3. Історія розвитку зоопсихології та порівняльної психології

Психічним здібностям тварин приділяли увагу вже античні мислителі, зокрема Аристотель.

Зародження наукової зоопсихології у кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. пов’язане з іменами Бюффона та Ламарка, а пізніше – Дарвіна. Ламарк та Дарвін вважаються також засновниками порівняльної психології, яка виникла на початку ХІХ ст..

В історії зоопсихології спостерігаються два напрями – механістичний, який уподібнював тварину до машиноподібного автомата (Декарт, Леб, біхевіористи та ін.), і антропоморфічний, що стирав якісну різницю між людською і тваринною психікою (Бюффон, Ламарк, Дарвін, Романес, Брем, Келер, Йєркс та ін.).

Становлення порівняльної психології як окремої науки відбувалось у боротьбі проти однобічних концепцій психофізичного паралелізму, антропоморфізації поведінки тварин, механіцизму, а також з вульгарно-матеріалістичними спробами біологізації поведінки людини з позиції плоского еволюціонізму

У Росії основоположниками наукового вивчення психічної активності тварин були Рульє і Вагнер, які поклали початок матеріалістичному еволюційному напрямку в зоопсихології. Вагнера вважають засновником вітчизняної еволюційної психології, ідеї якої були розвинуті вченням про рефлекси Сєченова – Павлова. Науково-природничі механізми психічних явищ у тварин з’ясовано вченням І.Павлова про вищу нервову діяльність. У цьому науковому напрямку психіка тварин вивчається у діалектичній єдності з їх зовнішньою, переважно руховою, активністю, при посередництві якої вони встановлюють усі життєво необхідні зв’язки з оточуючим середовищем. Як первинний і провідний фактор розвитку психіки в онтогенезі та філогенезі розглядається ускладнення життєдіяльності, яке призводить до інтенсифікації, збагачення та вдосконалення рухової активності (Фабрі).

Конкретне вивчення психічної діяльності тварин, їх перцептивних процесів, орієнтувально-дослідницьких реакцій, пам’яті, емоцій, навичок та інших форм научіння, інтелекту тощо відбувається на основі об’єктивного аналізу структури поведінки тварин і потребує всебічного врахування екологічних особливостей виду.

Становленню зоопсихології як науки сприяли дослідження вітчизніних вчених Ладигіної-Котс, Войтоніса, Боровського, Вацуро, Рогінського, Тіх, Протопопова, Хільченка та ін. Завдяки їхнім дослідженням були з’ясовані природа інстинкту, високий рівень сенсорних процесів у тварин, наявність у них засобів сигналізації. У вищих тварин є зачатки конкретно-образного мислення. Водночас цими дослідами були експериментально підтверджений якісно вищий характер людської психіки, що пов’язаний із суспільним способом життя людей, їх виробничою діяльністю і мовним спілкуванням.

Об’єктивне існування схожості окремих компонентів поведінки тварин і людини в онтогенезі і філогенезі, а також їх якісні відмінності (останні зумовлені соціально-історичними факторами) є реальним грунтом для становлення порівняльної психології як окремої науки.

У сферу порівняльної психології входить вивчення, з одного боку, спадкових та інстинктивних форм психічної діяльності, а з другого – форм, які склалися внаслідок научування, засвоєння, соціального досвіду, трудової діяльності людей.

Використовуючи арсенал об’єктивних методів, порівняльна психологія аналізує поведінку, наприклад, антропоїдних мавп як предків людини, спосіб їхнього життя і на цій основі формулює певні біологічні закономірності антропогенезу. Важливе значення для вивчення психіки людей через призму їхньої матеріальної і духовної культури.

Порівняльна психологія вивчає рецептивні здатності тварин, особливості сприйняття ними різних подразників (звукових, світлових, механічних, хімічних тощо), а також реактивні моторні реакції, основні акти поведінки тварин в індивідуальних і групових формах, способи спілкування тварин тощо. Рівень розвитку цих здатностей зіставляють із здатностями і здібностями людської психіки в дитячому і зрілому віці. При коректному використанні аналогії моделювання та інших наукових методів розробки порівняльної психології стають у пригоді при конструюванні й оптимізації систем „людина – техніка”, з’ясуванні допустимих навантажень на нервово-психічну сферу людини в умовах НТР.

Фактичні дані і теоретичні висновки порівняльної психології мають велике наукове і практичне значення, зокрема, для регуляції поведінки окремих людей і їх груп, формування необхідних і бажаних рис особистості, інтенсифікації психічної діяльності людей в різні вікові періоди їхнього життя.