Лекція № 8

ТЕМА:КИШКОВІ ІНФЕКЦІЇ ТА ЇХ ПРОФІЛАКТИКА

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. Загальні відомості про інфекційні захворювання. Умови виникнення та поширення інфекційних хвороб, загальні принципи їх профілактики.

2. Сальмонельози та їх профілактика.

3. Кишкові інфекції (черевний тиф, паратифи А і В, дизентерія, холера) та їх профілактика.

1 ПИТАННЯ

Загальні відомості про інфекційні захворювання. Умови виникнення та поширення інфекційних хвороб, загальні принципи їх профілактики.

Виникнення і поширення різних мікробних захворювань пов'язано з тим, що деякі мікроби за певних умов можуть набувати властивості хвороботворних. Це так звані патогенні мікроорганізми. Патогенні мікроорганізми можуть викликати різні захворювання, у тому числі й інфекційні.

Відомо, що для патогенних мікроорганізмів характерна сувора специфічність, тобто кожен визначений збудник, викликає тільки певне захворювання. Основна відмінність інфекційних захворювань від інших хвороб є те, що вони можуть передаватися від хворої людини до здорової і, за певних умов, вражати великі групи людей. Слід нагадати, що харчові отруєння на відміну від інфекційних захворювань не передаються від хворої людини до здорової.

Патогенні мікроби можуть виробляти токсини двох видів, які і надають хвороботворні дію на організм людини:

а) екзотоксини - виділяються в навколишнє середовище при житті мікроорганізмів;

б) ендотоксини - виділяються в навколишнє середовище після загибелі мікроорганізмів.

Інфекційні захворювання людини можуть проходити в трьох формах:

1. При захворюванні порушуються фізіологічні функції організму, і організм виводиться зі стану рівноваги з навколишнім середовищем, тобто розвивається інфекційне захворювання, і при цьому ознаки захворювання виявляються різко;

2. Ознаки захворювання проявляються не різко і, як правило, такі захворювання людина, як кажуть, переносить «на ногах», такі форми захворювання є «атиповими» або «стертими»;

3. Ознаки хвороби взагалі відсутні, і така форма взаємодії людини і мікроорганізму являє собою «приховану» інфекцію, яку іноді називають здоровим носійством.

Відомо, що при виникненні інфекційного захворювання не всі люди певного колективу захворюють. Це пояснюється тим, що при високій імунобіологічної реактивності (опірності) організму потрапили в нього патогенні мікроорганізми гинуть, і захворювання не виникає. І навпаки, коли мікроорганізми знаходять сприятливі умови для свого існування в організмі людини, тоді й виникає інфекційне захворювання.

У загальному випадку для виникнення в колективі інфекційного захворювання необхідна наявність трьох обов'язкових умов:

1. Повинен бути джерело інфекції;

2. Повинні бути певні шляхи поширення інфекції;

3. Має бути сприйнятливість населення (колективу) до даного інфекційного захворювання.

Слід зазначити, що виключення з цієї епідеміологічного ланцюга хоча б одного з названих ланок не призводить до виникнення інфекційного захворювання.

1. Джерелом інфекції для людини можуть бути хворі люди і тварини. Якщо джерелом інфекції є тільки люди то такі захворювання називають антропонози. Якщо джерелом захворювання є тільки тварини, то такі захворювання називають зоонози. Якщо ж джерелом даного інфекційного захворювання можуть бути одночасно тварини і люди, то такі захворювання називають зооантропонозов.

Слід зазначити, що крім хворих певної інфекційною хворобою людини і тварин, джерелом інфекції можуть бути і бактеріоносії, тобто люди або тварини, які перехворіли певної інфекційною хворобою, але які ще певний час виділяють в навколишнє середовище мікроорганізми, що викликають інфекційне захворювання.

2. Шлях передачі інфекції залежить від місця знаходження (локалізації) збудника інфекційного захворювання. І в зв'язку з цим розрізняють чотири типи механізму передачі інфекції:

1. фекально-оральний (локалізація збудника в кишечнику);

2. краплинний (локалізація збудника в дихальних шляхах);

3. трансмісивний, або передача інфекції кровососущими переносниками (локалізація збудника в кровоносній системі);

4. контактний - передача збудника через побутові та виробничі предмети або шляхом безпосереднього контакту (локалізація збудника на шкірі і слизових оболонках).

В залежності від факторів передачі інфекційного захворювання розрізняють водний фактор, харчової, повітряно-крапельний, грунтовий, побутової та ін.

3. Третьою необхідною умовою для виникнення інфекційного захворювання є сприйнятливість населення до даного захворювання, тобто стійкість людини до захворювання при зустрічі з хвороботворним збудником. Слід зазначити, що чим менше сприйнятливість населення до даного захворювання, тим менш інтенсивний характер епідемії.

Профілактика інфекційних захворювань зводиться до наступних основних напрямах:

• Проведення державних заходів, спрямованих на усунення причин, що сприяють появі та поширенню інфекційних хвороб (поліпшення умов праці, побуту, комунального обслуговування та ін);

• Підвищення рівня санітарної культури населення;

• Проведення заходів медичного характеру (ізоляція зараженої людини, санітарний контроль за очищенням населених пунктів, водопостачанням, каналізацією, дотриманням санітарного режиму на підприємствах громадського харчування, торгівлі, дитячих закладах, проведення профілактичних щеплень та інше).

Питання 2 Сальмонельози та їх профілактика

Раніше сальмонельози за класифікацією харчових захворювань відносили до групи мікробних харчових отруєнь, що викликають токсикоінфекції. В даний час за діючою класифікацією сальмонельози віднесені до групи гострих кишкових інфекцій, де вони виділені в самостійну рубрику: "Інші сальмонельозні кишкові токсікоінфкекціі". Однак по своєму виникненню, течією, профілактиці вони також близькі до харчових отруєнь та зустрічаються досить часто.

Збудниками сальмонельозу є численна група сальмонел, що викликає у тварин різні за клінічним перебігом захворювання: тиф у мишей, холеру у свиней, ентерит у телят та інші захворювання.

У людини сальмонели викликають одне захворювання - сальмонельоз, що виявляється у вигляді грипоподібного, тифоподібного або септичного захворювання, а також частіше у формі гастроентеритів.

З 2000 серологічних типів сальмонел в нашій країні циркулює близько 200, з яких викликають захворювання 10 - 15 видів: S. tyhimurium, S. enteriditis, ScholeraeSuic. та інші. Більш за все часто збудником кишкових токсикоінфекцій є S. typhimurium.

Сальмонели - бесспоровие факультативні анаероби, стійкі у зовнішньому середовищі. Вони витримують температуру -10 ° С протягом 115 днів, 0 ° - 142 дня, 2-3 місяці в солоному м'ясі (12-19% хлориду натрію). Деякі види їх не гинуть при заморожуванні до -48 ... -82 ° С, вони також добре переносять висушування. Сальмонели виживають у воді і на різних предметах при кімнатній температурі до 45-90 днів. При кімнатній температурі сальмонели швидко розмножуються в їжі, не змінюючи при цьому органолептичних показників харчових продуктів.

Порівняно довго сальмонели виживають в харчових продуктах, причому вони не лише зберігають життєздатність, але і розмножуються, не викликаючи зміни органолептичних властивостей продуктів. Так, у сухому яєчному порошку при температурі 70 ° С сальмонели виживають протягом 8 годин, при 75 ° С - протягом 2 г., при 80 ° С - до 42 хв, при 90 ° С - до 3,5 хв, при 100 ° С гинуть через 20 с.

Спор сальмонели не утворюють, тому при нагріванні гинуть відносно швидко: при 60 ° С через 1 год, при 70 ° С через 15 хв, при 75 ° С через 5 хв, а при 100 ° С миттєво .

У природі сальмонели широко розповсюджені. Основними джерелами цих збудників є тварини (велика рогата худоба, свині, вівці, коні), птиці, особливо водоплавні (гуси, качки) і голуби, а також кішки, собаки, щури, миші. Зараження м'яса і м'ясопродуктів відзначається в 10% випадків від загальної кількості, відбувається воно при житті худоби або після забою. У першому випадку при забої хворої худоби бактерії знаходяться не тільки в кишечнику, але і м'язах. У другому випадку обсіменіння м'яса та м'ясних виробів відбувається на м'ясокомбінатах і в цехах по забою тварин при санітарних порушеннях технологічного процесу одержання та реалізації м'яса.

Джерелом сальмонел можуть служити хворі люди або бактеріоносії, які перехворіли цією інфекцією. Люди, що перехворіли можуть бути носіями від декількох днів до декількох років. У зараженні продуктів можуть мати значення і мухи, які переносять сальмонели на лапках, а також зберігають їх у кишечнику.

Збудники сальмонельозів в зовнішнє середовище виділяються з калом, сечею, молоком, слиною тварин.

Велику небезпеку становлять вироби, приготовлені з подрібненого м'яса (фаршу), так як в процесі подрібнення сальмонели, які перебували в лімфовузлах, поширюються по всій масі фаршу, а при неправильному його зберіганні вони інтенсивно розмножуються.

Сальмонельоз нерідко виникає внаслідок порушень технології приготування харчових продуктів і в першу чергу м'ясних; особливе значення одержують інфіковані продукти, вже пройшли теплову обробку. Сприятливим середовищем для розвитку сальмонел є холодець, м'ясні начинки для млинців, пиріжків та вироби з субпродуктів, так як умови їх теплової обробки в разі утримання сальмонел не забезпечують їх загибель.

Сальмонельозні токсикоінфекції можуть виникати також при вживанні яєць і яєчних продуктів. Зараження яєць можливо при їх формуванні та проходженні сформованого яйця (зі шкаралупою) через клоачние отвір птиці-бактеріоносія. Проникнення сальмонел можливо і крізь шкаралупу. Сприятливими умовами при цьому є забруднення, зволоження шкаралупи, різкі коливання температури протягом доби (в результаті неправильного збереження), поява на шкаралупі тріщин, цвілі і т.д. Виникнення сальмонельозів може бути при вживанні яєчного порошку і меланжу, при виготовленні яких був порушений санітарний режим. Носіями (до 30-40%) сальмонел часто є водоплавні птахи (качки, гуси), а також кури.

Часто фактором передачі сальмонельозів бувають молоко і молочні продукти. Описані також захворювання, що виникли при вживанні кондитерських виробів, салатів, вінегретів і ін.

Інкубаційний період при сальмонельозі триває від 10 до-48 год (іноді від 2 год до 2 днів). Хвороба починається гостро: температура тіла підвищується до 38-40 ° С, з'являється головний біль, слабкість, ломота в суглобах, іноді озноб, виникають болі в животі, нудота, блювота, рідкий стілець. Хвороба триває від 3 до 7 днів і звичайно закінчується одужанням. Однак для хворих людей, дітей і літніх людей можливий летальний результат.