Тема 10. Україна у другій половині 40-х – 80-ті рр. Хх ст.

План

1. Повоєнна відбудова.

2. Західна Україна після війни.

3. Відлига.

4. Наростання застійних явищ.

5. Перебудова.

Література

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999.

2. Історія України: нове бачення / під ред. В.А. Смолія. – К., 2000.

3. Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України: Неупереджений погляд. – Х., 2007.

1. Повоєнна відбудова.

Лише прямі збитки внаслідок руйнувань, пограбування державного, кооперативного та особистого майна оцінювалося в 679. млрд. карбованців. З урахуванням воєнних видатків і втрат від припинення промислового та сільськогосподарського виробництва в районах, що перебували під нацистською окупацією, вони досягли 2 трлн. 569 млрд. карб. Ця сума більш, ніж у 14 разів перевищувала всі прибутки бюджету СРСР за 1940 р.

Протягом 1941 – 1944 рр. смертоносна хвиля воєнних дій двічі прокотилася по території України, де загинуло 3,9 млн. мирних жителів, 2,2 млн. було силоміць вивезено до Німеччини, 10 млн. чоловік втратили притулок. На руїни було перетворено 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл України. В Україні залишилося лише 19% довоєнної кількості підприємств.

Тільки прямі збитки, завдані господарству України, становили 285 млрд. крб. Ця сума вп’ятеро перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових заводів, фабрик залізниць, електростанцій та інших державних підприємств протягом трьох довоєнних п’ятирічок. Загальна сума втрат становила майже 1,2 трлн. крб.

Західні експерти вважали, що на відновлення господарства Радянському Союзу потрібно 20-25 років.

Характерною особливістю відбудовчих процесів у СРСР та Україні була опора на власні сили та ресурси. А не сподівання на зовнішню допомогу. З метою зміцнення своїх позицій у Європі США після Другої світової війни проголосили „план Маршалла”. Американською програмою фінансової допомоги було охоплено 16 західноєвропейських держав, яким було асигновано 13,3 млрд. дол. СРСР відмовився від участі у цьому плані.

Як і до війни, радянська держава повернулася до довготривалого планування відбудови і розвитку народного господарства. Було прийнято 4-й п’ятирічний план (1946-1950 рр.), який передбачав досягнення і перевершення довоєнного рівня.

Важливим фактором відбудовчих процесів в Україні була командна система. Саме вона давала змогу в короткий час мобілізовувати значні матеріальні та людські ресурси, швидко перекидати їх з одного кінця країни в інший та концентрувати на відбудові необхідного об’єкта. Особливістю радянської економіки була непропорційно велика роль у ній ідеології, яка виявлялася у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах – рухах передовиків і новаторів, соціалістичному змаганні.

Результати відбудови були вражаючими: вже в кінці 1949 р. обсяг валової продукції промисловості України перевищив рівень 1940 р. на 15 %. Основні державні інвестиції були направлені в промисловість і транспорт, тому сільське господарство відтворювалося повільніше і не могло забезпечити населення необхідними продуктами. У 1950 р. продукція сільського господарства досягла лише 60 % рівня 1940 р.

Голод 1946 – 1947 рр. посуха 1946 р. призвела до голоду, наслідки якого були жахливі. Від голоду та епідемій в Україні загинуло близько мільйона чоловік. Допомоги від центральної влади не надходило, натомість Радянський Союз допомагав країнам „народної демократії” та продавав їм

2. Західна Україна після війни. Після війни була поставлена мета привести Західну Україну у відповідність до загальносоюзних порядків. У Західну Україну були направлені десятки тисяч партійних, радянських, комсомольських кадрів, спеціалістів. Було розпочато курс на індустріалізацію Західної України. Розпочалася реконструкція старих галузей (нафтодобувної, газової) та будівництво нових (машинобудівна, приладобудівна, металообробна). Повільно розвивалися харчова та легка промисловість. Ще більш негативні наслідки мала колективізація. Застосовувались форсовано-примусові методи. До сер 1951 р. у колгоспи було об’єднано понад 95 % відсотків господарств. Процесові колективізації протидіяли УПА та підпілля ОУН. Це стимулювало каральну активність комуністичної системи.

Радянська влада повела активну боротьбу проти греко-католицької церкви. Після смерті митрополита А. Шептицького (1944) за ініціативою органів держбезпеки розпочалася ліквідація уніатства. Було ув’язнено церковних ієрархів на чолі з митрополитом Й. Сліпим. У березні 1946 р. відбувся Львівський собор, який проголосив про розрив із Римом та підпорядкування російській православній церкві.

Позитивним було зростання кількості навчальних закладів (24 ВНЗ, з них – 3 університети, 110 технікумів, 6,5 тис. шкіл), але цей процес супроводжувався активною русифікацією.

Заходи комуністів викликали посилення збройного спротиву УПА. Проти УПА були кинуті великі спеціальні частини НКВС. Від 1947 р. активність УПА почала знижуватися, частина загонів за наказом С. Бандери була розпущена. На послабленні дій УПА позначилася загибель її командира Р. Шухевича (Чупринки) 5 березня 1950 р. Окремі бойові дії тривали аж до 1953р.

Військова діяльність ОУН-УПА поширювалася і на польську територію. 29 березня 1947 р. польський уряд прийняв антигуманне рішення провести операцію „Вісла” – насильно депортувати українське населення на північ і захід Польщі. Кривава операція тривала з квітня до серпня 1947 р. і охопила понад 140 тис. чол. Значна частина депортованих загинула під час переселення.

3. Відлига.

Після смерті Сталіна 5 березня 1953 р. почалася нова епоха в радянській історії. У результаті кремлівського перевороту Л. Берія був усунений від влади та репресований. Керівництво Компартією перейшло до М. Хрущова.

Однією з характерних рис „відлиги” стала десталінізація суспільства. У лютому 1956 р. на закритому засіданні ХХ з’їзду партії М. Хрущов зробив доповідь про культ особи Сталіна і ліквідацію його наслідків, що справила шокове враження на весь світ. Після з’їзду почалися помітні зміни у суспільстві: певна децентралізація управління, відхід від директивності, лібералізація цензури, послаблення секретності, русифікації. Настав кінець ГУЛАГу. Почалася масова реабілітація репресованих. У 1954-56 рр. у СРСР було реабілітовано майже 8 тис. чоловік.

Лібералізація в Україні розпочалася з руху про відродження української мови, дуже скоро були досягненні позитивні результати. Виходять друком фундаментальні наукові праці: „Українська Радянська Енциклопедія”, „Історія української літератури”, „Словник української мови”, з 1957 р. став видаватися „Український історичний журнал”. Почалося видання „Історії міст і сіл України”, якого не мала жодна республіка СРСР.

Паралельно з „відлигою” розгорталася широка програма реформування економіки. Поставивши завдання „наздогнати та перегнати Америку”, а також пообіцявши громадянам за 20 років побудувати комунізм, М. Хрущов вдався до серії економічних експериментів.

Одним з найрадикальніших заходів була спроба частково децентралізувати керівництво економікою. Право планування й розпорядження місцевими ресурсами було передано від центральних відомств місцевим радам народного господарства (раднаргоспам). Внаслідок цього Україна отримала небачену досі економічну самостійність, до якої вона не була готова.

Великі перетворення відбулися й у сільському господарстві. Були ліквідовані машинно-транспортні станції, а їх майно передано колгоспам. Була підвищена заробітна платня колгоспникам. Незабутній слід залишила „кукурудзяна кампанія”, коли мільйони гектарів землі засіяли кукурудзою. М’ясна та молочна кампанії призвели до кризового стану у тваринництві. Зайвим було освоєння цілини. Що призвело до екологічної катастрофи. СРСР став закупати хліб за кордоном.

Безумовно позитивними перетвореннями стало масове будівництво житла та великі асигнування на освіту та науку.

19 лютого 1954 р., на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією Крим було передано до складу УРСР.

У 60-х роках становище в СРСР та узагалі у світі погіршилося. Ряд невдач у зовнішній (Карибська криза 1962 р.) та внутрішній політиці (неврожай 1963 р., незадоволення народу та страйки) призвели до кремлівського перевороту та усунення Хрущова.

4. Наростання застійних явищ.

З жовтня 1964 р. КПРС та СРСР очолив Л. Брежнєв. За його спиною стояв справжній натхненник жовтневого перевороту М. Суслов. Головний ідеолог партії накреслив головну лінію розвитку, яку політологи визначили як ортодоксальну і яка стала згубною для СРСР та світового комуністичного руху. Її характерні ознаки: консерватизм, авторитарність, підвищення керівної ролі партії, мілітаризація та агресивність. Для реалізації цих ідей була потрібна ефективна економіка, сучасна армія, тому нова влада спробувала підвищити продуктивність праці суспільства не звичними сталінськими методами примусу й страху, а посиленням матеріальної зацікавленості працівників.

Голова радянського уряду О. Косигін розробив програму економічних реформ і спробував їх реалізувати у 1965-67 рр.. Але вони призвели до зростання „тіньової економіки”, тому наприкінці 60-х керівництво держави повернулося до адміністративно-командних методів. У 70-ті та на початку 80-х рр. економіка СРСР та України розвивалася суто екстенсивними методами. Це вкрай негативно позначилося на Україні. Керівництво СРСР основні капіталовкладення робило в освоєння східних регіонів. Україна недоотримувала коштів на власний розвиток. Економіка республіки розвивалася як частина загальносоюзної і не мала завершеного циклу виробництва. У світі почалася НТР, а СРСР хронічно відставав, хоча і не в темпах розвитку науки, а в темпах впровадження їх у виробництво.

Інші кризові явища:

1. Несприятлива демографічна ситуація

2. Зрівнялівка в оплаті праці

3. Криза організації праці.

4. Перекачування з України значної частини фінансових, матеріальних та людських ресурсів.

Особливості власного економічного розвитку України:

1. Деформована структура розміщення продуктивних сил: розвивалися вугільна, металургійна й машинобудівна промисловість. Розвивалася атомна енергетика, що мала забезпечувати країни РЕВ. Погано розвивалися галузі, що працювали на споживчий ринок.

2. Катастрофічна екологічна ситуація.

3. Значна зношеність основних виробничих фондів. (на 1985 р. – зношеність 43 %)

4. Хронічне відставання за основними економічними показниками.

5. Перебудова.

З початку 80-х років системна криза в СРСР досягла апогею. Деградувала економіка, війна в Афганістані дискредитувала державу. Деградація верхів і розвал державної ідеології були настільки вражаючими, що навіть серед партійно-державного керівництва сформувалася опозиція. Новий (з березня 1985 р.) генеральний секретар КПРС М. Горбачов оголосив у квітні 1985 р. початок перебудови.

Спочатку Горбачов намагався „прискорити розвиток економіки СРСР, насамперед, за рахунок розвитку машинобудування. Однак невдача в цьому призвела до створення у червні 1987 р. програми радикального реформування економіки. Розширювалися права підприємств, почалося впровадження орендних та акціонерних форм господарювання, кооперативів, малих та спільних підприємств. Ці спроби призвели до прискорення руйнації економіки. Дуже скоро населення відчуло на собі результати „перебудови”: полиці крамниць дуже швидко спустіли. Влада була змушена ввести талонну систему.

Страшною подією став вибух атомного реактору на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р.

Після цієї катастрофи відбулася першотравнева демонстрація в Києві. Влада приховала від населення страшну подію. Населення було поінформовано лише через 10 днів. І це було на тлі гасел про „гласність” і відкритість в усіх сферах життя.

У суспільному житті України з’явилися організації з різними політичними концепціями: антисталінське товариство „Меморіал”, культурницьке „Товариство Лева” у Львові та ін.

Розпочала відроджуватися Українська автокефальна православна церква (1989 р.)

У Західній Україні вийшла з підпілля і була визнана владою греко-католицька церква.

Новими чинниками суспільного життя стали страйки шахтарів (1989 – 1991 рр.) та демонстрації та голодування студентів (1990 – 1992 рр.)

Восени 1988 р. була висунута ідея створення „Народного руху України за перебудову”. 8 – 10 вересня 19189 р. відбувся установчий з’їзд Руху.

28 жовтня 1989 р. Верховна Рада УРСР схвалила закон про державний статус української мови.

Велике значення мав організований Рухом живий ланцюг від Києва до Львова 21 січня1990 р. на честь „злуки” .

16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла „Декларацію про державний суверенітет України”.

24 серпня 1991 р., після спроби державного перевороту в СРСР, Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України.

1 грудня 1991 р. було проведено референдум. На якому 90% громадян України підтримали незалежність та обрали Президентом Л. Кравчука.

8 грудня 1991 р., після історичної зустрічі лідерів Росії, Білорусії та України в Біловезькій пущі, СРСР припинив своє існування.

Питання для самоперевірки

1. Чим відрізнявся процес відбудови в СРСР та Україні від країн Західної Європи?

2. Якими були результати відбудови?

3. Чому у 1946 -1947 рр. розпочався голод?

4. Як проходила радянізація Західної України після війни?

5. Охарактеризуйте діяльність УПА у повоєнні роки.

6. У чому полягала сутність десталінізації?

7. Які економічні реформи проводив М. Хрущов?

8. Якими були особливості брежнєвської епохи?

9. Як проходив процес перебудови в Україні?

10. Коли відбулася аварія на ЧАЕС?

11. Якими були особливості відродження національного руху під час перебудови?

12. Коли було прийнято Акт проголошення незалежності України?

13. Складіть хронологічну таблицю за цією темою.