Тема 6 структура адміністративного менеджменту

(ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ)

6.1 Орган державної влади як об'єкт організації

6.2 Менеджмент органу державної влади

6.3 Організаційна структура органу державної влади: сутність і види

6.4 Стратегічне та ситуаційне управління, функціональний аналіз та контро-

лінг у діяльності органу державної влади

6.5 Інформаційне та комунікаційне забезпечення в системі управлінської дія-

льності органу державної влади

6.1 Орган державної влади як об'єкт організації

Орган державної влади є первинним системотворчим елементом державного

управлінського впливу на суспільство. Водночас, виконуючи таку функцію він є об'-

єктом організації.

Орган державної влади — це певна державна інституція, яка засновується

державою в установленому законодавством порядку і діє за її повноваженням.

Органи державної влади України характеризуються певними рисами:

представляє Україну як державу як всередині країни, так і за її межами;

діє за дорученням держави, яка законодавчо визначає його правовий статус;

є відносно самостійною частиною єдиної системи органів державної влади Укра-

їни, яка будується за принципом розподілу влади;

виступає від імені держави і водночас від власного імені та посідає цілком визна-

чене місце в державному апараті.

Орган державної влади утворюється у порядку, встановленому Конституцією і

відповідними законами. Зокрема, Верховна Рада України обирається шляхом зага-

льних виборів, склад Кабінету Міністрів формується Верховною Радою за пого-

дженням з Президентом України.

Для здійснення власних завдань і функцій держава наділяє органи державної

влади державно-владними повноваженнями, які закріплюються в окремому норма-

тивному правовому акті й дають змогу здійснювати державну владу в трьох її фор-

мах: законодавчій, виконавчій та судовій. За допомогою цих повноважень визнача-

ються конкретні права й обов'язки цих органів, у межах яких вони вправі реалізува-

ти надані їм права, приймати відповідні акти, обов'язкові до виконання підпорядко-

ваними органами, службовими особами і громадянами, а також здійснювати конт-

роль за їх виконанням.

Для кожного з державних органів законодавством передбачені підстави, види

та міра юридичної відповідальності.

Ознакою органу державної влади є правові зв'язки, що об'єднують особистий

склад органу держави в одне ціле. Вони виражають:

службову супідрядність між працівниками;

покладання відповідальності й обов'язок нести відповідальність;

призначення керівників нижчестоящих державних органів керівниками

вищестоящих органів.

84

Матеріальну основу організації і діяльності органу державної влади станов-

лять кошти державного бюджету.

Діяльність органів державної влади, а звідси і їхні акти, стосуються всіх гро-

мадян України та іноземців, що перебувають на території України, а нормативні ак-

ти громадських об'єднань обов'язкові лише для членів таких об'єднань.

Кожний орган державної влади має притаманну лише йому внутрішню струк-

туру; територіальний масштаб межі його діяльності; йому притаманні власні форми

організації, методи діяльності; має власне майно.

Усі органи державної влади мають статус юридичної особи.

Таким чином, орган державної влади — це відносно відокремлена частина

єдиної системи органів державної влади, побудованої за конституційним принципом

поділу влади, який створюється у певному, визначеному законом порядку і здійснює

завдання та функції на підставі державно-владних повноважень, власної компетен-

ції: його особовий склад об'єднується правовим зв'язком в одне ціле (якщо це не од-

ноособовий орган) і діє на певній території за допомогою визначених форм органі-

зації та методів діяльності.

Специфіка органів державної влади також полягає у тому, що в результаті їх

діяльності приймаються рішення, що належать до різних сфер діяльності суспільст-

ва (економічні, соціальні, екологічні, політичні тощо), які найчастіше мають форму

правового акта (закони, постанови, розпорядження та ін.). Крім цього, предметом

праці в органах державної влади є інформація, яка також є одним з ресурсів цих ор-

ганів.

При розгляді державного органу як об'єкта організації важливо врахувати ос-

новні відмінності у функціонуванні державних і приватних організацій (табл. 6.1).

Таблиця 6.1 - Аспекти діяльності, за якими різняться державні органи і прива-

тні організації

85

Сфера діяльно- сті	Зміст діяльності
1	2
Часова перспек- тива і тривалість	Державні керівники мають вужчі часові межі діяльності, що пояснюється по- літичною діяльністю, наслідками виборів чи змінами в уряді
Тривалість пе- ребування на посаді	Призначені з політичних міркувань державні керівники загалом обіймають свої посади коротший час ніж приватні керівники, що зумовлюється політич- ною необхідністю. Це не дозволяє забезпечити належну послідовність і дієвий вплив під час управління державними організаціями
Вимірювання результатів діяльності	Для державних організацій відсутній загальний стандартний підхід до вимі- рювання результатів діяльності, оскільки вони не зорієнтовані на одержання прибутку
Обмеження сис- теми добору пе- рсоналу	Державному керівнику доводиться діяти у системі добору персоналу, яка ґру- нтується на заслугах, що в більшості випадків обмежує такі дії, як прийняття на роботу, встановлення дисципліни та звільнення з роботи. У приватних ор- ганізаціях таких обмежень менше
Справедливість і ефективність	У державних організаціях справедливість ставиться вище за ефективність при наданні послуг.
Протиставлення державних і приватних про- цесів	Державні процеси вимагають більшої відкритості під час ухвалення рішень і припускають істотніше втручання й увагу з боку громадськості до власної ді- яльності, тоді як процес ухвалення рішень у приватних організаціях відбува- ється в закритому режимі, таємно

Продовження табл. 6.1

Органи державної влади різняться залежно від набору закріплених за ними

функцій та елементів управління і за статусом можуть бути міністерствами, служ-

бами, комітетами, агентствами, адміністраціями. Класифікація органів державної

влади за різними критеріями-формами діяльності, принципом поділу влади, ієрархі-

єю, строками повноважень, порядком здійснення компетенції наведена на рис. 6.1 .

Рис. 6.1 – Класифікація органів державної влади

86

1	2
Роль преси та засобів масо- вої інформації в ухваленні рішень	На рішення, які приймаються державними організаціями, суттєво впливає гро- мадськість; управлінські рішення є об'єктом уваги преси та засобів масової інфо- рмації. Процес ухвалення рішень часто "обігрується" у пресі, тим часом, як учас- ники цього процесу намагаються використати пресу чи засоби масової інформа- ції з метою впливу на громадську думку відповідно до своїх поглядів чи інтересів
Переконання і керівництво	У системі менеджменту державних установ і організацій наявне розпорошення влади і відповідальності, чого не помітно у приватному управлінні. Керівники державних організацій більше покладаються на переконання, вплив, компроміс, тоді як приватне управління є більш директивнішим та авторитарнішим
Законодавчий та судовий вплив	Державні керівники діють під пильним законодавчим наглядом або в умовах су- дової уваги до їхніх дій. Більшу частину свого часу вони можуть витратити, реа- гуючи на законодавче втручання або судові приписи, які суперечать тому, що во- ни, на їх думку, повинні чинити. Державні організації стикаються зі значно біль- шою кількістю обмежень правового характеру. "У приватному управлінні закон загалом каже адміністратору про те, що йому заборонено робити; у державних організаціях — що він може робити"
Критерій діяльності	Приватна організація орієнтується на одержання вигоди у широкому розумінні, тоді як державна організація — на забезпечення публічного блага (служіння гро- мадянам)
Умови діяльності	Якщо приватні організації функціонують в умовах конкуренції, то державні ор- ганізації — в умовах монополії

Сутність органу державної влади, його характер можна визначити як цілісну

сукупність компонентів:

 політичного (державно-владний характер),

 соціального (призначення вирішувати загально значимі справи, завдання,

орієнтація та потреби і запити суспільної системи),

 юридичного (приймає нормативні правові акти, здійснює виконавчо-

розпорядчу і правоохоронну діяльність),

 адміністративно-управлінського (реалізує функції, що є актуальними на

певному етапі суспільного розвитку і наділяється для цього необхідними

засобами).

Орган державної влади наділяється державно-владними повноваженнями як

зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Зовнішні регулюють його зв'язки з ін-

шими органами влади як по вертикалі, так і горизонталі, з громадськістю, з бізнесо-

вими структурами тощо. Внутрішні повноваження регулюють діяльність всередині

організації (прийняття на роботу, керівництво конкретними підрозділами, кадрови-

ми, матеріально-технічним, інформаційним, фінансовим забезпеченням).

Державний орган приймає нормативні правові акти, здійснює правозастосовчу

і правоохоронну діяльність.

Діяльність більшості органів державної влади має виконавчий та розпорядчий

характер.

Виконавчий характер діяльності державних органів влади полягає у практич-

ному втіленні в життя законодавчих актів, оперативному та динамічному управлінні

економічною і соціальною сферою, а також державно-політичною діяльністю (обо-

рона, безпека, митна справа).

Розпорядчий характер державно-управлінської діяльності полягає у виданні

державними органами постанов, розпоряджень, наказів, інструкцій, правил та інших

підзаконних актів. Розпорядча діяльність органів державної влади має підзаконний

характер, тобто базується на Конституції, законах, нормативних актах Президента та

Кабінету Міністрів України і має їм відповідати.

Орган державної влади має бути системно організованим. Йому притаманні:

 законодавчо визначені певні цілі та спеціальні функції;

 єдність принципів утворення, побудови і діяльності;

 структурна єдність;

 співпорядкованість та інші ієрархічні зв'язки та відносини;

 прийняття нормативно обумовлених управлінських рішень, узгодження їх

між собою;

 виконання загальних функцій державного управління.

Компонентами організації органу державної влади є: організаційна структура

органу державної влади; менеджмент як цілеспрямоване управління; виконавча ро-

бота, яка стосується конкретної ситуації.

87