6.2 Менеджмент органу державної влади

Як будь-якій організації, державній організації притаманні процеси управлін-

ня, які є предметом менеджменту.

Менеджмент органу державної влади розглядається як форма практичної

діяльності, що пов'язана з процесом прийняття рішень щодо найкращого викорис-

тання ресурсів (капіталу, матеріалів та людей), з метою досягнення запланованих

завдань, що забезпечують постійний розвиток організації.

Менеджмент можна також розглядати як вид людської діяльності, що стано-

вить систему функцій (планування, прогнозування, організацію, координацію, облік,

контроль, мотивування).

Сутність менеджменту органу державної влади характеризує рисунок 6.2, на

якому зображено його основні складові. Органи державної влади відрізняються від

інших організацій тим, що притаманна їм адміністративна діяльність відрізняється

від виробничої діяльності.

Рис. 6.2 – Складові менеджменту органу державної влади

Основним ресурсним компонентом системи менеджменту органу державної

влади є державний службовець, специфіка діяльності якого полягає в такому: бага-

томанітність цілей; складність у вимірюванні результатів праці; технології, за якими

88

важко виявити залежність між внеском та результатом.

З погляду менеджменту орган державної влади або орган місцевого самовря-

дування, як і інша організація, має внутрішнє та зовнішнє середовище.

Основні внутрішні змінні в органі державної влади, які вимагають уваги від

його керівництва, — це цілі, завдання, структура, технологія і люди.

1) Цілі органу державної влади — це те, заради чого він створюється і функці-

онує. 2) Завданням органу державної влади є не отримання прибутку (на відміну від

бізнес-організацій), а створення правових, організаційних та інших умов для розвит-

ку відповідного сектору економіки чи функціональної сфери управління.

Орієнтація, що визначається цілями, пронизує усі наступні рішення адмініст-

ративного менеджменту. Сукупність цілей органів державної влади становить дер-

жавну політику.

В органах державної влади цілі можуть бути встановлені вищим за організа-

ційно-правовим статусом органом управління або формуватися цим органом.

Особливістю встановлення цілей системи державного управління, зокрема

конкретних органів виконавчої влади, є безперечне використання нормативних до-

кументів (Конституції держави, законів про органи влади, програм діяльності Кабі-

нету Міністрів України, національних і державних програм тощо).

Схематично система управління державною установою та формування систе-

ми її цілей наведена на рисунках 6.3, 6.4.

Зовнішнє середовище

Рис. 6.3 - Система управління державною установою та формування системи її

цілей

89

Рис. 6.4 – Ієрархія цілей органу державної влади

Одним із найбільш придатних методів формування цілей в органах державної

влади й органах місцевого самоврядування є метод управління за цілями, — скоро-

чено МВО (management by objectives — МВО). МВО — метод управління, який дає

змогу об'єднати планування і контроль у складній галузі людських ресурсів, це спо-

сіб мотивації, який допомагає перебороти деякі негативні впливи контролю на пове-

дінку працівника. Процес управління за цілями містить чотири взаємозалежних і

взаємопов'язаних етапи: формування цілей; планування дій; перевірка та оцінка; ко-

ригуючі дії.

3) Структура органу державної влади — це логічні взаємовідносини рівнів

управління і функціональних сфер, збудовані в такій формі, яка дає змогу найбільш

ефективно досягти його цілей. На основі рішення керівництва про структуру кожна

посада має ряд завдань, які розглядаються як необхідний внесок у досягнення цілей

організації. Завдання, що закріплюються за особою в організації (державним служ-

бовцем органу) набирають форми завдання як приписаної роботи, серії робочих фу-

нкцій, які мають бути завершені в заданій формі в обмежений термін часу.

4) Технологія — засіб перетворення сировини — будь то люди, інформація або

фізичні матеріали — у потрібні продукти і послуги. Технологія — це сполучення

кваліфікованих навиків, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних

технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, ін-

формації або людях.

5) Люди — найважливіша змінна для органу державної влади. Сучасний мене-

джмент ставиться до людей, що працюють в органах, не просто як до трудових ре-

90

сурсів, робочої сили, кадрів або персоналу, а як до особистостей.

У процесі внутрішньоорганізаційного управління орган державної влади по-

винен враховувати його зовнішнє оточення в цілому, оскільки державна організація

є відкритою системою, залежною від взаємообміну ресурсами, що вводяться, і ре-

зультатами діяльності з зовнішнім світом. На рис. 6.5 представлено зовнішнє ото-

чення організації типу органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

СЕРЕДОВИЩЕ ПРЯМОГО ВПЛИВУ

СЕРЕДОВИЩЕ НЕПРЯМОГО ВПЛИВУ

Рис. 6.5 - Зовнішнє оточення органу державної влади

Фактори, що справляють негайний вплив на організацію, належать до сере-

довища прямого впливу; всі інші — до середовища непрямого впливу. Всі фактори

зовнішнього оточення взаємозалежні і взаємодіють між собою. Щоб забезпечити

виживання і досягнення поставлених цілей органи державної влади мають ефектив-

но реагувати і пристосовуватись до змін зовнішнього оточення.

Практична реалізація принципів і функцій менеджменту здійснюється за до-

помогою управлінського інструментарію, до якого можна віднести різні методи

управління (способи і прийоми управлінської діяльності, за допомогою яких здійс-

91

нюються завдання органу, спрямовані на досягнення цілей), методи виконання фун-

кцій менеджменту та вироблення і прийняття управлінських рішень (процес вибору

однієї з можливих альтернатив розв'язання проблеми).

Менеджмент як управлінську діяльність характеризує інтегрована структура

менеджменту (рис. 6.6), що являє собою модель управлінського змісту, процесу та

контролю (модель ЗПК).

Рис. 6.6 - Модель ЗПК (управлінського змісту, процесу та контролю)

Під змістом управління розуміється те, що робить менеджер; під процесом —

те, як це робиться. Третім блоком менеджменту є контроль і навчання, які розгля-

даються такими, що мають сприяти перетворюванню можливостей людини у форму

прибуткової послуги або продукту.