Перелік документації з пожежної безпеки

1. Журнал реєстрації протипожежного інструктажу

2. Загальнооб'єктова інструкція з пожежної безпеки

3. Призначення відповідальних осіб за пожежну безпеку

4. Інструкції про заходи пожежної безпеки

5. План (схема) евакуації

6. Інструкція по евакуації

7. Наказ на організацію ДПД

8. Наказ на створення пожежно-технічної комісії

9. Наказ про призначення особи, відповідальної за засоби пожежогасіння

10. План протипожежних заходів

11. План проведення протипожежних тренувань                                                        

12. Оперативний план гасіння

13. Інструкція про порядок дій персоналу при спрацьовуванні пожежної автоматики

14. Наказ про закріплення пожежної техніки

15. Інструкція по управлінню пожежною станцією

Додаток б о хорона праці під час користування офісною технікою

1. Наказ Державного Комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду № 65 від 26.03.2010 “Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин”.

2. Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 № 7 “Про затвердження державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98”.

Незначний ризик у виробничому середовищі менеджера виникає через використання в роботі комп’ютерної та оргтехніки, зокрема персональних комп’ютерів, принтерів, копіювальних апаратів, стаціонарних і мобільних телефонів, факсів.

Якщо заходи безпеки під час роботи на ПЕОМ регламентуються нормативними документами, то іншому офісному обладнанню не приділяється належна увага, зокрема:

• лазерний принтер дуже впливає на якість повітря в приміщенні;

• матричний принтер є фактором підвищеного рівня шуму;

• копіювально-розмножувальні апарати допускається встановлювати у приміщеннях з пристроями місцевої витяжної вентиляції;

• користування телефонними і факсимільними апаратами потребує уваги через високу напругу, яка в телефонній лінії при вхідному дзвінку досягає 120 В змінного струму;

• використання мобільних телефонів є небезпечним через те, що вони є джерелом високочастотного електромагнітного випромінювання.

Персональний комп’ютер

До шкідливих випромінювань комп’ютера належать низькочастотні електромагнітні поля та іонізуюче (рентгенівське) випромінювання моніторів на електронно-променевих трубках.

Приміщення для роботи з ПЕОМ мають бути обладнані системами опалення, кондиціонування повітря чи витяжною вентиляцією.

Робота на ПЕОМ належить до зорово-напружених. Це значить, що страждають передусім очі. Одна з причин швидкої зорової втомлюваності – низький рівень освітлювання робочого місця. Ще однією небезпекою є статичність пози.

Для того, щоб зберегти здоров’я тих, хто працює на ПЕОМ, для окремих груп користувачів при 8-годинному режимі робочого дня встановлюються такі перерви:

• для розробників програм – 15 хв. через кожну годину роботи;

• для операторів – 15 хв. через кожні дві години роботи;

• для операторів комп’ютерного набору – 10 хв. через кожну годину роботи.

Якщо неможливо встановити вказані перерви, тривалість безперервної роботи з відеотерміналами не має перевищувати 4-х годин. Обліковуючи робочий час працівників, які використовують ПЕОМ, слід ураховувати, що вказані перерви для внутрішньозмінного відпочинку є складовою робочого часу (час обідньої перерви не входить до нього). Цей час при відрядній формі оплати праці закладається в норми виробітку (норми праці), які знижують з урахуванням того, що протягом зміни (робочого дня) працівник не працює безперервно, а має право на виділений йому час для внутрішньозмінного відпочинку та особистих потреб.

Усім офісним працівникам – користувачам ПЕОМ – може надаватися щорічна додаткова (до чотирьох календарних днів) відпустка за особливий характер праці. Її конкретна тривалість указується в колективному договорі чи в трудовому договорі (контракті) з працівником залежно від часу його зайнятості в умовах особливого характеру праці.

Перевіряючи виконання вимог охорони праці стосовно роботи на ЕОМ, ПЕОМ, передусім вивчають такі питання:

• проходження працівниками медогляду та наявність відповідних документів;

• проведення вступного і первинного інструктажу, наявність відповід­них програм;

• інструктаж з електробезпеки;

• наявність і ознайомлення працівників з інструкціями з охорони праці;

• відповідність ЕОМ вимогам безпеки (підтвердження відповідності (сертифікація) їх як засобів обчислювальної техніки);

• проведення атестації робочих місць;

• ознайомлення працівника з умовами праці, письмово засвідчене під час укладання трудового договору.

Необхідно також звернути особливу увагу на вимоги до організації робочого місця. Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: ступні ніг – на підлозі або на підставці для ніг; стегна – в горизонтальній площині; передпліччя – вертикально; лікті – під кутом 70–90° до вертикальної площини; зап’ястя зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини, нахил голови – 15–20° відносно вертикальної площини.

Якщо користування ПК є однією з вагомих функцій основного виду діяльності, то персональний комп’ютер і його периферійні пристрої (принтер, сканер тощо) розміщуються на основному робочому столі, як правило, з лівого боку. Якщо використання персонального комп’ютера є періодичним, то він, як правило, розміщується на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу.

Кут між поздовжніми осями основного та приставного столів має бути 90–140°. Висота робочої поверхні столу для персонального ком­п’ютера повинна знаходитися в межах 680–800 мм, а ширина – забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля.

Рекомендовані розміри столу: висота – 725 мм, ширина – 600 – 1400 мм, глибина – 800 – 1000 мм. Робочий стіл для персонального комп’ютера повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги – не менше 650 мм.

Робочий стіл для персонального комп’ютера, як правило, має бути обладнаний підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні – в межах 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм. Застосування підставки для ніг тими, у кого ноги не дістають до підлоги, є обов’язковим.

Робоче сидіння (сидіння, стілець, крісло) користувача ПК повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку, стаціонарні або знімні підлокітники.

У конструкцію сидіння можуть бути введені додаткові елементи, що не є обов’язковими: підголівник та підставка для ніг. Робоче сидіння користувача ПК повинно бути підйомно-поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників. Регулювання кожного параметра має бути незалежним, плавним або ступінчатим, мати надійну фіксацію.

Хід ступінчатого регулювання елементів сидіння має становити для лінійних розмірів 15–20 мм, для кутових – 2–5°. Зусилля під час регулювання не повинні перевищувати 20 Н. Ширина та глибина сидіння повинні бути не меншими за 400 мм. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400– 500 мм, а кут нахилу поверхні – від 15° вперед до 5° назад. Поверхня сидіння має бути плоскою, передній край – заокругленим. Висота спинки сидіння має становити 300 ± 20 мм, ширина – не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині – 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0–30° відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватись у межах 260– 400 мм.

Для зниження статичного напруження м’язів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною – 50–70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230 ± 30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350–500 мм.

Поверхня сидіння, спинки та підлокітників має бути напівм’якою, з неслизьким, ненаелектризованим, повітронепроникним покриттям та забезпечувати можливість чищення від бруду.

Монітор та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній від­стані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів.

Розташування монітору має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ± 30° від лінії зору працівника. Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спе­ціальній, регульовуваній за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100–300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5–15°.