3.3. Характеристики макро- і мікрологістики.

ЛС діляться на дві великі групи: мікро- і макрологістичні. У середовищі бізнесу логістика являє собою щонайменше дворівневу ієрархічну систему, що містить мікро- і макрорівні. На макрорівні (у зовнішньому середовищі) логістика розглядається як середовище економіки, що додає вартості товарам і послугам у контексті розвитку всієї економіки, а також забезпечує міжфірменні зв'язки в рамках національного і міжнародного господарства. Другий аспект логістики, розглянутий на макрорівні – це її роль і місце, а головне, вплив на розвиток всієї економіки країни.

Роль логістики в процесі створення доданої вартості.

Існують чотири основних типи економічної корисності, що добавляють вартість до ціни товарів і послуг:

• додана вартість, пов'язана з процесом виробництва. У області логістики даний тип доданої вартості – це вантажно-розвантажувальні роботи, сортування, упаковування, розфасовування і т.д.

• додана вартість, пов'язана з процесом переміщення продукції. Логістика бере участь у створенні даного типу доданої вартості в першу чергу, організуючи і забезпечуючи транспортування товарів.

• додана вартість, пов'язана зі споживанням продукції. Логістика бере участь у створенні даного типу доданої вартості через ефективне управління товарними запасами і товарними потоками, сприяючи тому, щоб товари виявилися б у потрібному місці в обумовлений час.

• додана вартість, пов'язана зі зміною власності на товар. Логістика бере участь у цьому процесі, сприяючи маркетинговій діяльності компанії, тим самим сприяючи просуванню і збуту товарів на ринках.

На мікрорівні розглядається вплив логістичних операцій на діяльність конкретно окремо взятої компанії (внутрішньофірмове середовище). У цьому контексті місія логістики буде розглядатися з погляду тих конкретних переваг, що можуть принести фірмі правильно побудована логістична система. І, по-друге – будуть розглянуті специфічні чинники, що впливають на витрати компанії, пов'язані зі здійсненням логістичних операцій.

Значення логістики у внутрішньофірмовому середовищі полягає в її здатності:

• сприяти росту конкурентних переваг компанії і тим самим впливати на процес збільшення вартості виготовленою компанією продукції

• сприяти скороченню витрат, у першу чергу власне витрат логістики, а також витрат компанії в цілому.

Логістичні системи у свою чергу поділяються на дві основні групи: мікрологістичні і макрологістичні системи. Відповідно існують поняття “мікрологістика” і “макрологістика”.

Макрологістика розглядає глобальні проблеми управління матеріальними та інформаційними процесами і займається вирішенням питань, пов’язаних із:

• аналізом ринку постачальників і споживачів,

• визначенням загальної концепції розподілення,

• розміщенням складів на полігоні обслуговування,

• вибором виду транспорту і транспортних засобів,

• організацією транспортного процесу,

• раціональних напрямів матеріальних потоків та багато інших задач.

У монографічній вітчизняній та російській літературі макрологістичні системи класифікуються за такими ознаками:

• за територіальною ознакою відрізняють міські, регіональні, міжрегіональні логістичні системи;

• за об’єктивно-функціональною ознакою виділяють макрологістичні системи відомчі, галузеві, міжгалузеві, торгівельні, військові, транспортні;

• за рівнем глобалізації – державні (транснаціональні), міждержавні (міжнародні) та міжконтинентальні.

Прикладом створення макрологістичної системи може бути регіональна система оптимізації транспортних потоків, яка вирішує завдання оптимізації маршрутів, переключення перевезень із одного виду транспорту на інший.

Якщо в рамках логістичної системи інтегруються функції постачання виробництва, збуту, розподілу і транспортування, споживання і ринку, тоді вона називається макрологістичною.

Мікрологістика вивчає та вирішує локальні питання управління матеріальним та інформаційним потоками на внутрішньому рівні, у рамках окремих ланок і елементів логістики. Мікрологістичні системи призначені для управління і оптимізації матеріальних, інформаційних, фінансових потоків у процесі виробництва, постачання або збуту.

Охоплює міжгалузеві процеси, тобто логістичні процеси між різноманітними фірмами, транспортом, посередниками у сфері складування та зберігання. Це внутрішньовиробнича логістика, пов'язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми.

Виділяють три види мікрологістики:

• пов'язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика);

• виробнича;

• логістика, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча).

Для всіх цих видів мікрологістики обов'язковою є наявність логістичного інформаційного потоку (надходження даних про матеріальний потік, їх передача, обробка та систематизація з наступною видачею готової інформації).

Отже, сферами мікрологістики є:

• виробництво: планування виробничих завдань з детальним розподілом випуску виробів, контроль за якістю праці, розміщення плану випуску виробів по виробничих ділянках підприємства;

• переробка вантажів, що транспортуються: управління запасами, переміщення, зв'язок, організація інформаційних потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантажнорозвантажувальні операції та комплектація партії вантажів;

• маркетинг: матеріальне заохочення, фінанси та розрахунки, вивчення ринку, організація служби постачання;

• споживання: проектування замовлень на постачання продукції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.

У мікрологістичній системі вирішуються питання в межах її окремих функціональних елементів. Скажімо, у межах підприємства інтегруються процеси планування виробництва та збуту, здійснюються оптимізація транспортно-складських та вантажнорозвантажувальних робіт, контроль матеріального потоку, тобто матеріалів, що надходять на підприємство, обробляються тут і вибувають з підприємства, а також інформаційного потоку, яким супроводжується рух матеріалів. Такі мікрологістичні системи іноді називаються внутрішньовиробничими. До них належать і великі автоматизовані транспортно-складські комплекси. Виробнича логістика розглядає раціональну побудову і структуру підприємства, різноманітних технічних засобів та розподіл функцій і обслуговуючого персоналу, організацію служби матеріально-технічного постачання та збуту готової продукції. Принцип взаємодії цих елементів виробничої логістичної системи є визначальним при її побудові.

Всередині виробництва такі системи повинні вирішувати наступні задачі:

• ефективного використання матеріальних ресурсів;

• зменшення чи оптимізації запасів матеріальних ресурсів;

• прискорення обертаємості оборотного капіталу підприємства;

• зменшення основного виробничого часу;

• управління запасами у системі збуту;

• оптимізація роботи технологічного транспорту.

Поза виробництвом зовнішні мікрологістичні системи вирішують задачі по управлінню і оптимізації матеріальних та супровідних потоків від джерел виникнення до пунктів призначення.