Відносини між змінними
У основі побудови сучасної експериментальної психології лежить формула К. Льовіна – поведінка є функція особи і ситуації:
B = f(P;S).
Необіхевіорісти ставлять у формулу замість Р (особа) Про (організм), що точніше, якщо вважати досліджуваними не тільки людей, але і тварин, а особу редукувати до організму.
Як би там не було, більшість фахівців з теорії психологічного експерименту, зокрема Макгіган, вважають, що в психології існують два типи законів: 1) «стимул–відповідь»; 2) «організм–поведінка».
Перший тип законів виявляється в ході експериментального дослідження, коли стимул (завдання, ситуація) – це незалежна змінна, а залежна змінна – відповідь випробовуваного.
Другий тип законів є продуктом методу систематичного спостереження і вимірювання, оскільки властивостями організму управляти за допомогою психологічних засобів не можна.
Чи існують «перетини»? Зрозуміло. Адже в психологічному експерименті часто враховується вплив так званих додаткових змінних, більшість з яких є диференціально-психологічними характеристиками. Отже, є сенс додати в список і «системні» закони, що описують вплив ситуації на поведінку особи, що володіє певними властивостями. Але в психофізіологічних і психофармакологічних експериментах можна впливати на стан організму, а в ході формуючого експерименту – цілеспрямовано і необоротно змінювати ті або інші властивості особи.
Досліджується залежність поведінки досліджуваного від того або іншого стану організму (хвороби, втоми, рівня активації, фрустрації потреб і т. д.) або від особових властивостей (тривожності, мотивації і т. д.). Дослідження проводяться за участю груп людей, що розрізняються за даною ознакою: властивості або актуальному стану.
2. Практична частина.
Дослід № 1. Дослідження рівня міжособистісних стосунків.
Дослід № 2. Статистична обробка результатів експерименту.
Методика діагностики міжособистісних стосунків т. Лірі Опис методики
Методика створена Т. Лірі, Г. Лефоржем, Р. Сазеком в 1954 р. і призначена для дослідження представлень суб'єкта про себе і ідеальне «Я», а також для вивчення взаємовідносин в малих групах. За допомогою цієї методики виявляється переважаючий тип стосунків до людей в самооцінці і взаємнооцінці.
При дослідженні міжособистісних стосунків найчастіше виділяються два чинники: домінування-підпорядкування і дружелюбність-агресивність. Саме ці чинники визначають загальне враження про людину в процесах міжособистісного сприйняття. Вони названі М. Аргайлом в числі головних компонентів при аналізі стилю міжособистісної поведінки і за змістом можуть бути співвіднесені з двома з трьох головних осей семантичного диференціала Ч. Осгуда: оцінка і сила. У багаторічному дослідженні, що проводиться американськими психологами під керівництвом Б. Бейлза, поведінка члена групи оцінюється по двох змінних, аналіз яких здійснюється в тривимірному просторі, утвореному трьома осями: домінування-підпорядкування, дружелюбність-агресивність, аналітична для емоційності.
Для представлення основних соціальних орієнтації Т. Лірі розробив умовну схему у вигляді кола, розділеного на сектори. У цьому колі по горизонтальній і вертикальній осям позначені чотири орієнтації: домінування-підпорядкування, дружелюбність-ворожість. У свою чергу, ці сектори розділені на вісім – відповідно до більш приватних стосунків. Для ще тоншого опису коло ділять на 16 секторів, але частіше використовуються октанти, певним чином орієнтовані відносно двох головних осей.
Схема Т. Лірі заснована на припущенні, що чим ближче виявляються результати випробовуваного до центру кола, тим сильніше взаємозв'язок цих двох змінних. Сума балів кожної орієнтації переводиться в індекс, де домінує вертикальна (домінування-підпорядкування) і горизонтальна (дружелюбність-ворожість) осі. Відстань отриманих показників від центру кола вказує на адаптивність або екстремальність інтерперсональної поведінки.
Опитувач містить 128 оціночних суджень, з яких в кожному з 8 типів стосунків утворюються 16 пунктів, впорядкованих по висхідній інтенсивності. Методика побудована так, що судження, спрямовані на з'ясування якого-небудь типу стосунків, розташовані не підряд, а особливим чином: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість стосунків кожного типу.
Т. Лірі пропонував використати методику для оцінки спостережуваної поведінки людей, тобто поведінка в оцінці оточення («з боку»), для самооцінки, оцінки близьких людей, для опису ідеального «Я». Відповідно до цих рівнів діагностики міняється інструкція для відповіді. Різні напрями діагностики дозволяють визначити тип особистості, а також зіставляти дані по окремих аспектах. Наприклад, «соціальне Я», «реальне Я», «мої партнери» і так далі.
