2.2. Вступ.

Вступ (або вступна частина реферату) – один із найважливіших елементів структури даної роботи. Незважаючи на те, що його форма довільна, він також має утримувати в собі наступні позиції:

1.     Постановка і обгрунтування вибору теми.

2.     Оцінка її актуальності та значущості в полі загальнофілософських та наукових проблем.

3.     Ступінь її наукового опрацювання та розробленості в літературі.

4.     Формулювання мети і задач реферату.

5.     Визначення предмету і об»єкту дослідження.

6.     Способи та методи дослідження, які планує використовувати автор.

Зазначена компоновка вступу в багатьох позиціях схожа на структуру вступу до дисертації чи автореферату. Звичайно, до рефератів для складання кандидатських іспитів по філософії не висуваються такі вимоги як до дисертаційних досліджень, разом з тим така структура вступу є надзвичайно ефективною як для даної реферативної роботи автора – він чітко бачить практично всі елементи тексту, головне і другорядне, важливе і незначуще,  так і для його подальшої діяльності в рамках власного дисертаційного дослідження. Це являє собою своєрідне «тренування» аспірантів, особливо 1 року навчання для продуктивної роботи над дисертацією. Запропонована вище компоновка вступної частини реферату носить рекомендаційний характер, але її використання значно полегшить роботу як самому аспіранту чи здобувачу, так і рецензенту, що буде оцінювати даний реферат. На жаль, далеко не завжди вступ до аспірантських рефератів відповідає вимогам до нього. Найбільш поширеними помилками при написанні його є виклад біографії та основних етапів життєвого шляху філософа чи науковця про якого буде вестись мова в основній частині, спроба дифініції основних понять та термінів, які вживаються в тексті роботи, «занадта» актуалізація теми дослідження (після чого іноді незрозуміло – а що ж власне планує зробити сам автор реферату), переказ уривку з підручника, в якому в загальних рисах змальовується проблематика теми. Подібних речей необхідно уникати при написанні вступу до реферату, як і вживання великої кількості загальних фраз, пафосних слів (на кшталт – «найвидатніший мислитель», «найвеличніша постать», «батько даної науки» тощо), а особливо цитат, які більш доцільні в основній частині тексту, ніж у вступі.

 Іноді у аспірантів чи здобувачів виникає проблема з обгрунтуванням актуальності і значущості обраної теми реферату, а також з формулюванням мети, предмету і об»єкту даної роботи. Вирішення її можливе через самостійну діяльність автора в пошуку відповіді на питання, задані самому собі – «чому ця тема для мене цікава?», «які питання і проблеми я планую тут виявити, обгрунтувати, дослідити і як я буду це робити?», «хто і як вже намагався вирішити ці питання?» і т.д. Також ці моменти аспіранти і здобувачі мають можливість обговорити на консультації з викладачем, який проводить семінарські заняття по факультету, або з іншими викладачами кафедри. Що стосується такої позиції, як ступінь наукового опрацювання теми і її розробленості в літературі, то при грунтовному знайомстві з науковими дослідженнями, статтями, монографіями і т.д., в яких висвітлюється обрана аспірантом тематика, особливих проблем з даним пунктом плану не спостерігається. Основна задача автора реферату тут – відділити не основні, другорядні джерела від головних, на які і буде він спиратися в процесі написання самого тексту роботи.

Вступ до реферату займає від 2 до 4 сторінок загального обсягу реферату. В тексті вступу напівжирним шрифтом виділяються основні елементи: актуальність і обгрунтування теми, мета, задачі дослідження тощо. Перша сторінка вступу до реферату має порядковий номер «3» в загальній нумерації сторінок.