Тема 2. Регулювання фінансового ринку.

1. Сутність, цілі та завдання регулювання фінансового ринку.

2. Основні напрями та рівні регулювання фінансового ринку.

3. Поняття, механізм та органи, що здійснюють державне регулювання фінансового ринку.

4. Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні.

5. Основи державного регулювання кредитного та страхового ринків України.

6. Державне валютне регулювання та контроль в Україні.

Контрольні питання

1. Обґрунтуйте необхідність регулювання фінансового ринку України.

2. Визначте основну мету та завдання регулювання фінансового ринку.

3. Окресліть основні напрями регулювання фінансового ринку та наведіть приклади по окремих ринках.

4. Визначте рівні регулювання фінансового ринку, охарактеризуйте ступінь розвитку та впливу кожного з визначених рівнів.

5. Які інститути-регулятори здійснюють державне регулювання фінансового ринку в Україні?

6. Охарактеризуйте механізм державного регулювання ринку цінних паперів в Україні.

7. Які функції НБУ реалізуються на фінансовому ринку?

8. У чому полягає сутність адміністративної форми регулювання діяльності комерційних банків?

9. У чому полягає індикативне регулювання діяльності комерційних банків з боку Національного банку України?

10. Визначте правові основи валютного регулювання в Україні.

11. Які основні важелі державного регулювання страхового ринку, який орган здійснює це регулювання?

Тести

1. На міжнародному фінансовому ринку перебувають в обігу такі фінансові активи:

а) емітовані у доларах США;

б) емітовані у доларах США, евро та єнах;

в) емітовані поза юрисдикцією будь-якої однієї країни;

г) емітовані лише транснаціональними корпораціями.

2. Інституціональні учасники фінансового ринку — це:

а) фізичні особи, які згідно з чинним законодавством мають на фінансовому ринку певні права і зобов'язання;

б) юридичні особи, резиденти певної країни, які займаються виробництвом різноманітних товарів і наданням послуг, включаючи фінансові послуги;

в) юридичні і фізичні особи, які згідно з чинним законодавством мають на фінансовому ринку певні права і зобов'язання.

3. Державне регулювання фінансового ринку здійснюється:

а) Міністерством фінансів України;

б) Національним банком України;

в) Фондом державного майна;

г) Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

д) зазначене в пунктах а і г;

є) зазначене в пунктах а — г.

4. Основною установою, яка регулює функціонування ринку цінних паперів, є:

а) Міністерство фінансів України;

б) Національний банк України;

в) Фонд державного майна;

г) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

д)зазначене в пунктах а і г;

є) зазначене в пунктах а — г.

5. Регулювання фінансового ринку та його складових — це:

а) розроблення відповідних інструкцій Міністерством фінансів України;

б) об'єднання в єдину систему певних методів і прийомів, які дають змогу упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог і правил для підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників;

в) прийняття відповідних законів Верховною Радою України;

г) підписання певних указів Президентом.

6. Регулювання фінансового ринку може здійснюватися за допомогою:

а) сукупності спеціальних правових, адміністративних, економічних і соціально-психологічних методів та певних інструментів стимулювання й обмеження;

б) указів Президента;

в) постанов Кабінету Міністрів України;

г) квотування і ліцензування.

7. Ефективність методів регулювання фінансового ринку залежить від:

а) тривалості існування відповідної нормативно-правової бази;

б) досконалості правових методів регулювання;

в) зазначене в пунктах а) і б);

г) правильна відповідь відсутня.

8. Серед сфер фінансового ринку, які обов'язково повинні регулюватися державою, треба виокремити:

а) допуск цінних паперів до публічних торгів;

б) розкриття інформації емітентами;

в) регулювання діяльності професійних учасників ринку, насамперед брокерів і дилерів, та їхніх відносин із клієнтами;

г) реклама на ринку цінних паперів;

д) зазначене в пунктах а і г; є) зазначене в пунктах а — г.

9. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України діє на підставі:

а) Положення, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 р. № 292/2003 «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України»;

б) Указу Президента України від 25.09.2002 р. «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку»;

в) Закону України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»;

г) Господарського кодексу України.

10. Державний фінансовий моніторинг — це:

а) система органів, які опікуються економікою країни загалом або окремих її регіонів;

б) сукупність заходів уповноважених органів держави з аналізу інформації щодо фінансових операцій, яка надається фінансовими установами, компаніями з управління активами пенсійних і інвестиційних фондів тощо;

в) система органів, які створюються для здійснення окремих функцій щодо державного регулювання в окремих сферах економіки;

г) правильна відповідь відсутня.

11. До першої групи органів державного регулювання фінансового ринку належать:

а) Міністерство фінансів України, Національний банк України;

б) Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна;

в) місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування;

г) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

12. Одним із недоліків припливу капіталу може бути:

а) ревальвація національної валюти;

б) девальвація національної валюти;

в) пожвавлення інфляції;

г) погіршення зовнішньої конкурентоспроможності.

13. Регулювання фінансових ринків повинно концентруватися на:

а) довгострокових портфельних інвестиціях;

б) короткострокових портфельних інвестиціях;

в) прямих іноземних інвестиціях;

г) реальних інвестиціях.

14. Найбільша кількість форм і елементів наддержавного регулювання міжнародного руху капіталу пов'язана з діяльністю:

а) МВФ;

б) Міжнародною організацією комісій із цінних паперів (IOSCO);

в) Форуму європейських комісій з цінних паперів (FESCO); г)ЄС.

15. Посилення ролі наднаціональних норм, у регулюванні процесів міжнародного фінансового ринку тісно пов'язане з:

а) глобалізацією економіки загалом та фінансових ринків зокрема;

б) зростанням ризикованості всіх вкладень з боку міжнародних інвесторів;

в) неспроможністю країн ефективно прогнозувати вплив портфельних рішень інвесторів на свій платіжний баланс;

г) усі відповіді правильні.

16. Основними формами регулюванню короткострокових портфельних вкладень міжнародних інвесторів є:

а) запровадження спеціального оподаткування короткострокових фінансових вкладень нерезидентів;

б) обов'язкова конвертація коштів, визначених для репатріації чи виведення з ринку, за заздалегідь встановленим форвардним курсом;

в) встановлення валютного коридора;

г) усі відповіді правильні;

д) зазначене в пунктах а) і б); є) зазначене в пунктах а) і в).

17. Міжнародний рух капіталу може негативно позначитися на:

а) лібералізації економіки країни;

б) дохідності реальних інвестицій;

в) платіжному балансі країни;

г) усі відповіді правильні.

18. У сфері інвестиційної діяльності загалом і щодо державного інвестування зокрема держава застосовує такі правові форми:

а) поточне управління сферою інвестування;

б) програмування та прогнозування;

в) встановлення правил організації та здійснення інвестування в Україні за участю суб'єктів, що функціонують на будь-яких формах власності;

г) усі відповіді правильні;

д) зазначене в пункті в.

19. Поточне управління сферою інвестування включає:

а) видачу дозволів, ліцензій;

б) реєстрацію іноземних інвестицій;

в) проведення комплексної державної експертизи інвестиційних проектів будівництва;

г) створення державних приймальних комісій;

д) усі відповіді правильні;

є) правильна відповідь відсутня.

20. Програмування і прогнозування як правова форма державного регулювання:

а) залежить від сфери інвестування;

б) не залежить від сфери інвестування;

в) правильна відповідь відсутня.