1. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

2.Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

3. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

4.Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади ~а органам місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України.

1. Згідно із ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Свобода підприємництва передбачає можливість особи вирішувати чи займатися підприємницькою діяльністю та вільно її обирати, забезпечення кожному підприємцю можливості без дискримінації визначати вид діяльності, способи її здійснення, часові та територіальні межі втілення власних здібностей. За своєю природою право на підприємницьку діяльність є невідчуджуваним і, по суті, передбачає забезпечення кожному рівних можливостей для його реалізації.

У той же час «свободу» не слід ототожнювати із «вседозволеністю». Гарантуючи свободу підприємництва, держава шляхом правового регулювання визначає межі допустимої свободи, тобто окреслює своєрідний «коридор варіативної поведінки» для підприємця. По-перше, з метою створення оптимального середовища для всіх учасників ринку держава, в рамках здійснюваної державної економічної політики, за допомогою певних важелів, перелічених у ст. 10 ГК, формує єдині, рівні для всіх умови здійснення господарської діяльності (в тому числі і підприємницької), які сприяють досягненню необхідного балансу приватних та публічних інтересів та зміцненню правового господарського порядку в цій сфері. По-друге, на законодавчому рівні встановлено перелік видів діяльності, в яких підприємництво заборонено. Як правило, заборона стосується тих видів діяльності, в яких передбачається високий рівень централізації функцій, тобто заборона використовується як гарантія реалізації

державою своїх зобов'язань стосовно забезпечення екологічної, економічної безпеки, виконання міжнародних зобов'язань. Єдиного закону, що окреслював би коло видів діяльності, де підприємництво заборонено, на сьогодні немає.

Існують два типи заборон:

— за суб'єктним критерієм (див. коментар до ч. 4 статті, що коментується);

— за об'єктним критерієм — залежно від виду господарської діяльності.

2. Кодекс є стрижневим нормативно-правовим актом, який встановив загальні положення щодо порядку здійснення підприємницької діяльності в цілому та заклав основи правового регулювання окремих її видів. Спеціальними законодавчими актами може бути передбачено більш деталізоване регулювання окремих видів підприємницької діяльності. Застосування цих актів з метою регулювання останніх обумовлено ступенем диференціації видів підприємництва, необхідністю врахування специфіки діяльності на різних сегментах ринку, різним рівнем впливу результатів цієї діяльності на загальну динаміку розвитку економіки України. Так, законодавство у сфері енергетики передбачає більш жорсткі вимоги до суб'єктів енергетичного ринку, порядку здійснення ними діяльності, ніж, наприклад, у галузі торгівлі.

Необхідними умовами застосування законодавчих актів, що регламентують особливості здійснення підприємницької діяльності, є:

— несуперечність їх змісту базовим положенням ГК;

— наявність відповідного обсягу повноважень (належної компетенції) у органів, які приймають ці законодавчі акти.

3. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає вичерпний перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню. Ліцензування є одним із способів державного регулювання підприємницької діяльності, якому відведена роль своєрідного фільтра, що забезпечує присутність на визначених законом сегментах ринку лише тих учасників, чиї професійні, технологічні, організаційні та інші характеристики відповідають встановленим вимогам. Шляхом ліцензування забезпечується необхідний рівень безпеки та стабільності ринку.

Держава обмежує діяльність: пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (Закон України «Про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 22 грудня 2006 p.); з акумулювання фінансових коштів в недержавних пенсійних фондах (Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р.); у галузі ядерної енергетики; з диспетчеризації повітряного, залізничного, морського транспорту; з реалізації зброї та боєприпасів до неї; з видобування бурштину; з охорони окремих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається в порядку, встановленому КМУ; з проведення криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз; з випробування, виробництва та експлуатації ракет-носіїв, у тому числі їх космічного запуску з будь-якою метою.

4.Стаття 42 Конституції України до кола осіб, право на підприємницьку діяльність яких обмежується законом, відносить депутатів, посадових осіб державної влади та органів місцевого самоврядування. Закони, що регламентують особливості певних видів діяльності, насамперед у сфері державного управління та контролю, та визначають правовий статус посадових осіб цих органів, розширюють перелік зазначених осіб, наведений у Конституції України. Так, забороняється займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств. Зміст цих обмежень досліджено у рішенні Конституційного Суду України від 17 березня 2004 р. у справі № 1-13/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та представників правоохоронних органів).

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати у підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відпо­відальністю.

Стаття 44. Принципи підприємницької діяльності