Глава 8 Державні та комунальні унітарні підприємства

Стаття 73. Поняття державного унітарного підприємства

1.Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державне влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, -правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

2.Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

3.Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

4.Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «державне підприємство».

5.Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить.

6.Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство є підзвітним цьому органові.

7.Законом можуть бути визначені особливості статусу керівника державного унітарного підприємства, в тому числі встановлено підвищену відповідальність керівника за результати роботи підприємства.

8. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

1. Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності. Основоположною ознакою виду підприємства як суб'єкта господарювання є форма власності, на якій його засновано. Принцип унітарності підприємства, заснованого на державній власності, означає неподільність на частки майна, що перебуває у нього на балансі. Державне унітарне підприємство створюється шляхом видання уповноваженим органом розпорядчого акта.

Такими уповноваженими органами є КМУ (наприклад, розпорядження КМУ від «Про створення державного підприємства і спеціалізованого полігону для поводження з токсичними промисловими відходами» 13 листопада 1999 р.) або міністерства та відомства України (наприклад, наказ Міністерства аграрної політики України «Про створення державного підприємства «Розрахунково-кліринговий центр» від 25 січня 2002 p.). Одночасно з прийняттям рішення про створення державного унітарного підприємства вирішується питання про затвердження його статуту і наділення його відокремленою частиною державної власності.

2.Органи, уповноважені державою створювати державні унітарні підприємства, визначені у статтях 4—8 Закону України «Про управління об'єктами державної власності». Як уже зазначалося, до них належать міністерства, відомства, державні комітети та інші органи державної виконавчої влади.

Будучи представником власника, центральний орган державної виконавчої влади: 1) приймає рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, заснованих на державній власності; 2) затверджує їх статути; 3) розробляє стратегію їх розвитку.

Органи виконавчої влади здійснюють стосовно державних унітарних підприємств і контрольні функції, зокрема регулярно приймають звіти про результати діяльності останніх.

3.Державне майно в унітарного державного підприємства може перебувати на праві господарського відання або праві оперативного управління. Право господарського відання ширше за право оперативного управління (див. коментар до статей 136 і 137).

4.Унітарним може бути не тільки державне, а й комунальне підприємство (ст. 78 ГК). У зв'язку з цим для визначення форми власності унітарного підприємства його найменування має містити вказівку на те, що воно є державним.

5.Частина 5 коментованої статті відтворює положення, закріплене у ч. 2 ст. 219 ГК, і підкреслює господарську відокремленість державного унітарного підприємства.

6. Керівництво господарською діяльністю державного унітарного підприємства покладається на його керівника, який призначається на посаду і звільняється з неї органом державної виконавчої влади, до сфери якого входить управління підприємством.

Призначення керівника підприємства здійснюється у розпорядчому порядку. Підставами для видання наказу (розпорядження) є результати конкурсу, іншого професійного відбору кандидатури керівника і укладення з ним контракту (ст. 21 КЗпП).

Керівник підприємства несе відповідальність перед органом, що призначив його на посаду і який може притягнути його до дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення із займаної посади. Контрактом можуть бути встановлені додаткові підстави для його розірвання до завершення строку його дії, що є підставою для звільнення керівника, а також додаткові умови щодо оплати праці, умов праці та побуту.

7. Коментована норма передбачає подальший розвиток законодавства, що регулює правовий стан керівника державного унітарного підприємства. Підвищена відповідальність керівника підприємства встановлюється за невиконання чи неналежне виконання значущих для держави завдань, невиконання плану, погіршення стану підприємства, порушення законодавства щодо виплати заробітної плати працівникам.

8. Залежно від сфери діяльності, режиму використовуваного у господарській діяльності майна, видів продукції, що виготовляється, важливості для держави та інших критеріїв унітарні підприємства можуть бути казенними або комерційними (див. коментар до статей 74, 76).

Стаття 74. Державне комерційне підприємство

1. Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

(Частина перша статті 74 із змінами, внесеними згідно із Законом Ns 2664-IVsc76.06.2005;

2.Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

3.Статутний фонд державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації цього підприємства як суб'єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду державногокомерційного підприємства встановлюється законом.

4.У разі якщо вартість активів державного комерційного підприємства за результатами його діяльності виявиться меншою, ніж розмір статутного фонду, передбачений статутом підприємства, орган, до сфери управління якого входить дане підприємство, зобов'язаний провести в установленому законодавством порядку зменшення його статутного фонду, але не нижче встановленого мінімального розміру статутного фонду.

5.Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

6. Збитки, завдані державному комерційному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які було визначено судом неконституційними або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

7.Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство). Особливості діяльності корпоратизованих підприємств визначаються цим Кодексом та іншими законами.

1. Державне комерційне підприємство як суб'єкт господарювання має більшу свободу у здійсненні господарської діяльності, ніж казенне підприємство. Від діяльності державнихкомерційних підприємств держава отримує не лише позитивний соціальний ефект, а й прибуток. Останній дістає вияв не тільки у формі сплати податків та інших обов'язкових платежів нарівні з іншими суб'єктами господарювання, а й у відрахуваннях певних коштів державі як власнику.

Державні комерційні підприємства діють у конкурентному середовищі, провадять діяльність на внутрішньому ринку України та за її межами.

Кожне державне комерційне підприємство має статут, в якому зазначені основні напрями його діяльності, майнові засади, повноваження органів управління.

2.Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується й поряджається державним майном у межах повноважень, закріплених у статуті.

Створюючи державне комерційне підприємство, держава певною мірою «ризикує» частиною свого майна, яке може бути вилучено у такого підприємства в рахунок погашення боргів або при здійсненні процедури банкрутства.

3.Кожне державне комерційне підприємство має статутний фонд, розмір якого зазначається у статуті. Цей фонд може формуватися за рахунок грошових коштів, а також шляхом передачі до нього матеріальних ресурсів і нематеріальних активів.

Розмір статутного фонду обов'язково вказується у розпорядчому акті, яким затверджується статут підприємства. Цей розмір не може бути меншим за встановлений законодавством мінімум.

4.Зменшення розміру статутного фонду відповідно до фактичної наявності у державного комерційного підприємства активів спрямоване на захист інтересів суб'єктів господарювання, що знаходяться з державним підприємством у договірних відносинах або планують у них вступити.

5. Підприємство самостійно здійснює підприємницьку діяльність відповідно до принципів, викладених у ст. 44 ГК, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності. Держава та її органи такої відповідальності за обов'язками підприємства не несуть

6. Підприємство зобов'язане виконувати рішення, прийняті державними органами, органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції (наприклад, під час стихійного лиха — для усунення його наслідків тощо). Однак трапляються випадки, коли прийняті органами влади рішення не відповідають законодавству. У зв'язку з цим суб'єкти господарювання мають право звернутися до судових органів, які в межах своєї компетенції можуть визнати рішення недійсними або неконституційними. Збитки, заподіяні подібними рішеннями, підлягають відшкодуванню добровільно або за рішенням суду.

7. Частина 7 передбачає можливість перетворення державного комерційного підприємства на державне акціонерне товариство (докладніше див. коментар до гл. 9).

Стаття 75. Особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств

1. Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

(Частину першу статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2664-IVвід 16.06.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом № 424-Vвід 01.12.2006)

(Частина перша статті 75 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3205-IVвід 15.12.2005)

2.Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому:

підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, — Кабінетом Міністрів України;

інших підприємств — органами, до сфери управління яких вони входять.

3. Органи, до сфери управління яких входять державні комерційні підприємства, надають центральному органу виконавчої влади з питань економіки до 1 серпня року, що передує планованому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерційних підприємств, які входять до сфери їх управління.

4.Форма та методичні рекомендації по розробці фінансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань економіки.

5.Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

(Частину п'яту статті 75 доповнено абзацом згідно із Законом № 549-Vвід 09.01.2007)

(Частина п'ята статті 75 із змінами, внесеними згідно із Законом № 549-Vвід 09.01.2007)

6.Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, використовуються відповідно до затверджено­го фінансового плану.

7.Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.

8. Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю:

амортизаційний фонд;

фонд розвитку виробництва;

фонд споживання (оплати праці);

резервний фонд;

інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

9. Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

10.В фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.

11. Органи, до сфери управління яких відносяться державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перерахування прибутку державних комерційних підприємств для їх врахування при формуванні державного бюджету.

12.У разі зміни керівника державного комерційного підприємства обов'язковим є проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, пе­редбаченому законом.

13.Інші особливості господарської та соціальної діяльності державних комерційних підприємств визначаються законом.

(Стаття 75 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2505-IVвід 25.03.2005; в редакції Закону № 2668-IVвід 16.06.2005)

1.Свою господарську діяльність державне комерційне підприємство (далі — підприємство) здійснює відповідно до завдань, визначених при його створенні і закріплених у статуті, а також виробничої програми, затвердженої органом, уповноваженим на управління підприємством від імені держави. Державні замовлення обов'язково враховуються при розробці і затвердженні програм підприємства. Підприємство зобов'язане також врахувати державні завдання, що надходять на підприємство, крім державних замовлень. Виконання останніх є обов'язковим для підприємства, що прямо встановлено Законом України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» від 22 грудня 1995 р.

Зазначений Закон передбачає, що підприємство зобов'язується складати і виконувати річні фінансові плани, а також за поквартальною розбивкою — фінансовий план на кожний на­ступний рік.

При здійсненні робіт з виконання державного замовлення, тобто у процесі використання фінансових коштів держави, підприємство зобов'язане здійснювати закупівлі сировини, обладнання і послуг відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», що передбачає конкурсний порядок проведення закупівель. При державних закупівлях пріоритетними є послуги і товари вітчизняного походження.

2.Підприємство, що діє в інтересах держави, має враховувати у своїй діяльності елементи планового ведення господарства, зокрема строки затвердження і початку виконання Державного бюджету України. У зв'язку з цим ч. 2 коментованої статті встановлює термін затвердження фінансового плану. Без цього діяльність підприємства може бути паралізована або значно ускладнена, оскільки з бюджету не зможуть бути виділені для нього відповідні фінансові ресурси.

3.Частина 3 встановлює вимоги до проходження планових документів.

4. Форму і методичні рекомендації з розробки фінансового плану затверджено наказом Міністерства економіки України «Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніх підприємств» від 21 червня 2005 р.

5.Обмеження, перелічені у ч. 5, зумовлені тим, що підприємство не є власником майна, що перебуває у його володінні. Держава визначає «рамки» можливостей підприємства стосовно державного майна.

Відчуження майна відбувається на конкурентних засадах.

6. Частина 6 передбачає захист інтересів підприємства, збереження його економічного потенціалу, що дозволяє у разі продажу майна, закріпленого за підприємством, використовувати отримані кошти на зміцнення його матеріальної бази.

7. Збереженості державного майна сприяє ускладнена процедура списання не повністю амортизованих або таких, що підлягають прискореній амортизації, основних фондів.

8.Частина 8 регулює діяльність підприємства з утворення за рахунок прибутку (доходу) спеціальних (цільових) фондів.

9.Розподіл прибутку (доходів) підприємства регламентується Декретом КМУ «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій» від 10 травня 1993 р.

10. Державне комерційне підприємство, на відміну від казенного, серед своїх цілей має отримання прибутку, у зв'язку з чим коментована норма частини десятої формалізує розподіл грошових коштів державі як власнику і як суб'єкту, що стягує податки, збори та інші обов'язкові платежі.

11. КМУ як вищий орган у системі державної виконавчої влади, орган, який координує діяльність інших центральних органів виконавчої влади, повинен мати інформацію щодо прогнозів господарської діяльності державного сектору економіки з тим, щоб вчасно вжити заходів для впорядкування діяльності підприємств з метою виконання покладених на Уряд завдань.

12.Державний контроль за діяльністю підприємства реалізується у формі періодично здійснюваної ревізії. Дана форма контролю особливо актуальна при зміні керівництва підприємства. Проведення ревізії дозволяє точніше визначити стан підприємства на момент передачі і в подальшому оцінити результати діяльності як попереднього, так і наступного керівника.

13. ГК є законодавчим актом, що регулює всі сторони діяльності підприємства, тому правова регламентація розглядуваних та інших відносин здійснюється в рамках чинних нормативних актів України. Ускладнення господарської діяльності підприємств обумовлює необ­хідність активізації правотворчої роботи Верховної Ради України у контексті законодавчого обліку відповідних особливостей господарювання підприємств.

Стаття 76. Казенне підприємство