2. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.

З метою здійснення господарської діяльності на засадах підприємництва громадяни можуть утворювати виробничі кооперативи (кооперативні підприємства).

1. «Кооператив» — це родове поняття, що містить ознаки, притаманні всім передбаченим чинним законодавством України видам і типам кооперативів. Загальними ознаками, що дозволяють віднести кооперативи до особливої організаційно-правової форми, є такі: вони створюються шляхом добровільного об'єднання громадян та/або юридичних осіб на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності; мають на меті задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (статті 1, 6 Закону України «Про кооперацію» від 26 травня 1988 p.).

Крім положень гл. 10 ГК та § 2 гл. 8 ЦК, що регламентують правовий статус виробничого кооперативу в Україні, існує низка законів, присвячених правовому регулюванню окремих видів кооперативів. Це закони України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р.,«Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 р.,«Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001р.

Загальні засади правового становища виробничого, обслуговуючого та споживчого кооперативів визначені Законом України «Про кооперацію».

2.Кооперативи самостійно визначають основні види та напрями своєї господарської діяльності. Вони можуть створюватися і діяти у галузі промисловості, будівництва, на транспорті, у торгівлі й громадському харчуванні, побутовому обслуговуванні, медицині та інших галузях.

Стаття 95. Виробничий кооператив

1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

2.Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

3.Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.

4.Найменування виробничого кооперативу повинно містити слова «виробничий кооператив» або «кооперативне підприємство».

1. Виробничий кооператив є корпоративним підприємством, створеним з метою здійснення спільної господарської комерційної діяльності. Створення виробничого кооперативу і припинення його діяльності відбуваються за добровільною згодою засновників (членів).

Кооператив як добровільне об'єднання громадян засновується за добровільної згоди декількох громадян, які беруть на себе взаємні зобов'язання щодо ведення спільної виробничої або господарської діяльності на умовах, визначених статутом.

Виробничий кооператив являє собою об'єднання праці і капіталу: всі члени виробничого кооперативу зобов'язані брати особисту трудову участь у його діяльності та внести майновий пайовий внесок. Особистий елементу виробничому кооперативі відіграє провідну роль: обов'язково передбачається особиста трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу. Щодо виробничого кооперативу законодавець робить акцент на безпосередню трутову участь, що обумовлює включення членів виробничого кооперативу до складу його трутового колективу. З цією ознакою пов'язана також обов'язкова участь в управлінні справами виробничого кооперативу і повна рівність в управлінні кооперативом, кожний член якого має лише один голос при вирішенні всіх питань його діяльності.

З вищенаведеного випливає і така ознака — розподіл отриманого доходу між членами виробничого кооперативу відбувається виключно з урахуванням їх участі у його виробничій діяльності.

2.Підприємницька діяльність виробничого кооперативу, її основні види та напрями визначаються кожним кооперативом самостійно, але у рамках законодавчих приписів.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати в різних галузях господарську діяльність із: заготівлі, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, виробів виробничо-технічного призначення; виготовлення товарів народного споживання; збирання і переробки вторинної сировини і ділових відходів виробництва; ремонту і обслуговування техніки; виробничого, шляхового і житлового будівництва; роздрібної торгівлі та громадського харчування; побутового обслуговування; організації культурного дозвілля, медичної допомоги; надання правових, транспортно-експедиційних, науково-дослідних, проектних, конструкторських, впроваджувальних, спортивно-оздоровчих та інших послуг; рибництва і виробництва рибної продукції; заготівлі деревини; видобутку корисних копалин, інших природних ресурсів тощо.

З огляду на те, що виробничий кооператив може здійснювати не лише виробничу, а й будь-яку іншу підприємницьку діяльність, сьогодні віднесення цього виду кооперативів до виробничих — лише данина традиції, що історично склалася. У законодавстві деяких зарубіжних країн цей вид кооперативу визначається як підприємницький.

3. Виробничий кооператив набуває права юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Визначення юридичної особи міститься у ст. 80 ЦК.

Наявність у виробничого кооперативу статусу юридичної особи — це певний правовий режим, що характеризує передусім виникнення у такого кооперативу як суб'єкта господарювання прав та обов'язків стосовно самостійно здійснюваних ним юридично значущих дій. Визнання виробничого кооперативу юридичною особою означає його право самостійно, від свого імені брати участь у господарському обороті, набувати права та нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у відповідних судових органах.

Коментована стаття встановлює, що виробничий кооператив діє на підставі статуту, затверджуваного власниками майна — засновниками кооперативу.

Статут виробничого кооперативу являє собою локальний нормативний акт, що регулює найважливіші питання організації та діяльності кооперативу.

Крім загальнообов'язкових для всіх суб'єктів господарювання положень, передбачених ч. 4 ст. 57 ГК, у статуті виробничого кооперативу має бути передбачено: умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок встановлення розміру сплати пайових та інших внесків : відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; порядок формування, викорис­тання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; характер і порядок трудової участі членів кооперативу в його діяльності, а також інші положення, передбачені у ч. 2 ст. 8 Закону України та «Про кооперацію», ч. 2 ст. 164 ЦК.

4. Виробничий кооператив виступає в господарському обороті від свого імені. Найменування виробничого кооперативу індивідуалізує його серед інших суб'єктів і міститься у йоге статуті. Обов'язковими складовими найменування виробничого кооперативу є зазначення його організаційно-правової форми — «виробничий кооператив» або «кооперативне підприємство» і назва. Загальні норми стосовно найменування юридичних осіб містяться у ч. 4 ст. 90 ЦК, а положення щодо резервування найменування юридичних осіб передбачені ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

Стаття 96. Принципи діяльності виробничого кооперативу

1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

2.Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

3.Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.

4.Найменування виробничого кооперативу повинно містити слова «виробничий кооператив» або «кооперативне підприємство».

1. Виробничий кооператив є корпоративним підприємством, створеним з метою здійснення спільної господарської комерційної діяльності. Створення виробничого кооперативу і припинення його діяльності відбуваються за добровільною згодою засновників (членів).

Кооператив як добровільне об'єднання громадян засновується за добровільної згоди декількох громадян, які беруть на себе взаємні зобов'язання щодо ведення спільної виробничої або господарської діяльності на умовах, визначених статутом.

Виробничий кооператив являє собою об'єднання праці і капіталу: всі члени виробничого кооперативу зобов'язані брати особисту трудову участь у його діяльності та внести майновий пайовий внесок. Особистий елементу виробничому кооперативі відіграє провідну роль: обов'язково передбачається особиста трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу. Щодо виробничого кооперативу законодавець робить акцент на безпосередню трутову участь, що обумовлює включення членів виробничого кооперативу до складу його трутового колективу. З цією ознакою пов'язана також обов'язкова участь в управлінні справами виробничого кооперативу і повна рівність в управлінні кооперативом, кожний член якого має лише один голос при вирішенні всіх питань його діяльності.

З вищенаведеного випливає і така ознака — розподіл отриманого доходу між членами виробничого кооперативу відбувається виключно з урахуванням їх участі у його виробничій діяльності.

2.Підприємницька діяльність виробничого кооперативу, її основні види та напрями визначаються кожним кооперативом самостійно, але у рамках законодавчих приписів.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати в різних галузях господарську діяльність із: заготівлі, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, виробів виробничо-технічного призначення; виготовлення товарів народного споживання; збирання і переробки вторинної сировини і ділових відходів виробництва; ремонту і обслуговування техніки; виробничого, шляхового і житлового будівництва; роздрібної торгівлі та громадського харчування; побутового обслуговування; організації культурного дозвілля, медичної допомоги; надання правових, транспортно-експедиційних, науково-дослідних, проектних, конструкторських, впроваджувальних, спортивно-оздоровчих та інших послуг; рибництва і виробництва рибної продукції; заготівлі деревини; видобутку корисних копалин, інших природних ресурсів тощо.

З огляду на те, що виробничий кооператив може здійснювати не лише виробничу, а й будь-яку іншу підприємницьку діяльність, сьогодні віднесення цього виду кооперативів до виробничих — лише данина традиції, що історично склалася. У законодавстві деяких зарубіжних країн цей вид кооперативу визначається як підприємницький.

3. Виробничий кооператив набуває права юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Визначення юридичної особи міститься у ст. 80 ЦК.

Наявність у виробничого кооперативу статусу юридичної особи — це певний правовий режим, що характеризує передусім виникнення у такого кооперативу як суб'єкта господарювання прав та обов'язків стосовно самостійно здійснюваних ним юридично значущих дій. Визнання виробничого кооперативу юридичною особою означає його право самостійно, від свого імені брати участь у господарському обороті, набувати права та нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у відповідних судових органах.

Коментована стаття встановлює, що виробничий кооператив діє на підставі статуту, затверджуваного власниками майна — засновниками кооперативу.

Статут виробничого кооперативу являє собою локальний нормативний акт, що регулює найважливіші питання організації та діяльності кооперативу.

Крім загальнообов'язкових для всіх суб'єктів господарювання положень, передбачених ч. 4 ст. 57 ГК, у статуті виробничого кооперативу має бути передбачено: умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок встановлення розміру сплати пайових та інших внесків : відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; порядок формування, викорис­тання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; характер і порядок трудової участі членів кооперативу в його діяльності, а також інші положення, передбачені у ч. 2 ст. 8 Закону України та «Про кооперацію», ч. 2 ст. 164 ЦК.

4. Виробничий кооператив виступає в господарському обороті від свого імені. Найменування виробничого кооперативу індивідуалізує його серед інших суб'єктів і міститься у йоге статуті. Обов'язковими складовими найменування виробничого кооперативу є зазначення його організаційно-правової форми — «виробничий кооператив» або «кооперативне підприємство» і назва. Загальні норми стосовно найменування юридичних осіб містяться у ч. 4 ст. 90 ЦК, а положення щодо резервування найменування юридичних осіб передбачені ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».

Стаття 97. Загальні умови створення виробничого кооперативу