1.Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

2. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої цієї статті.

3. Недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну відповідальність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на конкуренцію на території України, незалежно від того, де вчинено такі дії.

1. В основу поняття «недобросовісна конкуренція» покладено положення ст. 10 bisПаризької конвенції по охороні промислової власності.

Слід зауважити, що застосоване в тлумаченні поняття недобросовісної конкуренції посилання на чесні звичаї дає можливість державі виконувати зобов'язання по міжнародних угодах, а також забезпечити захист українських підприємців у стосунках між собою та з іноземними підприємцями, для яких поняття «чесні звичаї» і «чесні правила поведінки» є традиційними правовими категоріями.

Разом з тим, ці поняття мають оціночний характер, відбивають соціальні, економічні та морально-етичні принципи суспільства і можуть мати суттєві відмінності в різних країнах, а іноді — і в межах однієї країни. До того ж для них характерна тенденція до постійної трансформації.

У ч. 1 коментованої статті встановлена, так би мовити, генеральна заборона недобросовісноїконкуренції, до якої в інших статтях Кодексу додається перелік окремих видів забороненоїдіяльності.

Відносини у зв'язку з недобросовісною конкуренцією можуть виникати між підприємцями, які діють на різних ринках товарів та послуг.

2. Для визнання дій суб'єктів господарювання недобросовісною конкуренцією необхідно, щоб вони мали такі ознаки:

спрямованість на придбання переваг у підприємницькій діяльності, тобто суб'єкт господарювання повинен мати об'єктивну можливість отримати переваги у господарській діяльності;

порушення положень чинного законодавства або вимог добропорядності і розумності. При цьому, якщо має місце порушення норми законодавства, воно не розглядається з точки зору порушення добрих і чесних звичаїв, оскільки останнє передбачено у порушеній законодавчій нормі;

заподіяння або можливість заподіяння іншому суб'єкту господарювання збитків або шкоди його діловій репутації. Настання негативних наслідків має бути безпосереднім, а не опосередкованим або побічним результатом відносин, що призвели до правопорушення.

Встановлений у чинному законодавстві перелік окремих видів забороненої діяльності не є вичерпним. У разі вчинення недобросовісних конкурентних дій, не визначених у статтях 33—35 Кодексу, їх заборона має ґрунтуватися на загальній забороні.

3. Відповідальність за здійснення недобросовісних дій у конкуренції передбачена коментованим Кодексом та іншими законами України і поширюється на суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності — юридичних осіб, що зареєстровані як такі в Україні і мають постійне місцезнаходження на її території (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредит­но-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації тощо), в тому числі на юридичних осіб, майно та/або капітал яких перебуває повністю у власності іноземних суб'єктівгосподарської діяльності.

З тексту даної статті випливає, що її дія поширюється також на органи державної влади, jвипадках здійснення ними підприємницької діяльності за своїм функціональним призначенням, якщо вона справляє негативний вплив на конкуренцію.

Вимоги щодо дотримання законодавства про захист від недобросовісної конкурент, не поширюються на нерезидентів та їх постійні представництва як суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

До них слід застосовувати положення статей 37, 251—257 ГК.

Стаття 33. Неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання

1. Неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господарювання визнаються: неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама.

2. Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, інших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання.

3. Використання у комерційному найменуванні власного імені громадянина є праве-мірним, якщо до власного імені додається будь-який відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання.

4.Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

5. Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльність іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціональним застосуванням.

6. Дія частини п'ятої цієї статті не поширюється на вироби, що мають охорону як об'єкти права інтелектуальної власності.

7.Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами (роботами, послугами) чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі у випадках, передбачених законом.

1. Чинне законодавство про захист від недобросовісної конкуренції не дає легального визначення поняття «ділова репутація». Воно визначено в інших нормативно-правових актах, наприклад Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Загалом, діловою репутацією суб'єкта господарювання вважається надбана протягом тривалого часу суспільна оцінка діяльності господарюючого суб'єкта. Ділова репутація м же бути як позитивною, так і негативною. Позитивна ділова репутація пов'язується, як правило, з господарською діяльністю і є думкою про суб'єкта господарювання, яка ґрунтується на позитивній оцінці його якостей. Такими якостями можуть бути: наявність стабільних покупців; вигідне географічне положення; висока якість результатів господарської діяльності, технічні ноу-хау, рівень кваліфікації, ділові зв'язки тощо. Ці фактори забезпечують більш високий рівень прибутків. Негативна ділова репутація свідчить про зворотне. Ділова репутація не існує окремо від суб'єкта господарювання.

У разі вчинення дій, що є недобросовісною конкуренцією, позитивна ділова репутація можеперетворитися на негативну.

2. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. неправомірним використанням чужих позначень, рекламних матеріалів та упаковки є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання.

Такі порушення перешкоджають реалізації інтересів суб'єктів господарювання, стосовно яких вони відбуваються, і призводять до введення контрагента за договором або масового споживача в оману. Наприклад, неправомірне використання назв місця походження товару можеввести з оману споживача, який сподівається отримати товар, що відповідає сукупності якостей,характерних для певної місцевості. Використанням назви місця походження товару вважається його позначення на товарі, в рекламі, на рахунках, бланках, пакунках та іншій документації, пов'язаній з введенням товарів у господарський обіг.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 15 грудня 1993 р. (п. З СТ.15) поширює на товарні знаки правовий режим власності. Додатковим актом є затверджені наказом Держпатенту Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів та послуг від 28 липня 1995 р. До міжнародних договорів та угод щодо забезпечення захисту товарних знаків належать Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1883 р. і Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р.

Правове регулювання використання фірмових найменувань здійснюється в Україні у відповідності до Паризької конвенції з охорони промислової власності та Положення про фірму, затвердженого постановою ЦБК та РНК СРСР від 22 червня 1927 р.

Власник фірмового найменування, у разі виникнення можливості змішування діяльності, може вимагати припинення використання тотожного або схожого фірмового найменування іншими особами, а також відшкодування збитків, завданих таким використанням.

Використання схожих або тотожних фірмових найменувань підприємцями, розташованими у різних регіонах, є правомірним, якщо це не призводить до змішування діяльності підприємців і споживачі не введені в оману. Розгляд справ щодо неправомірного використання фірмового найменування у більшості випадків потребує експертних висновків спеціалістів з питань промислової власності, особливо щодо доказів схожості позначень.

3.Комерційне найменування або його частина може містити власне ім'я громадянина. З метою виключення ймовірності змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання до такого комерційного найменування суб'єкт господарювання повинен додати будь-який відмітний елемент.

4. Передбачене ч. 4 даної статті порушення полягає в тому, що чужий товар видається за свій шляхомзняття (різними способами) позначень виробника. Неправомірне використання товару виробника тягне такі негативні наслідки: заподіяння моральної шкоди виробнику товару при свавільному внесенні змін до позначень на товарі або знятті цих позначень; завдання товару матеріальної шкоди у вигляді неотриманого очікуваного прибутку від реалізації товару з причини обмеження та перекручення інформації про виробника товару. У перспективі це може призвести до втрати позицій на ринку, зниження ділової активності і як наслідок — до збитків.

Якщо товар іншого виробника входить складовою до кінцевого продукту (товару) підприємця із збереженням свого функціонального призначення (комплектуючі вузли, деталі тощо) або використовується як основа (напівфабрикат) чи сировина для виготовлення товару, то неправомірність зняття позначень виробника товару треба розглядати з позицій впливу цих дій на конкурентні відносини на певних товарних ринках.

5. Копіювання зовнішнього вигляду виробу означає відтворення його зовнішніх характеристик з метою досягнення повної схожості з іншим виробом.

Незалежно від якості підробленого товару копіювання зовнішнього вигляду виробу безперечно завдає шкоди виробнику оригінального товару, тому що підриває його позиції на ринку, призводить до змішування його діяльності з діяльністю недобросовісного конкурента.

Товари низької якості не тільки завдають шкоди репутації та зменшують прибутки добре -совісного виробника. Споживачі, які вживають товари неналежної якості, помилково вважаючи їх якісною продукцією відомої фірми, завдають шкоди своєму здоров'ю.

Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частини, якщо таке копіювання обумовлено виключно їх функціональним застосуванням.

Дія коментованої частини не поширюється на вироби, що мають правову охорону відповідно до Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р

6. Результати інтелектуальної діяльності та дорівняних до неї засобів індивідуалізації належать до виключних прав (інтелектуальної власності). Зміст виключних прав суттєво відрізняється від права на захист від недобросовісної конкуренції.

До об'єктів інтелектуальної власності, як це передбачено законодавством України, належать об'єкти промислової власності (знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, зазначень:-, географічного походження товарів і послуг, винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо, об'єкти авторського права і суміжних прав (твори науки, літератури, мистецтва). . 7. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» порівняльна реклама — це реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Порівняльна реклама може бути правомірною та неправомірною.

Правомірною визнається порівняльна реклама, яка ґрунтується на відомостях, підтверджених фактичними даними, якщо вони є об'єктивними, достовірними, корисними для споживачів. Обов'язок підтвердження наведених у рекламі відомостей покладається на замовник; реклами. Виправданим вважається порівняння, пов'язане з досягненням науково-технічного прогресу, порівняння за вимогою споживачів, громадських спілок та організацій. Перелік таких винятків не є вичерпним, і його може бути поповнено за необхідності.

Неправомірною є порівняльна реклама, якщо наведені в ній відомості про товари, роботи послуги не підтверджені фактичними даними, є недостовірними, необ'єктивними та некорисними для інформування споживачів. Зазначене порушення здійснюється як шляхом відкритого посилання на діяльність іншого підприємця, так і шляхом використання характеристик добре відомих товарів іншого підприємця у власних інтересах.

Для визнання порівняльної реклами неправомірною достатньо однієї з наведених ознак. Порушення законодавства у вигляді неправомірної порівняльної реклами не потребує доказування факту зниження попиту на товар внаслідок такої реклами.

Стаття 34. Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкурент

1. Перешкодами у процесі конкуренції вважаються: дискредитація суб'єкта господарювання, нав'язування споживачам примусового асортименту товарів (робіт, послуг схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання або дискримінації покупця (замовника або до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника постачальника або покупця (замовника).

2. Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкт: господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта гос­подарювання.

3. Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусові-асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту.

4. Схилянням до бойкоту суб'єкта господарювання вважається спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних відносин із цим суб'єктом господарювання.

5. Схилянням постачальника до дискримінації покупця є спонукання, безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця певних переваг без достатніх на це підстав.

6. Схилянням суб'єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом іншого суб'єкта господарювання є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання суб'єкта господарювання — учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб'єкту господарювання — учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

7. Підкуп працівника постачальника — це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).

8. До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов’язана з ним.

9.Підкуп працівника покупця (замовника) — це надання або пропонування йому конкурентомпостачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівники покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або зв'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником.

10. До працівника покупця (замовника) прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця (замовника) про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним.

1. У ч. 1 даної статті наведено перелік протиправних дій, які можна віднести до створення перешкод суб'єктам господарювання, що є різновидом правопорушення. У наступних частинах проаналізовано ознаки окремих видів перешкоджання. Аналізуючи наведений перелік, можна дійти висновку, що створенням перешкод суб'єктам господарювання слід вважати дії, спрямовані на перешкоджання, створення штучних перепон господарській діяльності конкурента.

2. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» одним з можливих видів перешкоджання господарській діяльності є дискредитація суб'єкта господарювання, тобто поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання. Дискредитація полягає у діях, що знецінюють репутацію конкурента, його фірми або виробів. Об'єктом дискредитації може бути особа конкурента — фізичної або юридичної особи. Визначальним для кваліфікації дій

Як дискредитаційних тотожні за сферою діяльності, географічним розташуванням та переліком продукції чи послуг діяльність правопорушника і фізичної або юридичної особи, відносно якої скоєно правопорушення.

До дискредитаційних можуть належати відомості, що стосуються фінансових проблем підприємства, викликають сумніви щодо ефективності діяльності підприємства, якості продукції, що виготовляється, послуг, що надаються.

1. Суб'єктами правопорушення є суб'єкти господарювання, споживачі та контрагенти, які беруть участь у купівлі-продажу товарів, виконанні робіт, наданні послуг. Суб'єкти господарювання, які здійснюють вказані дії, не обов'язково займають монопольне становище на певному ринку. Правопорушення полягає у створенні перепон для конкурентів у реалізації їх товарів. В умовах ринку споживачі повинні мати альтернативні можливості придбання товарів, відсутність таких умов негативно впливає на стан ринку.

4.У коментованій статті бойкот розглядається як прояв недобросовісної конкуренції в разі коли він застосовується суб'єктами, які мають монопольне становище на певному ринку, або ознаки ринкової влади. Завдяки суттєвому впливу на ринку відповідного товару окремі суб'єкти або групи суб'єктів, застосовуючи бойкот, можуть досягнути певних переваг у конкуренції і посилити свої позиції на ринку. За наявності розвинутої конкуренції на ринку у суб'єкта господарювання існує можливість уникнути тиску шляхом вступу у ділові стосунки з іншими учасниками ринку.

Під схилянням до дискримінації, виходячи із змісту статті, слід розуміти будь-які навмисні дії одного суб'єкта господарювання стосовно іншого, спрямовані на виникнення бажання у суб'єкта господарювання бойкотувати господарюючий суб'єкт. До таких дій можуть належати певні умови, пропозиції, поради тощо.

5.Необхідно підкреслити, що дискримінація покупця (замовника) з боку постачальника можлива тільки за умови, що постачальник є монополістом на певному товарному ринку, або має ознаки ринкової влади.

6. Метою дій, передбачених ч. 6 цієї статті, є послаблення конкуренції на ринку або підвищення конкурентоспроможності підприємця, стосовно якого здійснюється спроба розірвання конкурентних відносин. Результатом схилення господарюючого суб'єкта до розірвання договору з конкурентом є отримання незаконних конкурентних переваг та незаконного прибутку, а також завдання шкоди діяльності конкурента та усунення його з ринку. Фактом вчи­нення порушення вважається створення передумов для розірвання договору з конкурентом.

7. Підкуп працівника постачальника передбачає надання грошових коштів або матеріальних благ і послуг або обіцянку такого надання у майбутньому, а також пропозицію щодо такого надання.

Предметом підкупу можуть бути грошові кошти, цінні папери, майно, матеріальні вигоди, послуги за здійснення певних дій (бездіяльності) в інтересах конкурента покупця (замовника).

Підкуп може бути здійснено як безпосередньо конкурентом покупця (замовника), так : його представниками чи посередниками.

Основною метою підкупу працівника постачальника є придбання необгрунтованих переваг, наслідком яких може стати недобросовісна конкуренція. Справи про недобросовісну конкуренцію у вигляді підкупу працівника постачальника розглядаються за заявами підприємців після того, як державним органом, наділеним відповідною компетенцією, підтверджено факт підкупу.

8.До працівника постачальника дорівнюються особи, які постійно або тимчасово виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки в організації-постачальнику. До працівник постачальника дорівнюються також особи, пов'язані з постачальником внаслідок комерційних, суспільних, родинних або будь-яких інших обставин.

9.Метою підкупу працівника покупця (замовника) є набуття незаконних переваг у конкурентних відносинах перед постачальником, які можуть призвести до недобросовісної конкуренції.

10. До працівника покупця (замовника), виходячи із змісту коментованої статті, дорівнюються особи, які постійно або тимчасово виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки в організації-покупці (замовнику), а також особи, пов'язані з покупцем (замовником) внаслідок комерційних, суспільних, родинних або будь-яких інших обставин.

Стаття 35. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції

1. Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання певних переваг стосовно іншого суб'єкта господарювання шляхом порушення законодавства, яке підтверджене рішенням відповідного органу державної влади.

Дії, що визначаються як недобросовісна конкуренція, можуть полягати не тільки у прямому порушенні чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, а й у порушенні інших законів, якщо ці порушення призвели до отримання неправомірних переваг у конкуренції.

Міра відповідальності за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства визначається з урахуванням шкоди, завданої конкурентним відносинам взагалі, а також шкоди, завданої конкретному підприємцю, і передбачає, в тому числі, відшкодування збитків.

Стаття 36. Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею.

1. Відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.

2. Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чимогло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

3. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

4. Схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

5. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.

6. За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

1. Неправомірна діяльність стосовно конкурентів має багато проявів. Одним з них є сукупність правопорушень, об'єднаних загальним предметом посягання, а саме — комерційноютаємницею.

Комерційна таємниця підприємства — це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державноютаємницею, але розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначається керівником підприємства (ст. ЗО Закону України «Про підприємства в Україні»).

Перелік відомостей, що не складають комерційної таємниці, визначений у постанові КМУ від 9 серпня 1993 р. Такими відомостями є: установчі документи; документи, що дозволяють займатись підприємницькою діяльністю та її окремими видами; інформація щодо всіх встановлених форм державної звітності; дані, необхідні для перевірки нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів; відомості про чисельність і склад працюючих, про їх заробітну плату в цілому і за професіями та посадами, а також про наявність вільних робочих місць; документи про сплату податків та інших обов'язкових платежів; документи про платоспроможність; відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, союзах, об'єднаннях та інших організаціях, що не займаються підприємницькою діяльністю; відомості, які відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

2. Незаконне отримання комерційної таємниці відбувається шляхом її неправомірного збирання. Збирання комерційної таємниці є неправомірним незалежно від способу збирання. Наслідками такого отримання є заподіяння шкоди суб'єкту господарювання або можливість такого заподіяння. Перелік осіб, які внаслідок виконання свого службового обов'язку мали можливість отримати відомості, що становлять комерційну таємницю, є необмеженим. Зокрема, до таких осіб можуть відноситися представники правоохоронних органів, органи державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління о контролю та ін.

3. Під розголошенням комерційної таємниці слід розуміти незаконне ознайомлення з відомостями, що становлять останню, а також створення особою, якій ці відомості стали відомі, сприятливих умов для ознайомлення з ними сторонніх осіб. Коло осіб, які можуть бути ознайомлені з незаконно добутими відомостями, а також спосіб, у який це ознайомлення відбувалось, законодавством не визначені, тобто можуть бути будь-якими. Основним критерієм вчинення правопорушення є настання негативних наслідків у вигляді заподіяння шкоди суб'єкту господарювання або можливості її заподіяння.

4. Хоча гарантоване Конституцією України право на працю — одне з основних для кожного громадянина, а отже, є неможливим обмеження щодо використання накопиченого досвіду на новому місці роботи, захист комерційної таємниці передбачає обмеження, що стосуються саме цієї сфери. Тобто, враховуючи неабиякий негативний вплив розголошення комерційної таємниці на господарську діяльність, суб'єкт господарювання, з метою запобігання недобросовісній конкуренції, має можливість захисту своїх інтересів шляхом укладення угоди щодо нерозповсюдження інформації, отриманої у процесі виконання службових обов'язків.

Під схилянням до незаконного розголошення комерційної таємниці слід розуміти будь-які навмисні дії суб'єкта господарювання стосовно власника відомостей, що становлять комерційну таємницю, спрямовані на виникнення бажання у іншого суб'єкта господарювання незаконного отримання таких відомостей.

5. Неправомірне використання комерційної таємниці можливо або шляхом впроваджень; у виробництво незаконно набутих відомостей, що становлять комерційну таємницю, або шляхом використання цих відомостей при планування чи здійсненні підприємницької діяльності.

6. Згідно з ч. З ст. 1643 КУпАП отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця тягне накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 37. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію

1. Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність суб'єкта господарювання згідно з цим Кодексом або адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність винних осіб у випадках, передбачених законом

Здійснення дій, визначених законодавством як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність

За недобросовісну конкуренцію, вчинену суб'єктом господарювання — юридичною особою, АМК накладає штраф у розмірі 3 % виручки від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг за останній звітний рік, який передував року, в якому накладено штраф.

Якщо встановлено факт неправомірного використання чужих рекламних матеріалів, зацікавлені особи можуть звернутись до АМК із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копією продукції інших суб'єктів господарської діяльності, якщо можливість змішування не може бути усунута іншим шляхом.

У разі дискредитації суб'єкта господарювання приймається рішення про офіційне спростування неправдивих відомостей за рахунок порушника, який поширював неправдиві, неповні або неточні відомості, у строк і засобами, які визначені законодавством.

Протягом шести місяців суб'єкти господарювання, права яких порушено, можуть звернутись до АМК.

Неправомірне використання фірмового найменування, знака для товарів та послуг і будь-якого маркування, неправомірне копіювання форми упаковки, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару інших покупців, використання імені на власний розсуд тягне накладення штрафу від ЗО до 44 неоподатковуваних мінімумів походів громадян.

У випадку, коли штраф на суб'єкта господарювання накладається в розмірі до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, постанову про накладення штрафу може прийняти державний уповноважений АМК відповідно до свого підпорядкування.

Рішення щодо штрафних санкцій у розмірі від 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно АМК на його засіданнях.

Законодавство не визначає строки застосування до юридичних осіб відповідальності за адміністративні правопорушення (лист ВАСУ від 25 січня 2000 p.).

Кримінальна відповідальність настає відповідно до статей 230—232 КК (Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III) за правопорушення, що полягають: в умисному неподанні або поданні свідомо неправдивих документів чи іншої інформації АМК або його територіальному відділенню, а також в ухиленні від виконання законних рішень цих органів, вчинених службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю, підприємства, установи та організації (ст. 230);

незаконному збиранні з метою використання або використанні відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231); розголошенні комерційної таємниці (ст. 232).

Стаття 38. Правила професійної етики у конкуренції

1. Суб'єкти господарювання за сприяння заінтересованих організацій можуть розробляти правила професійної етики у конкуренції для відповідних сфер господарської діяльності, а також для певних галузей економіки. Правила професійної етики у конкуренції погоджуються з Антимонопольним комітетом України.