., коли плавуча бурова установка «Чорноморнафтогазу» виявила в 40 км. на південь від острова значні поклади вуглеводнів і 16 вересня 2004 р. Румунія передала на розгляд Міжнародного Суду ООН питання про делімітацію континентального шельфу і виняткових економічних зон між двома державами.

3 лютого 2009 р. Суд ООН ухвалив рішення по справі «Румунія проти України», відповідно до якого острів Зміїний не може вважатися частиною прибережної лінії України при визначенні серединної лінії при делімітації континентального шельфу та виключної економічної зони.