13.3. Стимулювання розвитку підприємства
Стимули, як потреби й інтереси, мають об'єктивну основу існування і є формами реалізації й вирішення суперечностей економічних інтересів. Тому стимули розглядаються як рушійна сила розвитку підприємництва.
Розвиток підприємництва, в свою чергу, залежить від внутрішньої економічної обстановки в країні та здатності конкретного підприємства використовувати свій потенціал в стратегіях розвитку. Таким чином, окремо можливо виділяти основну умову розвитку підприємництва, що визначає стимулювання розвитку підприємства на зовнішньому та на внутрішньому рівні.
Основним засобом спонукання до задоволення різноманітних інтересів, що виникають в виробничо-господарській діяльності підприємства є стимулювання його розвитку.
Процес стимулювання розвитку підприємств – це комплекс заходів, механізмів, спеціальних дій політичного, фінансового, економічного та іншого характеру щодо перетворення економічних, матеріальних, соціальних і духовних стимулів в адекватні мотиви їх діяльності. Тобто це економічне спонукання, використання матеріальних, духовних стимулів, що сприяють тому, щоб підприємства діяли, розвивалися бажаним чином для одержання вигоди й в інтересах осіб, що застосовують стимулювання.
Перелік видів стимулювання розвитку підприємства не має вичерпного характеру, оскільки ці види не виключають усього різноманіття інструментів впливу на його розвиток. Сформувати єдину систему стимулювання розвитку підприємства досить важко, тому що кожна система вирішує певні проблеми його розвитку.
З одного боку, пряме стимулювання підприємства сприяє його розвитку, а з іншого – цей варіант знижує стимули до розвитку, прояви ініціативи й самостійності, на відміну від непрямої підтримки. В свою чергу, непряма підтримка зміцнює економічний стан підприємства, що є більше сприятливим в умовах ринку.
Заходи стимулювання розвитку підприємства повинні спрямовуватися на пом’якшення або усунення об’єктивних ринкових перешкод, які знижують його життєздатність, отримання очікуваних результатів праці та досягнення цілей, прибутку, інвестицій, мінімізації ризику тощо. Реалізація зазначених цілей стимулювання розвитку підприємства забезпечується на зовнішньому і внутрішньому рівнях.
Фактори розвитку підприємства поділимо на внутрішні та зовнішні.
На зовнішні фактори підприємство практично не має впливу. Це постачальники, споживачі, конкуренти, соціокультурне середовище, економічне середовище, природне середовище, науково-технічне середовище, політично-правове середовище, міжнародне оточення. Зовнішнє середовище підприємства постійно змінюється, тому найважливішим завдання підприємства є забезпечення його адаптації до змін.
На внутрішні фактори підприємство може впливати. Це технологія виробництва, трудові ресурси, інноваційна діяльність тощо.
Відзначимо, що техніко-технологічні фактори є одночасно внутрішніми й зовнішніми факторами підприємства. Технологічне середовище підприємства має тенденцію до вдосконалювання, тому для його розвитку необхідно пристосовуватися до технічних і технологічних змін, вчасно впроваджувати у виробничий процес нововведення й розробки в цій галузі, багато в чому визначаючи стратегію розвитку підприємства.
Стратегічними завданнями розвитку підприємства визначаються проведення межі між внутрішнім і зовнішнім середовищем; зміцнення зовнішнього середовища, зміцнення внутрішнього середовища.
Стимулювання розвитку підприємства визначає об’єктивні передумови підвищення показників його ефективності. Організаційно-економічні важелі підвищення ефективності розвитку підприємства представлені на рис.13.3.
Рис.13.3. Організаційно-економічні важелі підвищення ефективності розвитку підприємства
Зовнішнє середовище підприємства визначають три основних фактора
1) фінансово-кредитне стимулювання;
2) нормативно - правове стимулювання;
3) організаційне стимулювання (розвиток інфраструктури);
Внутрішнє середовище підприємства визначає група факторів, що впливають на політику розвитку підприємства та вибір засобів її реалізації:
адаптація організаційної структури;
формування інтелектуального капіталу;
оновлення виробничого обладнання, вибуття застарілого устаткування;
організаційні зміни;
надбання знань, досвіду, удосконалення навичок робітників;
створення, придбання нематеріальних активів.
Вплив негативних стимулів формує у підприємства матеріальну відповідальність, що доповнює матеріальну зацікавленість. Так, штрафи та інші санкції застосовуються як засоби економічного впливу на підприємства з метою досягнення цілей державного регулювання. Адміністративне регулювання підприємства базується на адміністративних засобах та механізмах, що спираються на силі державної влади і передбачають різного роду заборони, дозволи, примуси, тощо.
Стимулювання розвитку підприємства визначається у прямому та непрямому напрямі.
Пряма підтримка розвитку підприємства реалізується завдяки вказівок, що надаються і обов’язкові до виконання на підприємстві. Пряма підтримка розвитку підприємства означає, що державою розробляються конкретні заходи щодо ефективності такого розвитку, виділяються дотації, створюються спеціальні державні кредитні установи, встановлюються верхні межі для процентних ставок по кредитах тощо.
Непряма підтримка розвитку підприємства означає удосконалення інституціональної структури, у рамках якої вони здійснюють свою діяльність. Суть такої підтримки – формування сприятливого середовища, правової бази, пільгового оподатковування тощо. Передусім – це інструменти бюджетно-податкової, регуляторної та грошово-кредитної політики. Непряма підтримка розвитку підприємства здійснюється державними й недержавними органами, зводиться до вироблення таких конкретних заходів:: - створення сприятливих умов для розвитку підприємства;
- оптимізація нормативно-правових основ регулювання підприємства;
- розвиток системи фінансово-кредитної підтримки підприємства, у тому числі надання пільгових позик та розширення послуг підприємства банківськими та небанківськими установами;
- розвиток лізингових відносин;
- інфраструктурне, матеріально-технічне, інформаційне забезпечення тощо.
Використання певних економічних та адміністративних важелів чинного законодавства (сприятливу податкову і амортизаційну політику, розвинену інфраструктуру підтримки, спрощений доступ до фінансово-кредитних ресурсів, державні субсидії, стандартизацію та сертифікацію продукції, ліцензування видів підприємницької діяльності, державне регулювання цін, порядок реєстрації підприємства тощо) підприємства заохочуються до розвитку.
Формування матеріальної та моральної зацікавленості працівників підприємства у результатах праці, відчуття корисності й необхідність такої праці виконується на основі використання позитивних, негативних і моральних стимулів, що викликають у підприємців відповідні безкорисливі прагнення.
Стимулювання розвитку підприємства передбачає збільшення обсягу реалізації продукції. Темпи росту обсягу реалізації продукції безпосередньо впливають на величину прибутку і ефективність розвитку підприємства.