3. Особисті немайнові права автора

Існує кілька теорій щодо виникнення немайнових (мораль­них) прав. Перша пов'язує народження немайнових прав в античний період, друга — з другої половини XVIII століття (згідно з цією теорією, моральні права зобов'язані своєю по­явою доктринам Канта і Фіхте), третя — з другої половини XIX ст. (у цьому випадку поява немайнових прав прив'язана до доктрин французьких цивілістів Ж. Пардєссю, А. Берто, які використовували термін «моральне право»).

До особистих немайнових прав автора належать, зокрема, такі:

1) вимагати визнання свого авторства зазначенням належ­ним чином імені автора на творі і його примірниках і в разі будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору зга­дування свого імені, якщо він як автор бажає залишитися анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі в його примірниках і під час будь-якого його публічного викорис­тання;

4) вимагати збереження цілісності твору й протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. До особистих немайнових прав автора належить також право давати назву своєму твору.

Право авторства є невід'ємним правом, оскільки воно тісно пов'язане з особистістю людини. Воно може належати тільки творцю і полягає в тому, що лише дійсний творець того чи іншого твору науки, літератури і мистецтва вправі називати себе автором створеного ним твору. Це право абсо­лютне, оскільки йому кореспондують обов'язки всіх і кожно­го утримуватися від порушення цієї правомочності автора.

Авторство, у свою чергу, можна розглядати в кількох аспектах: юридичний факт — підстава виникнення прав та обов'язків; елемент правової характеристики фізичної осо­би; суб'єктивне право — юридичне забезпечена можливість вимагати визнання свого авторства; передумова визнання за фізичною особою інших правових можливостей: участі в конкурсах, обіймання певних посад, пов'язаних із творчою діяльністю, висунення на здобуття премій, лауреатства, по­чесних звань та нагород тощо.

Право авторства не залежить від рівня результату творчої діяльності, його призначення, жанру, способу втілення. Осо­бисте немайнове право авторства є невідчужуваним і не може бути передане іншим особам.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про авторське право і су­міжні права» це право охороняється безстрокове. Належати воно може тільки автору, до спадкоємців це право не пере­ходить. Однак згідно зі ст. 29 цього Закону спадкоємці авто­ра можуть здійснювати захист права авторства, протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

4. Майнові права автора чи іншої особи, що має авторське право

Передусім автору чи іншій особі, що має авторське право, належить виключне право на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право — це право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу, за винятком випадків, встановлених Законом.

Автору чи іншій особі, що має авторське право, належить виключне право дозволяти або забороняти:

— відтворення творів, тобто виготовлення одного або біль­ше примірників твору в будь-якій матеріальній формі, в тому числі у звуко- і відеозапису, а також запис твору або фоногра­ми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина;

— публічне виконання і публічне сповіщення творів. Пуб­лічне виконання — це подання творів, виконань, фонограм, передач організації мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю й іншим способом як безпосередньо (у живому вико­нанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи дротами) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола родини або близьких знайомих родини, незалежно від того, чи присутні вона в одному місці і в один і той же час або в різних місцях і в різний час. Публічне сповіщення (сповіщен­ня для загального відома) — така передача в ефір чи дротами зображень і (або) звунів творів, виконань фонограм, передач організацій мовлення, коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйняті невизначеним колом осіб;

— публічний показ — будь-яка демонстрація оригіналу або примірника творів, виконань, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, теле­візійного кадру тощо (за винятком передач в ефір чи дротами) або за допомогою інших пристроїв чи процесів невизначеному колу осіб;

— будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи дро­тами вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

— переклади творів. Автор оригіналу може сам перекласти свій твір іншою мовою (авторський переклад). За наявності авторського перекладу ніхто інший не може перекладати цей твір тією самою мовоіо. Від авторського перекладу слід відріз­няти авторизовані переклади, тобто схвалені автором;

— переробки, адаптації, аранжування й інші подібні зміни творів;

— розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом або ціляхом здавання в оренду чи в прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору;

- передання в найм після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музич­них творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина;

- імпорт примірників творів.

Зазначений перелік не є вичерпним. Автор має право дозволяти або забороняти використовувати свій твір й іншими способами. 11. Строк чинності авторських прав

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору. Чинне за­конодавство встановлює певний строк чинності майнових прав на твір, протягом дії якого автор чи інші особи (правоволоділь-ці) можуть отримувати дохід від використання твору іншими особами. Після спливу визначеного законом строку чинності майнових прав твір переходить у суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора. Кабі­нетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням.

За загальним правилом, авторське право діє протягом усьо­го життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених ст. 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдо­нім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкрива­ється не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбачений ч. 2 цієї статті.

Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора.

Коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно в часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом ЗО років після смер­ті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування.

Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права стосовно неоприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав ста­новить 25 років від часу, коли твір був вперше оприлюднений.

Строк дії авторського права після смерті автора й інші стро­ки, зазначені раніше, починаються від дня смерті автора чи з дня настання подій, передбачених у зазначених частинах, але відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті чи роком, в якому відбулася зазначена подія.

На відміну від майнових прав на твір, особисті немайнові права у строку дії необмежені.