Тема 6 Аналіз витрат на виробництво і собівартості продукції

1.Значення,завдання та джерела інформації

2.Показники собівартості продукції

3.Аналіз загальної суми собівартості товарної продукції

4.Аналіз собівартості одиниці продукції

5.Аналіз динаміки зміни собівартості порівняної продукції

6.Аналіз витрат на одну гривну товарної продукції

7.Аналіз витрат за економічними елементами

8.Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції

9.Аналіз прямих матеріальних витрат

10.Аналіз витрат на пряму заробітну плату

1.Значення,завдання та джерела інформації

Виробництво та реалізація продукції потребують трудових,матеріальних та грошових витрат.

Витрати підприємства на спожиті засоби виробництва,предмети праці і оплату праці працівників,виражені в грошовій формі утворюють собівартість продукції.

Собівартість продукції-це основний якісний показник роботи підприємства. Рівень собівартості визначає досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому так і кожного структурного підрозділу.

Завдання аналізу:

1)перевірка обґрунтованості прийнятих управлінських рішень щодо собівартості;

2)об’єктивна оцінка виконання прийнятих рішень під час якої виявляються відхилення фактичних витрат від планових;

3)з’ясування чинників цих відхилень;

4)підрахунок резервів зниження собівартості продукції;

5)розробка заходів із мобілізації внутрішньовиробничих резервів та використання їх у виробництві.

Джерела інформації для проведення аналізу собівартості продукції:

1)планова собівартість продукції;

2)аналітичні розрахунки,норми і нормативи споживання ресурсів;

3)звіт про фінансові результати(форма №2)

4)дані оперативного обліку;

2.Показники собівартості продукції

Собівартість продукції –це грошова вартість оплати праці ,спожитих засобів та предметів праці.

Собівартість товарної продукції-це усі витрати підприємства на виробництво .

Собівартість реалізованої продукції-це собівартість товарної продукції плюс виробнича собівартість продукції,реалізованої із залишків минулого періоду.

Класифікація показників собівартості

1)за ознаками класифікації:

1.1.за місцем виникнення витрат-цехова і виробнича собівартість;

1.2.за тривалістю періоду-середньомісячна собівартість,квартальна,середньорічна;

1.3.за методом розрахунку-планова,нормативна і фактична собівартість;

1.4.затість порівняної об’єктами розрахунку-собівартість одиниці продукції,собівартість порівняної продукції,собівартість усієї товарної продукції,собівартість непорівняної продукції.

Цехова собівартість-це витрати конкретного цеху на виробництво продукції.

Виробнича собівартість показує всі витрати підприємства на виробництво продукції.

Цехові витрати в більшості галузей промисловості включається в собівартість окремих видів продукції через розподіл їх пропорційно сумі заробітної плати працівників.

Собівартість одиниці продукції є історично найстарішим,найпершим показником. На підприємствах плануються та обліковуються собівартість одиниці продукції лише основних видів. Для цього всі витрати на виробництво основного виду продукції ділять на обсяг продукції в натуральних показниках. Дані про собівартість одиниці окремих видів продукції, вільні від впливу побічних структурних факторів, уможливлюють докладну оцінку факторів. Що впливають на прямі витрати. Показник собівартості окремих виді продукції є незамінним для порівняльного аналізу. Його беруть також за відправний пункт функціонально-вартісного аналізу (ФВА). Для виявлення можливих способів зниження собівартості за рахунок змін у конструкції та технології виробів.

Більшість підприємств випускають десятки та сотні видів продукції. Планування та облік витрат щодо кожного виду продукції потребують великих трудових і матеріальних витрат, а тому для аналізу собівартості всіх видів продукції використовуються також інші показники.

Починаючи з 1932 року у СРСР було введено узагальнюючий показник – виконання плану зі зниження собівартості порівняльної продукції. Порівняною вважалася продукція, яка виготовлялася минулому періоді. У планах передбачалось завдання зі зниження собівартості порівняної продукції в абсолютній сумі та у відсотках. На продукцію, що виготовлялася уперше на цьому підприємстві затверджувалась планова собівартість у цілому і за статтями калькуляції. У поточній і річній звітності фактичний випуск продукції перераховувався за плановою собівартістю одиниці продукції, а порівняна продукція – за плановою і за середньорічною собівартістю минулого року. Порівнюванням фактичних витрат із витратами, перерахованими в такий спосіб, виявлялася економія чи перевитрата. Головним було виконання завдання зі зниження собівартості порівняної продукції.

Проте прискорене оновлення промислової продукції призвело до різкого зниження питомої ваги порівняної продукції.

Починаючи з 1960 року на підприємствах почали вводити універсальний показник – витрати на 1 карбованець продукції для всіх галузей промисловості. Водночас планувалися також інші показники: витрати на одиницю окремого важливого виду продукції, також показник зниження собівартості порівняної продукції.

За умови ринкових відносин підприємства використовувався один чи більше показників.

Складаючи кошторис витрат на виробництво і розробляючи завдання зі зниження собівартості продукції, необхідно спиратись на організаційно-технічних заходи для зниження норм витрат матеріалів та трудомісткості виробів.