Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
коментар ГОСП. КОДЕКСУ УКРАЇНИ.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
25.11.2019
Размер:
7.07 Mб
Скачать

2. Господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

1. Згода сторін про припинення господарського зобов'язанння може бути реалізована шляхом укладення мирової угоди, прощення (списання) боргу, укладення угоди про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами (новацією) або іншим шляхом, незабороненим законодавством. Оскільки для припинення зобов'язання за цією підставою повинно мати місце волевиявлення обох сторін, воно набуває форму господарського договору і підпорядковується загальному порядку укладення таких договорів (ст. 181 ГК). Інший порядок оформлення згоди на припинення господарського зобов'язання може бути встановлений законодавством (див., наприклад, положення Закону України «Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом» — щодо мирової угоди та прощення боргу).

2. Поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі може виникнути внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, перетворення тощо) суб'єктів господарювання або ліквідації одного з підпорядкованих, асоційованих (ст. 126 ГК) чи іншим відповідним чином пов'язаних між собою учасників господарських відносин у силу договору між ними тощо. Господарське зобов'язання, між цими сторонами у такому разі припиняється, але виникає знову, якщо припиняється таке поєднання.

Стаття 205. Припинення господарського зобов'язання у разі неможливості виконання

1.Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

2. У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

3. Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.

4.У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання — банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

1. Неможливість виконання обумовлюється фактичними обставинами і змістом конкретного зобов'язання, тобто причинами об'єктивного характеру — загибель індивідуально визначеного майна, дія непереборної сили, неможливість вирішення певним чином науково-технічної проблеми тощо. Об'єктивні причини — поза межами контролю сторін, і припинення зобов'язання за неможливістю виконання у цих випадках слугує підставою застосування до правовідносин сторін правил про обов'язок повернення придбаного чи збереженого майна без достатньої правової підстави (гл. 83 ГК).

Якщо неможливість виконання обумовлена обставинами, за які відповідає яка-небудь зі сторін, то на неї покладаються витрати та інші негативні наслідки неможливості виконання,що виникла. При цьому зобов'язання не припиняється, а трансформується: замість виконання відбувається реалізація заходів відповідальності, передбачених цим зобов'язанням чи законом (відшкодування збитків, застосування штрафних або інших санкцій).

2. Повідомлення зобов'язаної сторони про неможливість виконання зобов'язання з метою надання першому, в разі необхідності, сили доказу має бути оформлено письмово, за підписом уповноваженої особи. Таке повідомлення повинно бути зроблено негайно після виникнення обставин, що обумовлюють неможливість виконання, або після того, як ці обставини стали відомі зобов'язаній стороні. Остання звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання, якщо неможливість виконання обумовлена об'єктивними причинами. За наявності інших причин повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання. Але таке повідомлення може вплинути на визначення розміру відповідальності, особливо тоді, коли управненою стороною після його отримання не вжито необхідних заходів щодо зменшення негативних наслідків.

3. Ліквідація суб'єкта господарювання — сторони у господарському зобов'язанні за загальним правилом не припиняє дію цього зобов'язання, оскільки права та обов'язки ліквідованого суб'єкта, визначені зобов'язанням, переходять до його правонаступника. Зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта, якщо правонаступництво за цим зобов'язанням не допускається, як, наприклад, при банкрутстві.

4. Оголошення суб'єкта господарювання банкрутом і ліквідація його у порядку банкрутства здійснюється відповідно до гл. 23 ГК та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань цього боржника здійснюється у випадках і порядку, передбачених статтями 22—34 зазначеного Закону . Завершення процедури ліквідації суб'єкта господарювання — банкрута є моментом припинення зобов'язань за його участю.

Стаття 206. Розірвання господарського зобов'язання