4.2. Проблеми делімітації кордонів України

З урахуванням того, що питання делімітації кордонів України наразі є більш, ніж актуальним, державою приймаються відповідні заходи для його вирішення. Так, в 1995 р. був прийнятий Закон «Про виключну (морську) економічну зону України»²⁴, що деталізує положення Конвенції 1982 р. і відповідає їй.

Зокрема, в ст. 2 вказаного Закону закріплюється визначення ВЕЗ України як морських районів, зовні прилеглих до територіального моря України, ширина яких становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України. Стаття 2 Закону передбачає, що морські райони навколо островів, які належать Україні, також становлять її виключну (морську) економічну зону. Делімітація виключної (морської) економічної зони проводиться з урахуванням законодавства України шляхом укладення угод з державами, узбережжя яких протилежні або суміжні узбережжю України, на підставі визнаних у міжнародному праві принципів і критеріїв з метою досягнення справедливого вирішення цього питання (ст. 3). В основу даної статті покладено основний зміст п. 1 ст. 74 Конвенції 1982 р. («Делімітація ВЕЗ між державами з протилежними або суміжними узбережжями»), який є результатом тривалих переговорів і узгодження позицій держав на Третій конференції з морського права.

Стаття 5 Закону про державний кордон України від 4 листопада 1991 р. встановлює, що до територіального моря України належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з’єднують відповідні точки. Географічні координати цих точок затверджуються в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках інша ширина територіального моря України може встановлюватись міжнародними договорами України, а при відсутності договорів – відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права²⁵.

Закріплення у вищезгаданих законах правових підстав здійснення делімітації морських просторів України, а саме принципів і критеріїв, що є загальновизнаними в міжнародному праві, свідчить про те, що міжнародно-правова позиція України при розмежуванні має враховувати не лише положення і правила, які містяться у міжнародних договорах і конвенціях, але і звичаєві норми міжнародного права. Для Чорного моря це важливо також і в практичному плані, оскільки у відповідні міжнародні конвенції увійшли основоположні принципи правового режиму морських просторів, у тому числі принципи їх делімітації, але не всі причорноморські держави беруть в них участь (наприклад, Румунія, що має територіальні претензії до України не є учасницею Женевської конвенції про континентальний шельф 1958 р.).

Географічне становище узбережжя України у Чорному морі обумовлює важливість встановлення спільних державних морських кордонів (делімітації територіального моря) між Україною і Росією та Україною і Румунією. У зв’язку з цим також необхідно розмежувати континентальний шельф і виключну економічну зону України з відповідними морськими районами Росії і Румунії, делімітація яких являє собою не менш складну правову проблему, ніж делімітація морських державних кордонів.

Україна є правонаступницею колишнього СРСР щодо угод про встановлення морських кордонів між СРСР і Туреччиною, а саме: Угоди між Урядом СРСР та Урядом Турецької Республіки про розмежування континентального шельфу між СРСР і Туреччиною у Чорному морі від 23 липня 1978 р., а також домовленості 1987 р. між СРСР і Туреччиною про делімітацію їх виключних економічних зон у Чорному морі. У 1987 р. СРСР і Туреччина шляхом обміну нотами домовились, що морський кордон континентального шельфу, встановлений Угодою від 23 липня 1978 р., є дійсним стосовно делімітації їхніх виключних економічних зон.

Виходячи з цього, існують правові підстави для того, щоб вважати певну частину делімітаційної лінії, визначеної згідно з Угодою від 23 липня 1978 р. морським кордоном, котрий розмежовував континентальний шельф і виключну (морську) економічну зону України з відповідними морськими просторами Туреччини. Тому у 1994 р. шляхом обміну нотами між Україною і Туреччиною було оформлено правонаступництво України щодо кордону континентального шельфу та ВЕЗ.

Твердження про те, що питання делімітації морських кордонів між сусідніми державами є вкрай складними, можна проілюструвати позиціями держав щодо розмежування спірних морських районів. Так, між Україною і Румунією довгий час була невирішеною проблема делімітації морських просторів у західній частині Чорного моря.