1. Облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

2. Відомості, не передбачені законом, підприємство надає органам державної влади, органам місцевого самоврядування, іншим підприємствам, установам, організаціям на договірній основі або в порядку, передбаченому установчими документами підприємства.

1. Основним спеціальним нормативним актом, що визначає правові засади організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p., а також національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО), які визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку для підприємств, що діють за загальною системою оподаткування. Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття відповідних рішень. Відповідно до норм міжнародних та національних стандартів бухгалтерський облік поділяється на управлінський облік, дані якого є комерційною таємницею підприємства, та фінансовий облік, правила якого й формують фінансову звітність. Фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів і містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства.

Фінансова звітність має надавати користувачам можливість порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств. Постановою КМУ від 28 лютого 2000 р. № 419 затверджено Порядок подання фінансової звітності, дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Фінансова звітність складається з балансу (П(С)БО 2), звіту про фінансові результати П(С)БО 3), звіту про рух грошових коштів (П(С)БО 4), звіту про власний капітал (П(С)БО 5), а також з приміток до звітів (П(С)БО 1).

Група підприємств, яка складається з материнського (холдингового) підприємства та дочірніх підприємств, зобов'язана надавати консолідовану фінансову звітність згідно з П(С)БО 20. Консолідовану фінансову звітність складає материнське підприємство шляхом впорядкованого додавання показників фінансової звітності дочірніх підприємств до аналогічних показників фінансової звітності материнського підприємства.

Для підприємств, на які поширюється дія Закону України «Про державну підтримку мало-то підприємництва» від 19 жовтня 2000 р. та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня ".998 р. законодавством надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, а фінансова звітність складається відповідно до вимог П(С)БО 25 «Фінансова звітність суб'єктів малого підприємництва».

Для банківських установ порядок складання фінансової звітності та її форми встановлює НБУ.

2. Фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам — на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством — іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

Терміни подання підприємствами фінансової звітності встановлює міністерство або інший орган виконавчої влади, до сфери управління якого належать підприємства, або органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств комунальної власності.

Об'єднання підприємств, утворені на добровільних засадах, подають власну та зведену фінансову звітність, якщо це передбачено установчими документами.

Об'єднання підприємств, утворені за рішенням КМУ або центрального органу виконавчої с лади, який здійснює управління майном підприємств, подають, крім власної, зведену фінансову звітність відповідно Мінфіну та Мінекономіки або відповідному центральному органу виконавчої влади.

При здійсненні аудиторської перевірки за ініціативою підприємства інформація щодо бухгалтерських даних та показників фінансової звітності надається на договірних засадах.

Стаття 72. Законодавство про підприємства

1. Підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог статей 62—71 цього Кодексу, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачене цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

2.Якщо чинним міжнародним договором України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено правила інші, ніж ті, які передбачені законодавством про підприємства, то застосовуються правила міжнародного договору.

1. Відповідно до коментованої статті підприємства України здійснюють свою діяльність згідно з вимогами статей 62—71 ГК, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено ГК та іншими законами, прийнятими відповідно до нього Кодексу. Діяльність підприємств в Україні регулюються також законами України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р., «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України від 16 липня 1999 р., «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 р., «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 p.. «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 р. тощо.

2.Згідно з Конституцією України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України Міжнародні договори можуть укладатися тільки на підставі Конституції України.

Частина 2 коментованої статті встановлює, що в разі невідповідності правил міжнародній договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, чинному законодавству України, застосовуються правила таких міжнародних договорів, тобто норми міжнародних договорів є вищими за статусом, ніж норми чинного законодавства України, її:: сприяє, зокрема, динамічного розвитку зовнішньоекономічної діяльності держави, у тому числі її підприємств.