1. Запровадження спеціальних режимів господарювання, не передбачених цим Кодексом, якими встановлюється обмеження прав суб'єктів господарювання, не допускається.

2. Держава гарантує суб'єктам господарювання та іншим учасникам господарських відносин право на звернення до суду за захистом їх майнових та інших прав від незаконного обмеження в умовах будь-якого спеціального режиму господарювання, перед­баченого цим Кодексом.

1. Частина 1 коментованої статті свідчить, що встановлений ГК перелік спеціальних режимів господарювання має вичерпний характер, а тому запровадження інших видів спеціальних режимів господарювання, наслідком яких є обмеження прав суб'єктів господарювання, не допускається.

2. У разі запровадження будь-яких обмежень майнових та інших прав суб'єктів господарювання, не передбачених нормами чинного законодавства України про спеціальні режими господарювання, держава гарантує вказаним суб'єктам та іншим учасникам господар­ських відносин право на звернення до суду за захистом їх прав та законних інтересів.

Розділ IX Прикінцеві положення

1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

2. Визнати такими, що втратили чинність з 1 січня 2004 року:

Закон України «Про підприємництво» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 14, ст. 168) з наступними змінами, крім статті 4 Закону;

Закон України «Про підприємства в Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 24, ст. 272) з наступними змінами.

3. Кабінету Міністрів України:

1) внести до Верховної Ради України у тримісячний строк з дня опублікування Господарського кодексу України:

перелік законодавчих актів (їх окремих положень), які мають бути визнані такими, що втратили чинність, та перелік законодавчих актів, до яких слід внести зміни у зв'язку з набранням чинності цим Кодексом;

пропозиції щодо уточнення, у разі необхідності, порядку набрання чинності окремих положень цього Кодексу;

2) затвердити нормативно-правові акти, передбачені цим Кодексом;

3) забезпечити перегляд, приведення у відповідність із цим Кодексом або визнання такими, що втратили чинність, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади;

4) визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог цього Кодексу;

5) внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо переліку видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, та видів господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям;

6) забезпечити формування і ведення Реєстру державних корпоративних прав відповідно до вимог цього Кодексу.

4. Встановити, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

5. Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в-абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

6. Встановити, що до господарських відносин, зазначених в абзаці другому пункту 4 цього розділу, застосовуються строки позовної давності, передбачені Господарським кодексом України, у такому порядку:

спеціальні строки позовної давності, встановлені законодавством, чинним до набрання чинності цим Кодексом, якщо вказані строки перевищують строк, встановлений цим Кодексом;

збільшені спеціальні строки позовної давності відповідно до встановлених цим Кодексом строків, якщо тривалість раніше чинних строків є меншою порівняно із встановленими цим Кодексом строками позовної давності.

1. ГК, прийнятий одночасно з ЦК 16 січня 2003 р., набрав чинності з 1 січня 2004 р.

2. У зв'язку з прийняттям ГК були визнані такими, що втратили чинність з 1 січня 2004 року Закон України «Про підприємництво» (крім статті 4 Закону, якою встановлені обмеження у здійсненні підприємницької діяльності) та Закон України «Про підприємства в Україні». Більшість норм цих законів у вдосконаленому вигляді увійшли до ГК.

3. Прикінцевими положеннями передбачено низку заходів, спрямованих на удосконалення чинних актів господарського законодавства, які має здійснити КМУ, серед яких:

а) визначення переліку законодавчих актів, які мають бути визнані такими, що втратили чинність, та актів, які потребують внесення до них змін;

б) затвердження нормативно-правових актів, передбачених ГК;

в) приведення у відповідність із ГК або визнання такими, що втратили чинність, нормативно-правових актів як КМУ, так й інших центральних органів виконавчої влади.

Цими дорученнями Верховна Рада України визначила першочергові напрями вдосконалення господарського законодавства, яке сьогодні відбувається шляхом внесення відповідних законопроектів на розгляд Верховної Ради України.

Крім того, КМУ доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки відповідно до вимог ГК (очевидно, це мав би бути перелік таких суб'єктів господарювання) та забезпечити формування і ведення реєстру державних корпоративних прав (Положення про Реєстр корпоративних прав держави затверджено постановою КМУ від 29 жовтня 2003 р. № 1679).

4. Пунктом 4 Прикінцевих положень встановлено, що ГК України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Що стосується господарських відносин, які виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Тобто, якщо відповідні права і обов'язки виникли до 1 січня 2004 р., але продовжують існувати і після зазначеної дати, на них поширюються положення ГК.

5. Пункт 5 Прикінцевих положень встановлює загальні правила щодо застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності і заходів майнової відповідальності за порушення господарських зобов'язань. Передбаче­но, що положення ГК щодо відповідальності за зазначені порушення застосовуються у разі якщо ці порушення вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до 1 січня 2004 р. У такому разі діють заходи відповідальності, встановлені договором, але якщо положення ГК пом'якшують відповідальність за певне порушення, застосовуються положення ГК.

6. З метою забезпечення захисту прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання п. 6 Прикінцевих положень встановлено порядок застосування позовної давності до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК за принципом застосування більш тривалого строку позовної давності.