1.Суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний:

використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності;

ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності;

здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання;

своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів;

здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів;

відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

2.Законом можуть бути визначені й інші обов'язки суб'єкта господарювання щодо використання природних ресурсів у господарській діяльності.

1. Наведений у статті 153 перелік обов'язків суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів не є вичерпним. Обов'язки цього спеціального кола суб'єктів-природокористувачів у цілому ґрунтуються на вимогах статті 40 Закону, відповідно до якої використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями :г:йснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

— раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

— здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

— здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

— застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення;

— збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

— здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших

осіб.

Окрім того, Закон містить загальний перелік обов'язків громадян у галузі екології (ст. 12):

— берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

— здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

— не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

— вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

— компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

2.Вимога цільового використання природних ресурсів вважається однією з найважливіших у структурі правовідносин щодо використання природних ресурсів. Цільове використанню природних ресурсів є напрямом і способом отримання користі від експлуатації якостей природних ресурсів для задоволення матеріальних та інших потреб суб'єктів природокористування. Юридичний зміст такої вимоги полягає у тому, що природний ресурс, який перебуває уволодінні будь-якого суб'єкта, має використовуватись відповідно до призначення, встановленого законодавством та обліково-кадастровою документацією і правовстановлюючими документами на даний природний ресурс. З цією метою природні ресурси поділяються на види залежно від їх призначення (наприклад, землі відповідно до ст. 19 ЗК поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони тощо).

Гарантіями забезпечення цільового використання природних ресурсів є норми, які встановлюють відповідальність за порушення даного принципу. Наприклад, відповідно до ст. 211 ЗК громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за таке порушення, як невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Принцип економності, раціональності та комплексності використання природних ресурсів також втілюється у низці обов'язків суб'єктів господарювання щодо природних ресурсів.

Про необхідність запровадження режимів економності та раціональності наголошено у постанові Верховної Ради України «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» від 5 березня 1998 р.

Під економністю використання природних ресурсів розуміється таке їх залучення до господарського обороту, при якому вони використовуються максимально ефективно при мінімумі експлуатаційних втрат.

Раціональність пов'язана з науково обгрунтованим розміщенням виробничих сил, забезпеченням рівних можливостей для розвитку народного господарства, задоволенням матеріальних і природних потреб громадян, покращанням екологічної обстановки. Раціональне використання природних ресурсів — це таке їх використання, яке враховує як природні закономірності, так і потенційні можливості навколишнього середовища і полягає у створенні умов для оптимального відтворення природних ресурсів та недопущенні настання незворотних наслідків.

Засадами раціонального використання природних ресурсів є:

1) облік природних ресурсів;

2) планування використання природних ресурсів та їх відтворення;

3) науково обґрунтоване залучення природних ресурсів до господарського обороту;

4) дотримання екологічних вимог при використанні природних ресурсів;

5) зростання рівня свідомості і еколого-правової культури громадян.