108. Агентський договір: співвідношення з договором доручення та комісії.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Агентський договір укладається в письмовій формі і є консенсуальним. Він повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Сферою застосування агентських договорів є винятково господарська (підприємницька) діяльність. Клієнти агента мають статус суб'єктів господарювання та здійснюють господарську діяльність, в процесі і з приводу якої користуються послугами агента.

Сторонами агентського договору є комерційний агент і суб'єкт, інтереси якого він представляє (клієнт). Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Наявність статусу суб'єкта господарської (підприємницької) діяльності у агента обумовлена визнанням агентської діяльності підприємницькою (295 ГК).

108.2.

Комерційний агент повідомляє суб'єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду. Агент надає послуги від імені клієнта.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії є консенсуальним, двостороннім та відплатним. Сторонами договору комісії є: Комісіонер – особа, яка за дорученням комітента зобов`язується вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента; Комітент – особа, за дорученням і за рахунок якої діє комісіонер.

Відмінності договору комісії від договору доручення: 1) Комісіонер укладає правочини від свого імені, а Повірений – від імені довірителя; 2) комісія є завжди відплатною, а доручення може бути безвідплатною; 3) у Комісіонера виникають права та обов`язки щодо третьої особи, бо він стає стороною укладеного з ним договору, а Повіпений – не набуває жодних прав та обов`язків за договором з третьою особою, бо їх набуває довіритель; 4) Довіритель або Повірений мають право відмовитись від договору доручення, а Комісіонер має таке право лише у випадку, коли договором не встановлений строк; 5) Комісіонер може взяти на себе відповідальність за виконання правочинів, укладених із третіми особами (делькредере), а для договору доручення таке не передбачене; 6) Повірений на відміну від Комісіонера, для забезпечення своїх вимог не має право притримати майно довірителя.