110. Елементи договору управління майном.

За договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір є двостороннім, реальним, відплатним та казуальним. Суб`єктами є: Установник управління – власник (співвласник) майна. Саме власник майна визначає мету договору, обсяг переданих повноважень, а також особу, в інтересах якої управитель повинен діяти. Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності. Управителем не може бути орган державної влади, орган влади АРК або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом. Вигодонабувач не може бути управителем. Управитель діє без довіреності. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Вигодонабувач – особа, вказана в договорі установником управління, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (фізичні, юридичні особи, держава тощо). Дана особа не бере участі в договорі, але має власну заінтересованість від процесу використання майна, переданого в управління.

Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

110.2.

Договір управління майном укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Істотними умовами договору управління майном є:

1) перелік майна, що передається в управління;

2) розмір і форма плати за управління майном.

Строк управління майном встановлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах

111. Загальні положення про зберігання. Поняття, види та загальна характеристика договорів зберігання.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності

Договори зберігання регулюються ЦК (ст. 936 – 978) та ГК (ст. 294).

Договір зберігання є двостороннім, може бути реальним (укладеним з моменту передачі на зберігання) або консенсуальним (для професійних зберігачів – з моменту досягнення згоди про збереження), відплатним або безвідплатним. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Договір є фідуціарним - зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Договірні зобов`язання зі зберігання можна поділити на:

1. Загальне зберігання – за яким у зберігача виникає обов`язок забезпечити схоронність речі.

2. Спеціальні види зберігання – ті, які мають особливості: зберігання речі у ломбарді, зберігання цінностей у банку, зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту, зберігання речей у гардеробі організації, зберігання речей пасажира під час його перевезення, зберігання речей у готелі, зберігання речей, що є предметом спору, зберігання автотранспортних засобів, зберігання на товарному складі,

Сторони договору зберігання – фізичні та юридичні особи: Зберігач – особа, яка за договором прийняла на збереження чуже майно та (або) зобов`ячалася його зберігати (може бути професійним чи непрофесійним). Поклажодавець – власник речі або особа, уповноважена ним на передачу речі на зберігання. У певних видах зберігання – певні вимоги: при перевезенні: зберігач – перевізник, а поклажодавець – пасажир.

Предметом договору зберігання є послуга із зберігання (дії щодо прийняття, забезпечення схоронності та видачі поклажодавцеві його майна).

111.2.

Об`єкт зберігання – рухомі речі (поклажа), як індивідуально-визначені (зберігання – регулярне), так і визначені родовими ознаками (зберігання – іррегулярне). За згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання (зерно тощо).

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (договір є строковим, в іншому випадку – договір – безстроковий). Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір зберігання укладається у письмовій формі (для професійних зберігачів - незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання). Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Права і обов`язки сторін визначаються особливостями кожного конкретного виду зберігання