Аналіз використання фонду робочого часу

Одним із основних факторів, що впливають на продуктивність праці є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат. Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична звітність форма №3 ПВ «Звіт про використання робочого часу». Додатково залучаються для аналізу дані табельного обліку, дані оперативного та вибіркового обліку.

Аналіз використання робочого часу доцільно проводити у двох напрямках:

1. Виявлення втрат робочого часу

2. Виявлення непродуктивного використання робочого часу

Використання робочого часу для всіх категорій робітників аналізують за допомогою двох показників:

1. Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітній період

2. Середня тривалість робочого дня (зміни)

Середня кількість днів відпрацьованих одним працівником за звітній період характеризує тривалість робочого періоду в днях (кількість днів виходу на роботу). На цей показник впливають такі фактори:

1. Втрати робочого часу і в тому числі прогули

2. Невиходи з дозволу, або з ініціативи адміністрації

3. Масові невиходи на роботу (страйки)

4. Кількість днів чергової відпустки

5. Кількість вихідних і святкових днів

6. Кількість днів тимчасової непрацездатності

7. Відпустки у зв’язку з навчанням

Тривалість робочого дня залежить від таких факторів:

• Величина нормативно встановленого робочого тижня

• Часи надурочної роботи

• Часи простою

• Неповного робочого часу

• Інші скорочення робочого часу передбачені ЗКУ

Величина фонду робочого часу залежить від чисельності робітників, кількості відпрацьованих одним робітником днів у середньому за звітній період та середньої тривалості робочого дня.

Формула: фонд робочого часу дорівнює чисельність працівників помножене на кількість днів і помножена на кількість робочого часу. (Фрч=ЧР*Д*Т). Фрч=100*20*8=16000 людино-годин.

На підприємстві приховані втрати робочого часу пов’язані з виправленням браку, порушенням нормальних умов праці, потребою додаткових затрат праці через використання нестандартних матеріалів. Величину цих втрат можна визначити за докладними листками, що виписують робітникам за виконання таких робіт, або за кількістю забракованих виробів.

Втрати робочого часу на підприємстві через суб’єктивні причини (прогули, простої, додаткові відпустки з дозволу адміністрації) можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Втрати робочого часу не завжди приводять до зменшення випуску продукції.

Аналіз трудомісткості продукції

Трудомісткість продукції – це показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці або всього обсягу виготовленої продукції.

• Питома трудомісткість – це загальні витрати людино-годин на продукцію (на один виріб, на одну тис грн. товарної продукції).

• Технологічна трудомісткість – це витрати нормованого робочого часу основних робітників на виробництво продукції.

Між показниками трудомісткості і продуктивності праці існує обернено пропорційний зв'язок: за зниження трудомісткості – продуктивність праці зростає, і навпаки.

Скорочення затрат робочого часу на виробництво одиниці продукції безпосередньо впливає на величину середнього динного виробітку працівників.

Рівень і динаміка годинної продуктивності праці зазнають постійного впливу інтенсивних факторів. До інтенсивних факторів відносять:

1. Кваліфікаційний та професійний рівень працівників

2. Технічна і енергетична озброєність праці

3. Механізація та автоматизація технологічних процесів за впровадження прогресивної техніки, технологій, матеріалів

4. Організація нормування праці

5. Застосування у виробництві комплектуючих виробів та покупних напівфабрикатів

6. Поліпшення якості структури, асортименту, продукції

7. Удосконалення організації виробництва та управління