1. Концесійна діяльність в Україні базується на таких засадах:

поєднання державного регулювання концесійної діяльності та здійснення її на підставі концесійного договору;

вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі;

комплексне та оплатне використання об'єкта концесії, участь держави, органів місцевого самоврядування у частковому фінансуванні об'єктів концесії соціального призначення;

взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл ризиків між сторонами концесійного договору;

державне гарантування інвестицій концесіонерів; стабільність умов концесійних договорів;

забезпечення прав та законних Інтересів споживачів продукції (послуг), що надаються концесіонерами.

Принципові засади концесійної діяльності у сукупності з принципами господарювання (ст. б ГК) є первинними засобами її правового регулювання. Вони є цільовими орієнтирами при правозастосуванні у разі наявності прогалин права, колізійності та конкуренції його норм.

Для визначення особливостей надання об'єкта у концесію в окремих сферах господарської діяльності видаються спеціальні закони, Зазвичай ними забороняється змінювати цільове призначення об'єктів соціальної інфраструктури, наданих концесіонеру у складі цілісного майнового комплексу, і враховується специфіка окремих сфер господарської діяльності. Наприклад, проблеми фінансово-економічного становища обласних комунальних підприємств призводять до критичної ситуації у житлово-комунальному господарстві. Проект Закону України «Про особливості передачі в концесію об'єктів водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» від 15 грудня 2006 р. має на меті їх розв'язання.

Проведення концесійного конкурсу регулюється статтями 6—8 Закону України «Про концесію» та деякими підзаконними актами (див., наприклад, постанову КМУ «Про затвердження Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних до­говорів на об'єкти права державної та комунальної власності, що надаються у концесію» від 12 квітня 2000 р.).

Звертаючись до принципу комплексного та оплатного використання об'єкта концесії, доцільно ознайомитись з постановами КМУ «Про затвердження Методики розрахунку концесійних платежів» від 12 квітня 2000 р.; «Про затвердження Порядку визначення об'єктів концесії, концесіонерам яких можуть надаватися пільги по концесійних платежах, дотаціях, компенсаціях та умов їх надання» від 13 липня 2000 р.; «Про затвердження Типового концесійного договору на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги» від 14 жовтня 2000 р.

Взаємовигідні принципи, покладені в основу концесії, обумовлюють рівень попиту на неї. Світовий досвід концесійної політики як політики маневрування ресурсами в економіці доводить вигідність концесійного договору для обох його сторін. Для концесієдавця — це зменшення його ризику за рахунок передачі частини господарських функцій суб'єктам підприємницької діяльності на визначених умовах її здійснення. Для концесіонера — можливість вкладення капіталу, правова регламентація всіх аспектів підконтрольної діяльності (визначення її меж, методів, форм).

Державними гарантіями капіталовкладень концесіонерів є незмінність правового режиму їх діяльності та взаємна згода на зміну умов концесійних договорів. У разі загрози забезпеченню законних прав та інтересів споживачів продукції (послуг) з боку концесіонера, вико­ристовуючи коментований принцип, можна викрити приховану неефективність використання державного і комунального майна, природних та рекреаційно-територіальних ресурсів. Цей принцип також сприяє прозорості взаємин потенційних концесієдавця з концесіонером.

Також має місце альтернатива неефективному управлінню державними підприємствами з боку органів держави та керівників цих підприємств. Можна розраховувати, що передання їх майна у концесію приватним особам із залученням приватного капіталу надасть можливість вирішити проблеми і з інвестиціями, і з менеджментом, і з багатьма іншими питаннями. Нарешті, можна сподіватися, що процедура передання в концесію державного і комунального майна, відповідальність та інші фактори сприятимуть прозорості та належному ставленню до його використання як у приватних, так і в публічних інтересах.

Стаття 408. Концесійний договір

1. Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства України з концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами, Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом державної влади, або визначеними законом органами місцевого самоврядування.

2. Строк дії концесійного договору встановлюється сторонами договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим десяти років та більшим п'ятдесяти років.

3. Кабінет Міністрів України може затверджувати типові концесійні договори для здійснення певних видів концесійної діяльності.

4. Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання правового регулювання концесійної діяльності визначаються законом про концесії, іншими законами.

Концесійний договір є угодою, яка правоутворює вимоги до поведінки і водночас встановлює інструменти правореалізації наміру учасників концесійних відносин. У світовій практиці угоди про концесії поділяють на три основні категорії: 1) власне концесії у вузькому розумінні («податок плюс роялті»); 2) угоди про розподіл продукції, так звані продакшн-шеринг; 3) угоди про надання послуг або «сервісні контракти». їх специфікою обумовлено зміст договору та умови здійснення концесійної діяльності.

При визначенні правової природи і самого поняття концесійної діяльності в Україні слід керуватись ч. 2 ст. З та ст. 42 ГК. Згідно з цими нормами концесійна діяльність є однією з форм господарювання, у якій інвестор реалізує спільний з концесієдавцем проект стосовно об'єкта концесії або останній передає концесіонеру свої права на провадження діяльності. Тому в договорі визначаються засади делегованого управління (крім випадків, коли об'єкт — природні або рекреаційно-територіальні ресурси): свобода підприємницьких ініціатив, співфінансування, розподіл ризику та здійснення контролю у межах, визначених концесійним договором. Укладення та виконання концесійного договору потребують особливого правового режиму, щоб досягти мети — сприяння розвитку економіки приймаючої сторони. (Цікаво, що у Франції за концесійими договорами інвестуються підприємницькі ініціативи у водопостачанні — 75 %, утилізації побутових відходів — 80 %, теплопостачанні — 87 %, організації паркування — 60 % від усього загального обсягу відповідних послуг).

Стаття 409. Припинення діяльності підприємства, майно якого передається в концесію

1. Припинення діяльності державного або комунального підприємства, майно якого передається в концесію, здійснюється шляхом ліквідації даного підприємства, з припиненням права господарського відання на майно, закріплене за цим державним або комунальним підприємством.

2. Умовами концесійного договору повинно передбачатися максимальне використання в концесійній діяльності праці громадян України, в тому числі звільнених у зв'язку з ліквідацією державного або комунального підприємства, майно якого передано в концесію.

1. Ліквідаційний механізм припинення діяльності державного або комунального підприємства передбачено у нормах ГК (ст. 60), Закону України «Про концесії» (ст. 24) тощо. Стосовно ліквідації діяльності підприємства, майно якого надається в концесію, слід керуватися механізмом припинення діяльності підприємства виходячи з таких положень: об'єктом передачі в концесію є цілісний майновий комплекс або система цілісних майнових комплексів; у разі концентрації суб'єктів господарювання обов'язковою умовою ліквідації є отримання дозволу АМК; ліквідація має відбуватися після передачі майна балансоутримувачем.

2. Контроль за виконанням припису про умови концесійного договору стосовно максимального використання у концесійній діяльності праці громадян України є частиною загального контролю з боку концесієдавця за виконанням умов договору концесіонером. Правова регламентація всіх аспектів контрольної діяльності (визначення її меж; методів і форм) є прерогативою локальної нормотворчості. У типовому договорі концесії передбачено умову, яка відповідає за змістом коментованому припису. Для його запровадження у практику доцільним було б залучення до укладення Галузевих угод про соціальне партнерство представників трудового колективу підприємства, яке ліквідується, на засадах Генеральної угоди

між КМУ, Конфедерацією роботодавців України та Всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями.

Стаття 410. Законодавство про концесії