2. Види та основні ознаки пошкоджень організму людини при дії низьких температур, перша медична допомога.

При впливі на організм людини низької температури можуть виникнути три основні види ушкоджень:

• відмороження;

• озноблення;

• загальне замерзання.

Відмороженням називається ушкодження тканин, що виникає в результаті місцевого впливу низької температури (холоду).

Відмороження зазвичай виникають при температурі навколишнього середовища нижче 0С, однак можуть спостерігатися і при більш високій температурі при наявності так званих сприятливих (обтяжливих) факторів:

• вітер;

• підвищена вологість повітря, одягу, взуття (знижує їх теплоізоляційні властивості і сприяє підвищенню теплових втрат);

• місцеве порушення кровообігу;

• алкогольне сп'яніння (дія алкоголю на організм підвищує тепловтрати внаслідок розширення шкірних судин і підвищеного потовиділення).

Найчастіше уражаються верхні та нижні кінцівки (особливо пальці рук, ніг), обличчя (ніс, вуха)

При дії низьких температур на шкіру розвивається спазм кровоносних судин у місці впливу холоду. Спазм короткочасний, тому він швидко змінюється розширенням судин. При тривалій дії холоду виникає стійкий і тривалий вторинний спазм, що призводить до уповільнення кровотоку, зміни судинної стінки, тромбозу судин. Порушення кровообігу є основною причиною загибелі тканин при дії низьких температур.

Впродовж відморожень розрізняють два періоди:

1-ий період – дореактивний – спостерігається до зігрівання відморожених тканин. У цьому періоді визначити глибину (ступінь) ураження неможливо. Шкіра ураженої ділянки найчастіше бліда (іноді ціанотична), холодна на дотик, нечутлива.

2-ий період – реактивний – наступає після зігрівання відморожених тканин. Ознаки його залежать від ступеня відмороження. Після зігрівання з'являються ознаки запалення й омертвіння тканин. Лише через 5-7 днів можна визначити межі ушкодження, а через 15 днів остаточно визначити глибину ушкодження й омертвіння тканин, класифікувати ступінь відмороження.

I ступінь. Ушкоджена шкіра набуває строкатого забарвлення, мармуровий вигляд (на блідому тлі багряні, сині плями); відзначається набряк, різкий біль, нестерпна сверблячка, поколювання, в подальшому - лущення шкіри. Всі ці явища зворотні. Після повного одужання (на 5-7-10 день) залишається підвищена чутливість шкіри до холоду.

II ступінь. Характерна більш глибока поразка (омертвіння) шкіри з утворенням через декілька днів після відмороження пухирів, наповнених прозорою рідиною, дуже тендітних, які часто розкриваються самостійно. Дно пухирів яскраво - рожевого кольору, різко болюче при механічному подразненні, що вказує на збережену життєздатність глибше розташованих тканин. Загоєння триває 2-3 тижні, цілісність шкіри відновлюється повністю, без утворення шрамів. Нігті, що відпали, замінюються новими. Залишається підвищена чутливість шкіри до впливу низьких температур.

Відмороження I і II ступенів відносять до поверхневих.

III ступінь характеризується загибеллю (некрозом) шкіри на всю глибину. Шкіра холодна, синюшна, утворюються пухирі з кров'янистою (геморагічною) вмісткістю. При розкритті пухирів дно їх бліде, не чутливе до механічного подразнення та дії спирту. Наростає набряк тканин, пульс на кінцівці слабшає або зовсім зникає. На 7-10 день з'являється демаркаційна лінія, що відокремлює омертвілі тканини від здорових, потім протягом 2-3 тижнів іде відторгнення мертвих тканин з наступною епітелізацією і рубцюванням Загоєння триває 1-2 місяці, на шкірі залишаються рубці. Регенерація нігтів не відбувається.

IV ступінь – утворення значного некрозу не тільки шкіри, але й інших тканин, включаючи кістки. Ушкоджена ділянка синюшно-багряного кольору, холодна на дотик, вкрита пухирями з темною вмісткістю, набрякла. Відсутні всі види чутливості. Демаркаційна лінія стає чіткою на кінець 2-го тижня. Надалі розвивається гангрена або муміфікація (висихання) ураженої ділянки, її відторгнення й утворення ампутаційної культі.

Відмороження III і IV ступенів належать до глибоких.

Невідкладна допомога при відмороженні, як правило, надається в дореактивному періоді як само- або взаємодопомога й включає такі заходи:

• Доставити потерпілого в приміщення з невисокою температурою.

• Не знімати з відморожених кінцівок одяг і взуття.

• Негайно накласти на ушкоджені кінцівки охолоджену теплоізолюючу пов'язку з товстим шаром вати, вкрити ковдрами, одягом (щоб ізолювати від зовнішнього тепла). Не можна прискорювати зігрівання відморожених частин тіла. Тепло повинно виникнути усередині з відновленням кровообігу.

• Дати пити гарячий чай, каву. Нагодувати.

• Змусити рухатися.

• Дати 1-2 таблетки анальгіну.

• Доставити в лікарню.

Важливо пам’ятати! Сьогодні фахівці вважають, що не можна

• розтирати обморожену шкіру;

• поміщати обморожені кінцівки в теплу воду або обкладати їх грілками;

• змащувати шкіру маслами або вазеліном.

Озноблення - характерні зміни тканин, що виникають при повторних впливах помірно низьких температур, повторних легких відмороженнях .(це хронічне відмороження 1 ступеня).

Спостерігається озноблення головним чином в області відкритих частин тіла (кисті, обличчя); характеризується симптомами хронічного запалення - набряк, гіперемія шкіри, біль при натисненні, печнняі, свербіж. Для усунення ознак озноблення варто виключити вплив холоду, рекомендується фізіотерапевтичне лікування (УФО, масаж й ін.)

Загальне замерзання – порушення функцій організму аж до повної їх зупинки, викликане тривалим загальним впливом низької температури на організм.

При замерзанні у людини різко падає температура тіла, що призводить до уповільнення, а потім і припинення кровообігу в організмі. У потерпілого відзначається озноб, м'язове тремтіння, частота пульсу падає, з'являється загальмованість, сонливість, відчуття втоми (через анемію головного мозку), млявість, апатія, ослаблення пам'яті. Надалі можна чекати порушення свідомості, марення, галюцинації, загальну скутість, неадекватність поведінки, посиніння або збліднення губ, потім розлад дихання, поступове засинання (при цьому охолодження швидко прогресує). Смерть наступає звичайно у сні в результаті зупинки кровообігу й дихання.

Невідкладна допомога при замерзанні ефективна, якщо вона зроблена вчасно, тобто при наявності серцебиття й дихання:

• укрити потерпілого, запропонувати теплий солодкий чай або їжу з великим змістом цукру;

• якнайшвидше доставити людину в тепле приміщення або укриття (дорослим можна дати 50 мл алкоголю);

• у приміщенні зняти одяг і приступити до поступового зігрівання:

• можна лягти поруч;

• помістити потерпілого у ванну з водою кімнатної температури, повільно нагріваючи її до 36С;

• провести поступовий обережний масаж усіх ділянок тіла;

  • при необхідності провести реанімаційні заходи;

  • після зігріваючої ванни обов'язково надягнути на постраждалого теплий сухий одяг, вкрити теплою ковдрою;

  • продовжити давати теплий солодкий чай або каву;

  • обов’язково доставити потерпілого в стаціонар.