1. Порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються цим Кодексом, Цивільним кодексом України та іншими законами.

Правове становище господарських товариств в Україні визначається цілою системою нормативно-правових актів: ГК, ЦК, законами України (загальним — «Про господарські товариства»); спеціальними, які: 1) визначають особливості правового статусу господарських товариств як професійних учасників ринку цінних паперів, зокрема, фондової біржі (Закон «Про цінні папери та фондовий ринок»), банків (Закон «Про банки і банківську діяльність»), страхових компаній (Закон «Про страхування»), інститутів спільного інвестування (Закон «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»), фінансових установ (Закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), Національного депозитарію (Закон «Про Національну депозитарну систему ту особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 p.), холдингових компаній (Закон «Про холдингові компанії в Україні»), а також 2) забезпечують правове регулювання певних процесів у сфері економіки — приватизацію майна державних підприємств («Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р., «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 р., «Про Державну програму приватизації» від 18 травня 2000 р. тощо), економічну концентрацію («Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2007 p.).

Примітка. У ЦК стаття аналогічного змісту відсутня, оскільки загальне регулювання питань, пов'язаних зі створенням, функціонуванням та припиненням господарських товариств, за задумом розробників проекту ЦК, мало передбачатися саме цим Кодексом та законом. Відсилочні положення до закону містяться у низці положень ЦК: щодо КТ (ч. З ст. 135), щодо ТОВ та ТДВ (статті 141,144—148,151), щодо AT(ч. 5 ст. 153, ч. 2 ст. 154, частини 2 і З ст. 155, ч. З ст. 158, частини 3 і 5 ст. 159,ч. 2 ст. 160, ч. 1 ст. 161, ч. 2 ст. 162). Відсилочні положення ЦК стосуються Закону «Про господарські товариства», до якого, з метою приведення його у відповідність з ЦК, внесено низку змін Законом від 27 квітня 2007 p. № 997-V.

Глава 10 Підприємства колективної власності

Стаття 93. Поняття підприємства колективної власності

1. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

2. Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

1. Підприємство колективної власності є однією з організаційно-правових форм підприємства, кваліфікуючою ознакою якої є визначена форма власності, на якій засноване і діє таке підприємство.

Підприємство колективної власності має всі конститутивні ознаки підприємства, перелічені у статті 62 ГК. Особливості правового статусу таких підприємств обумовлені притаманною їм сукупністю майнових та організаційних ознак: порядком формування майнової бази їх господарювання, порядком володіння, користування та розпорядження належним їм майном, порядком розподілу результатів від його використання, його структурою, порядком звернення стягнення на зазначене майно; порядком створення такого підприємства, структу­рою та компетенцією його органів управління, взаємодією засновників (членів) та інших осіб, відповідальністю засновників (членів).

Виникнення підприємств колективної власності пов'язано з добровільним об'єднанням майна їх засновниками для досягнення тих чи інших соціально-господарських цілей. Підприємства колективної власності виступають суб'єктами права колективної власності на об'єднане майно.

Організаційні відмінності підприємств колективної власності від інших підприємств дістають вияв у внутрішній конструкції управління їх справами.

Вступ у господарський оборот підприємства колективної власності відбувається за волею всіх його членів, яка виражається через відповідні органи, що формуються у процесі створення такого підприємства згідно з його статутом.

У підприємстві колективної власності його члени взаємодіють як учасники колективу, зберігаючи право вільного виходу з такого підприємства із заздалегідь визначеною часткою майна. А якщо таке підприємство створено на базі колективної власності, обсяг повноважень його визначає власник майна.

Підприємство колективної власності відрізняється від інших підприємств за конструкцією його відповідальності перед третіми особами, а також відповідальності засновників і членів) і створеного ними підприємства.

До числа корпоративних належить підприємство колективної власності, утворене двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, яке діє на основі об'єднання майна і трудової діяльності засновників (учасників) та їх спільного управління справами на підставі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, за умови участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків (ч. 5 ст. 63 ГК).

Підприємство колективної власності, створене одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства, відноситься до унітарних підприємств (ч. 4 ст. 63 ГК).

2. Частина 2 коментованої статті містить перелік видів підприємств колективної власності, що дає можливість визначити правовий статус кожного з різновидів таких підприємств.

На відміну від положень ст. 20 Закону України «Про власність», який втратив чинність, коментована норма звужує коло підприємств — суб'єктів права колективної власності. До них, зокрема, відносяться виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприєм­ства громадських та релігійних організацій, а також інші підприємства, передбачені законом. Зокрема, в Україні діють підприємства колективної власності, створені шляхом передачі всього майна державного підприємства у власність його трудового колективу. Особливостями такого підприємства є те, що в його майні визначаються вклади його працівників. До такого вкладу включається сума вкладу робітника у майно державного підприємства, на базі якого створено колективне підприємство, а також вклад робітника у приріст майна цього підприємства після його створення. При цьому розмір вкладу робітника у приріст майна визначається виходячи з його трудової участі у діяльності підприємства. На вклад робітника ко­лективного підприємства нараховуються та сплачуються відсотки (дивіденди), розмір яких визначає трудовий колектив за результатами господарської діяльності підприємства.

Працівнику, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника сплачується вартість вкладу. При ліквідації колективного підприємства вартість вкладу сплачується працівникам (їх спадкоємцям) із майна, що залишилось після розрахунків з кредиторами.

Стаття 94. Господарська діяльність кооперативів

1. Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів ре­гулюється законом.