103. Особливості відповідальності за договором про надання послуг. Застосування зу „Про захист прав споживачів” до відносин надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Закон „Про захист прав споживачів” регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

104. Поняття та загальна характеристика договору доручення.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

На договір доручення поширюється дія двох глав ЦК "Представництво" і " Доручення".

Договір доручення є консенсуальним, двостороннім, а також може бути відплатним або безвідплатним..Договір доручення є фідуціарним – заснованим на взаємній особистій довірі сторін, оскільки довіритель не має змоги постійно контролювати дії свого повіреного, але автоматично стає стороною правочинів, які той укладає. У випадках комерційного представництва (ст. 243 ЦК - Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності) відносини є відплатними, тоді фідуціарність втрачається.

Сторонами цього договору є: довіритель – особа, яка доручає повіреному виконати юридичні дії від її імені та за її рахунок; повірений – особа, яка зобов`язується вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Він має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові). Істотні умови договору доручення законодавством не передбачені. Визначено лише те, що Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором, та що можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. Предметом договору доручення є чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному, які мають бути правомірними, конкретними та здійсненними

104.2

вчиняти юридичні дії винятково особистого характеру (укладення і розірвання шлюбу, трудового договору, заповіту).

Особливих вимог щодо форми договору законодавство не встановлює, тому на нього поширюються загальні правила – усно, письмово (одним документом, декількома), з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією чи без такого – за згодою сторін, або якщо юридичні дії потребують саме такої форми.

Основні ознаки договору доручення: 1) повірений зобов`язується вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя, тобто він є представником довірителя. Ст. 237 ЦК – не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів; 2) правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов`язки довірителя; 3) повіреним і довірителем можуть бути як фізичні так і юридичні особи; 4) довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення в будь-який час; 5) правове регулювання в договорі доручення спрямоване тільки на юридичний результат діяльності повіреного, а не на саму діяльність чи пов`язаний з нею матеріальний результат; 6) договір доручення може бути як відплатним так і безвідплатним.