Символічні епізоди

У легенді про Тристана можна знайти багато збігів із міфом про Тесея й Мінотавра. Як і Тесей, Тристан повинен перемогти чудовисько — велетня Морольта, який вимагає данину у вигляді юних прекрасних дів, або ж дракона, який спустошує землі Ірландії. У деяких варіантах міфу велетень Морольт й дракон чітко розрізняються та являються різними персонажами, в інших вони з'єднуються в одну дивовижну істоту. Йдучи стопами Тесея, Тристан відвойовує Ізею, але не для себе: Тесей віддає Аріадну Діонісові, а Тристан віддає Ізею своєму дядькові, королю Марку. Наприкінці оповідання корабель під білими вітрилами означає повернення Тесея (або смерть його батька Егея) та повернення Ізеї, а під чорними — смерть для обох коханців. Іноді говориться не про вітрило, а про особливий прапор: у творі Вагнера човен Ізольди наближається до берега із прапором на щоглі, який виражає радість, «сяючу» яскравіше самого світла...»

Сюжети з легенди про короля артура

У свій час Вагнер задумував об'єднати сюжети «Тристана» та «Парсифаля»: «Я вже зробив начерк трьох дій, в яких мав намір використовувати весь сюжет «Тристана» цілком. В останню дію я ввів епізод, який згодом викреслив: помираючого Тристана відвідує Парсифаль, який відправляється на пошуки Грааля. Смертельно поранений Тристан, який все ще бореться й не випускає дух, хоча час його вже пробив, ототожнювався в моїй душі із Амфортасом, персонажем з повісті про Грааль...» Амфортас — король, хоронитель Грааля — був поранений магічним списом, зачарованим одним із відомих чорних магів, й засуджений на великі страждання: внаслідок чаклунства його рана ніколи не загоювалася. Щось подібне відбувається з Тристаном, якому двічі (а то й тричі) наносяться смертельні рани; тільки Ізольда може вилікувати їх. Фактор магії та чаклунства тут безперечний: Тристан поранений Морольтом або драконом, й тільки Ізея володіє чарівним мистецтвом, здатним протистояти згубним наслідкам поранення. Поранений Тристан втрачає свої якості доблесного лицаря й перетворюється в Тантриса, тому що стає жертвою чаклунства, чорної магії, й тільки мудра Ізея знає, що потрібно зробити, щоб зняти з нього жахливі чари, які несуть смерть. Несподіваний поворот у сюжеті нагадує деякі фрагменти сказань про древню Атлантиду. Побачивши свого вмираючого коханого, Ізея приносить останню жертву, робить останнє велике зцілення. Вона вже не шукає засіб, здатний повернути Тристану життя, а вибирає шлях смерті як єдиний спосіб порятунку й перетворення. Є ще одна подібність з сюжетом легенди про короля Артура: Марк знаходить коханців сплячими в хащі лісу, з мечем, покладеним між ними. Король Артур спостерігав аналогічну сцену, коли знайшов Гиневру й Ланселота, які бігли в ліс, не в силах більше приховувати своє кохання один від одного. Більш того, у галісійсько-португальському збірнику віршів відзначається, що Тристан та Ізея жили в замку, який був наданий їм Ланселотом. Потім Тристан вирішує взяти участь у пошуках Граалю, та, відправляючись у путь, відповідно до традиції, якої дотримувались молоді люди, що шукали пригод, бере із собою арфу та зелений щит, описані в лицарських романах того часу. Звідси імена, що йому привласнювалися: Лицар зеленого меча або Лицар зеленого щита. Смерть Тристана у різних авторів описана по-різному. Є згаданий нами епізод з вітрилами. Є варіант, відповідно до якого Тристана поранив король Марк або один з придворних лицарів, знайшовши його з Ізеєю у садах біля палацу. Є інші версії, і в тому числі відомий варіант Вагнера. Але найчастіше Марк стискає в руці смертоносний отруєний меч або спис, посланий Морганою спеціально для того, щоб знищити лицаря.