1. Учасники господарського товариства мають право:

брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих .документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами;

брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів .правління товариства тощо;

вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

2.Учасники товариства мають також інші права, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства.

3. Учасники господарського товариства зобов'язані:

додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління;

вносити вклади (оплачувати акції") у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства;

нести інші обов'язки, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчим * документами товариства.

1. Статус учасника господарського товариства гарантує наявність у нього низки прав п обов'язків майнового і немайнового характеру, що іменуються корпоративними правами (ст. 167 ГК).

До найбільш важливих майнових належать такі права: брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди); отримати від товариства грошовий чимайновий еквівалент вкладу в разі виходу з товариства (акціонери, як правило, грошову компенсацію за вихід із товариства отримують не від нього, а від особи, якій передається право власності на акцію товариства); відчужити частку (її частину) в статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом; брати участь у розподілі майна товариства в разі його ліквідації.

Основними правами немайнового характеру є такі: брати участь в управлінні товариством(веденні справ товариства) в установленому порядку (якщо інше не передбачено ГК та іншими законами); одержувати інформацію про діяльність товариства (зокрема ознайомлюватися з даними, що містяться в річних балансах, звітах про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколах зборів учасників товариства, протоколах виконавчого органу, наглядової/спостережної ради та ревізійної комісії). Право на вихід з товариства, як правило, пов'язане з майновим — на отримання майнової компенсації (грошового чи майнового еквівалента частки учасника в статутному/складеному капіталі/майні товариства). Така виплата здійснюється товариством відповідно до встановленого законом порядку. Лише ATзвільнене від обов'язку викуповувати у акціонера належні йому акції, якщо останній бажає вийти з нього (за винятком випадків, передбачених законом і статутом товариства).

2.Крім зазначених вище, учасники товариства мають також інші права, передбачені ГК,іншими законами та установчими документами товариства. Так, Законом «Про господарськітовариства» передбачені додаткові права (як майнового, так і немайнового характеру) для учасників окремих видів товариств, зокрема, щодо акціонерів:

а) права майнового характеру: на отримання акцій (сертифікатів акцій) після повної їх оплати (ч. 2 ст. 27); переважне право на придбання акцій додаткових емісій (ч. З ст. 38)на реалізацію права власності на акції відповідно до законодавства України (ч. З ст. 28); на отримання від акціонерного товариства відшкодування збитків, пов'язаних зі зміною статутного фонду товариства (ч. 4 ст. 39);

б) права немайнового характеру: право брати участь у загальних зборах товариства (ч. І ст. 41); право передавати свої повноваження щодо участі у таких зборах іншій особі на підставі довіреності (ч. З ст. 41); бути повідомленим про скликання та порядок денний загаданих зборів (ч. 1 ст. 43); вносити в установленому порядку пропозиції щодо порядку денного(ч. 2 ст. 43); на ознайомлення до скликання загальних зборів з документами, пов'язанимиз порядком денним цих зборів (ч. З ст. 43); при голосуванні на загальних зборах мати кількість голосів, пропорційну кількості належних акціонеру простих акцій (ч. 1 ст. 44); бути обраним в органи AT(ч. 1 ст. 46, ст. 48, ч. 1 ст. 49) тощо (включаючи й права кваліфікованоїменшості).

Учасники всіх інших видів товариств (ТОВ, ТДВ, ПТ, КТ) мають право продати або іншим чином відступити свою частку (її частину) в статутному/складеному капіталі з дотриманням вимог закону та установчого документа товариства, а також право на переважне придбання такої частки чи її частини (статті 53, 69, 77 Закону «Про господарські товариства» ч. З ст. 81 ГК).

Спеціальними законами можуть передбачатися і спеціальні права, належні учасникам господарських товариств зі спеціальним видом діяльності. Наприклад, Законом «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» передбачено переважне право акціонера — учасника корпоративного інвестиційного фонду, який не входить до складу засновників, на першочергову оплату належних йому акцій у разі ліквідації цього фонду (частини 2—3 ст. 21).

3. Обов'язки учасників господарського товариства встановлюються на користь товариства, що є своєрідною компенсацією тих вигод, які надає участь у товаристві. До найтиповіших обов'язків належать майнові (вносити вклади чи оплачувати акції у розмірі, формі та порядку, передбачених установчими документами, відповідно до законодавства) та немайнові (додержуватися вимог установчого та внутрішніх документів товариства, виконувати рішення його органів; нерозголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства).

Окрім названих, учасники товариства можуть нести інші обов'язки, зумовлені певним видом товариства (наприклад, на учасників ПТ покладається низка додаткових обов'язків: не конкурувати з товариством; заздалегідь — щонайменше за три місяці — попередити про вихід з товариства; нести додаткову повну відповідальність за зобов'язаннями товариства) або за характером його основної чи виключної діяльності (так, акціонер — член фондової біржі зобов'язаний дотримуватися правил фондової біржі). Обов'язки учасників господарських товариств передбачаються ГК, іншими законами (загальним і спеціальними) та установчими документами товариств.

Примітка. ЦК містить норми про загальні права (ст. 116) та обов'язки (ст. 117) учасників господарських товариств, а в спеціальних положеннях (щодо певних видів господарських товариств) — про права та обов'язки учасників конкретного виду товариства (що більш-менш повно враховано у Законі «Про господарські товариства» після внесення до нього змін від 27 квітня 2007 р. ).

Стаття 89. Управління господарським товариством

1. Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від зиду товариства, а у визначених законом випадках — учасники товариства.

2. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) — голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

3. Посадовими особами господарського товариства не можуть бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією України та законом несумісною з перебуванням на цих посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах заборонено рішенням суду.

4. Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.

5. Господарське товариство, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, зобов'язане на кожний наступний рік складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до статті 75 цього Кодексу.

(Статтю 89 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 2505-IVвід 25.03.2005)

1. Характер управління справами господарського товариства залежить від того, чи належить воно до об'єднань осіб чи воно є об'єднанням капіталів. У перших (персональних — повному та командитному — товариствах) управління справами здійснюють учасники, які несуть обов'язок додаткової повної відповідальності за зобов'язаннями товариства. В об'єднаннях капіталів (в AT, ТОВ і ТДВ) управління здійснюється за допомогою системи органів загальних зборів учасників, виконавчого та контрольних органів) та їх посадових осіб.

2. Посадовими особами органів товариства за загальним правилом визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а в разі створення ради товариства (спостережної/наглядової ради* — голова і члени цієї ради. Спеціальним законом до категорії посадових можуть бути віднесені інші особи.

З метою забезпечення корпоративного характеру управління і запобігання зосередженню управлінських повноважень в руках однієї особи забороняється одній особі поєднувати зазначені посади, а у випадках, визначених законом (зокрема Законом України «Про захист економічної конкуренції», установчим та внутрішніми документами товариства обмежується можливість обіймання однією особою посад у виконавчому органі та спостережній paді кількох товариств.

3. Наявність у посадових осіб господарського товариства великих можливостей, що можуть бути використані в інтересах не товариства та його учасників, а в особистих і груповихінтересах посадових і пов'язаних з ними осіб, зумовлює встановлення щодо них значних обмежень на користь товариства (не використовувати можливості товариства у власних інтересах; діяти сумлінно, керуючись у своїй діяльності інтересами товариства тощо). Ці загальновідомі стандарти корпоративного управління не згадуються ні у ГК, ні у ст. 23 Закону «По: господарські товариства», хоча отримали відображення у прийнятих останніми роками спеціальних законах («Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. тощо) або у нових редакціях раніше прийнятих законів (зокрема. Закону «Про банки і банківську діяльність»), та в підзаконних актах рекомендаційного характеру: Положенні про відповідальність посадових осіб перед товариством та акціонерами відкритого акціонерного товариства (затвердженому розпорядженням ФДМУ від 5 травня 1996 р. № 7-р та Принципах корпоративного управління України, затверджених рішення:: ДКЦПФР від 11 грудня 2003 р. № 571).

Особливу увагу законодавець приділяє регулюванню відносин з елементами конфлікт, приватних і публічних інтересів (особи, які мають повноваження на виконання окремих/певних функцій держави, можуть використати свої можливості на користь приватних осіб всупе­реч інтересам товариства, в якому вони обіймають керівні посади). Тому згідно з положеннями коментованої статті та низки законів (зокрема, «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р.) не можуть бути обрані/призначені посадовими особами товариства особи, службову або іншу діяльність яких Конституцією України та законом визнано несумісною з перебуванням на цих посадах. З метою захисту інтересів господарських товариств, їх учасників, кредиторів, працівників, споживачів встановлюється подібна заборона і щодо осіб, яким перебування на відповідних посадах заборонено рішенням суду.

Більш ґрунтовний (порівняно з ч. З ст. 89 ГК) перелік осіб, яким заборонена участь в органах управління та контролю господарських товариств, міститься у ч. З ст. 26 Закону «Про господарські товариства» (див.: примітку до ст. 89).

4.Крім вищезгаданих обмежень, на посадових осіб покладається обов'язок відповідальності за шкоду, заподіяну ними господарському товариству. Така відповідальність має наставати в межах і порядку, передбачених законом та установчим документом товариства. Чинне законодавство не передбачає уніфікованих підходів до майнової відповідальності зазначених осіб. Якщо посадова особа є найманим працівником, то матеріальна відповідальність за заподіяну товариству шкоду наставатиме відповідно до трудового законодавства, яке передбачає особливий порядок притягнення до відповідальності та правила визначення шкоди (відшкодуванню підлягає лише пряма дійсна шкода, тобто не враховується втрачена вигода). Відсутність у посадової особи статусу найманого працівника (наприклад, членом спостережної/наглядової ради ATможе бути лише його акціонер) дає підстави для застосування до нього положень цивільного законодавства, які передбачають відшкодування за рахунок винної особи збитків у повному складі, включаючи й втрачену вигоду.

Особливості управління (щодо складу та компетенції органів, вимог до посадових осіб/керівників) встановлюються спеціальними законами: «Про банки і банківську діяльність;» (статті 7, 37—46), «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (статті 14—19, які передбачають склад органів управління корпоративним інвестиційним фондом — загальні збори та спостережна (наглядова) рада, а статті 29—33 містять положення щодо компанії з управління активами корпоративного інвестиційного фонду, яка на договірних засадах виконує функції виконавчого органу).

5.Включення до ст. 89 ГК п. 5 згідно із Законом від 25 березня 2005 p. № 2505-IVзумовлено особливістю господарських товариств (як правило, об'єднань капіталів), у статутному фонді (капіталі) яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі. Подібні товариства є залежними від держави, оскільки остання, діючи через своїх представників контролює прийняття рішень загальними зборами товариства завдяки володінню понад 50% голосів. Оптимізуючи правове регулювання та зменшуючи можливості свого представника (у разі його несумлінності) діяти всупереч інтересам держави, встановлюється низка вимог до контрольованих державою господарських товариств, у тому числі й обов'язок на кожний наступний рік складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до ст. 75 ГК, яка містить положення щодо планування діяльності державних комерційних унітарних підприємств.

Примітка. ЦК не містить загальних (для всіх видів товариств) положень щодо управління товариством, а визначає порядок ведення справ у персональних товариствах (ст. 122, ч. 1 ст. 136) та органи товариства, які здійснюють управління в об'єднаннях капіталів (ст. 145, ч. 4 ст. 151, статті 159—161). Питання визначення форми контролю за діяльністю виконавчого органу в об'єднаннях капіталів віднесено на локальний рівень, якщо закон не встановлює іншого (ст. 146). В ATцю функцію виконує наглядова рада (ст. 160 ЦК) — аналог спостережної ради (ради товариства) відповідно до ГК, а у випадках, передбачених законом і статутом товариства, ця функція покладається на ревізійну комісію/ревізора товариства (статті 49, 63 Закону «Про господарські товариства), зовнішній аудит (ст. 162 ЦК), що зазвичай здійснюється незалежним аудитором/аудиторською фірмою на підставі відповідного договору з товариством (у ТОВ, ТДВ і ATаудиторська перевірка річної фінансової звітності товариства може здійснюватися на вимогу будь-кого з учасників товариства, який має компенсувати пов'язані з проведенням такої перевірки витрати, якщо інше не встановлено статутом товариства чи його загальними зборами, — ч. 4 ст. 146, ч. 4 ст. 151, ч. 2 ст. 162 ЦК).

Закон «Про господарські товариства» містить ст. 23 «Органи управління товариством та його посадові особи», перша і друга частини якої в основному збігаються з частинами 1 і 2 коментованої статті, а третя частина ст. 23 зазнала змін після прийняття ГК і містить такі положення: «Посадовими особами органів управління товариства не можуть бути народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та інших органів виконавчої влади, військовослужбовці, депутати місцевих рад, які працюють у цих радах на постійній основі, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, крім випадків, коли державні службовці здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляють інтереси держави в наглядовій раді товариства або ревізійній комісії товариства. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими особами тих товариств, які здійснюють цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть займати у товариствах керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю».

Особливості управління окремими видами товариств у згаданому Законі передбачені статтями 41—49 (AT), 58—63 (ТОВ і ТДВ), 68 (ПТ), 77, 81 (КТ), які віддзеркалюють вищезгадані принципи управління товариством залежно від його виду: в персональних товариствах — його учасниками (повними учасниками), в об'єднаннях капіталів — за допомогою системи органів.

Стаття 90. Облік і звітність господарського товариства