5. Аналіз динаміки зміни собівартості порівняної продукції

Підприємство,на яких переважає питома вага раніше освоєних виробів планують та обліковують зниження собівартості порівняної продукції у відсотках до минулорічної.

До порівняної продукції відносять усі вироби,що їх виготовляли на підприємстві в минулому звітному періоді,за винятком виробів,виготовлених у дослідному варіанті та тих,які були на стадії впровадження у виробництво.

Для аналізу фактичного випуску продукції визначають за плановою вартістю,а порівняну продукцію перераховують також і за минулорічною собівартістю

Порівнюючи фактичну собівартість із собівартістю перерахованої за рівнем планом і минулого року визначають економію чи перевитрати. Різницю в рівнях зміни собівартості фактично випущеною порівняної і непорівняної продукції можна пояснити недоліками в плануванні,а передусім використанням у плануванні собівартості непорівняної продукції,технічно необґрунтованих дослідно-статистичних витрат ресурсів.

Найбільш важливим фактором зниження собівартості порівняної продукції є застосування прогресивних норм витрат,матеріальних ресурсів і трудових нормативів,які залежить від своєчасності і повноти проведення організаційно-технічних заходів,запровадження нової техніки,і технології,механізації та автоматизації анімації виробничих процесів,удосконалення організації виробництва і праці.

6. Аналіз витрат на одну гривну товарної продукції

Використання цього показника зумовлене:

1)тим,що він усуває неоднаковий підходи до старої і нової продукції і уможливлює становлення єдиного завдання для зниження собівартості,яке охоплює як порівняну так і не порівняну продукцію;

2)забезпечує зв'язок собівартості з плановим прибутком ,утворюючи з ним органічну єдність;

3)дає змогу простежити динаміку зниження собівартості за декілька років.

Витрати на одну гривню продукції визначаються як відношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до її вартості в оптових цінах підприємства.

На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі чинники:

1)зміна структури асортименту виготовленої продукції;

2)зміна рівня витрат у собівартості окремих її видів;

3)зміна оптових цін на спожиті матеріали,паливо та транспортні тарифи;

4)зміна цін на продукцію;

5)промислові підприємства випускають вироби з різним рівнем рентабельності.

Підвищення питомої ваги виробів з нижчим рівнем рентабельності призводять до підвищення витрат на гривню товарної продукції і навпаки. Щоб визначити розмір впливу зміни структури асортименту випущеної продукції необхідно від планових витрат на гривню продукції за фактичної структури асортименту відняти витрати за планом.

Для виявлення впливу зміни норм витрат матеріалів на кожний виріб необхідно з витрат на одну гривню продукції,що їх розраховано за фактичними витратами і плановими цінами продукції відрахувати планові витрати на фактичний випуск і асортимент продукції.

Нині в України багато підприємств змушені постійно підвищувати ціни. Вони роблять це усвідомлюючи,що зростання цін спричиняє незадоволення споживачів,дистриб’юторів та торгового персоналу.

Однією з причин цього є стійке зростання витрат,замовлене стійкою інфляцією. Зростання витрат,що перевищує темп зростання продуктивності праці призводить до зниження норм прибутку та змушує підприємство регулярно збільшувати ціни. Часто до підвищення цін призводять постійні інфляційні очікування або побоювання запровадження державного контролю на ціни. Іншою причиною підвищення цін є наявність надмірного попиту. Коли підприємство не може повністю задовольнити потреби своїх замовників,воно може підняти ціни,ввести нормований розподіл товару,або зробити те і те одночасно.

Ціни можна збільшити практично непомітно,скасувавши знижки та поповнивши асортимент дорогими видами товару.