6. В залежності від еквівалентності зустрічного надання:

А) еквівалентні (мінові) правочини - це такі, в яких бла­го, що передається, за вартістю є однаковим або приблизно однаковим із зустрічним наданням іншої сторони. Еквіва­лентними правочинами є, наприклад, договір купівлі-про-лажу, договір міни. При порушенні такої еквівалентності в названих правочинах є підстава для визнання їх недійсними на підставі ст. ст. 233, 229, 230 ЦК України. Так, якщо квар­тиру продано за надзвичайно низькою ціною, під впливом тяжких обставин з боку продавця, це може стати причиною визнання правочину недійсним. Якщо покупець сплатив надзвичайно високу ціну за будинок, що загрожує обвалом, є підстави вважати, що він став жертвою обману, і у разі

35

доказу цього факту застосувати ст. 230 ЦК України.

Б) алеаторні (ризикові) правочини - це такі, в яких згід­но з їх правовою природою на момент вчинення ще не­відомо, чи буде вартість надання однієї сторони більшою або меншою того матеріального блага, що надається іншою стороною. Так, у договорі довічного утримання на момент його укладення ще невідомо, для кого він наприкінці буде вигіднішим: для набувача, чи для відчужувача. Адже під час укладення такого договору невідомо, скільки часу проживе відчужувач. Пояснимо це на прикладі. Відчужувач передає набувачеві будинок вартістю 20 000 грн. Щомісячна сума надання, яке має здійснювати набувач, дорівнює 300 грн. Якщо відчужувач прожив два місяці після укладення дого­вору, сума зустрічного надання, вчиненого набувачем відчу-жувачу, буде менше вартості одержаного майна (будинку). У випадку, коли відчужувач проживе тридцять років від дня укладення договору довічного утримання, сума надання, що здійснить набувач, на відміну від попередньої ситуації, буде більше вартості будинку. У тому, що на момент вчинення договору не є відомим, що буде більше - сума надання чи зустрічне благо, яке надається іншою стороною, виявляєть­ся ризиковість алеаторного договору.

7. За правовою метою:

а) договори про передання майна у власність спрямовані на перехід майна з власності однієї особи (відчужувача) у власність іншої особи (набувача).

У тексті таких договорів важливо зазначити, з якого мо­менту майно переходить у власність набувача та з чим це пов'язано. При цьому мають враховуватись вимоги ст. 334 ЦК України:

«1. Право власності у набувача майна за договором ви-

36

никає з моменту передання майна, якщо інше не встанов­лено договором або законом.

2. Переданням майна вважається вручення його набу­ вачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для від­ правлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коноса­мента або іншого товарно-розпорядчого документа на май­но.

3. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого но­таріально, дійсним.

4. Якщо договір про відчуження майна підлягає держав­ній реєстрації, право власності у набувача виникає з момен­ту такої реєстрації».

Крім цих вимог є спеціальні вимоги щодо виникнення права власності за окремими договорами, які можуть бути задіяні за узгодженням сторін, якщо вони відображені в тексті договору. Так, ст. 697 ЦК України «Збереження пра­ва власності за продавцем» встановлює, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покуп­цеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Отже, якщо укладається договір купівлі-продажу з роз­строченням чи відстроченням платежу, право власності на річ може виникати не за правилами ст. 334 ЦК України, а з

37

урахуванням ст. 697 ЦК України, з моменту повної оплати товару. Для цього сторони у тексті договору мають вказа­ти: «Право власності на переданий покупцеві товар збері­гається за продавцем до повної оплати товару відповідно до встановленої цим договором ціни товару. Покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром».

Є важливим застерегти в договорі обов'язки сторін, що виникають в окремих випадках. Якщо право власності пере­ходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаю­чи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не вста­новлено договором (ст. 667 ЦК України). Сторони мають закріпити цей обов'язок у договорі чи встановити догово­ром, що продавець зобов'язаний безоплатно зберігати товар до передання його покупцю.

б) договори про передання майна у користування передбача­ють тимчасовий перехід майна від однієї особи (наймодав-ця, орендодавця, позичкодавця) до іншої особи (наймача, орендаря, користувача). Після припинення такого договору річ повертається наймодавцеві (орендодавцеві, позичкодав-цеві).

У тексті цих договорів важливо зазначити стан майна, що передається у найм (оренду) чи позичку. Якщо у найм передається житло, важливо вказати, які саме меблі та інше майно знаходиться у квартирі при її переданні у найм та в якому воно стані. Якщо окремі прилади не працюють, про це також слід вказати у договорі. Це буде охороняти, з одного боку, інтереси наймодавця, який у разі погіршення стану майна матиме право вимагати відшкодування збитків,

38

з другого - інтереси наймача від необгрунтованих вимог не­добросовісного наймодавця щодо ремонту тих речей, які не працювали на момент передання майна у найм.

При переданні у найм транспортного засобу (наприклад, автомобіля), у тексті договору, крім даних транспортного засобу, слід вказати також його комплектність (наявність магнітоли окремої моделі та фірми, інших додаткових при­ладів).

Якщо річ є складною, в тексті договору про передання майна у тимчасове користування варто зазначити, крім са­мої речі, також ті. речі, що входять до її складу та передають­ся з нею в оренду.

Також у договорі в загальних рисах має бути вказано, в якому стані майно має бути повернене (наприклад: «у такому ж стані, як річ була передана у найм, з урахуван­ням нормального зносу»), що підтверджує повернення речі (наприклад: «Повернення речі від наймача до наймодавця підтверджується актом приимання-передання речі, в якому вказується стан речі на момент її повернення від наймача наймодавця. Акт приимання-передання речі підписується сторонами цього договору».

в) договори про надання послуг. Вони у загальному вигляді регламентовані в Главі 63 ЦК України. До таких договорів належать договори перевезення, транспортного експедиру­ вання, зберігання, страхування, доручення, комісії.

У тексті таких договорів має бути зазначено, крім іншо­го, певні особливості, зокрема, має бути визначено, чи має виконавець зробити послугу особисто, чи може покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу (ст. 902 ЦК України).

г) договори про виконання робіт охоплюють договори

39

підрядного типу, зокрема, побутового підряду, будівельного підряду, підряду на проектні та пошукові роботи.

У таких договорах мають бути зазначені результати робіт. Зазвичай визначаються строки виконання робіт, а в деяких випадках (за будівельним підрядом) у договорі також визна­чаються строки виконання окремих етапів робіт.

Важливим етапом договірного процесу у договорі буді­вельного підряду є виготовлення та узгодження проектно-кошторисної документації.